Днями побачив новину про те, що невсипущі українські патріоти віднайшли в одному із книжкових магазинів полицю з книжками ворожою мовою, про що оперативно повідомили максимально можливу для них аудиторію, не забувши назвати себе. З цього можна було би просто посміятись — чого лише не нароблять деякі люди у патріотичному запалі! Але ж можна подивитись на це по-іншому.
Для цього слід розділити небажані для нас явища на дві частини: ті, які можна швидко усунути, і ті, які швидко усунути неможливо, і нешвидко, скоріше за все, теж. Пригадую, як на рубежі вісімдесятих-дев’яностих років минулого століття при відділах міліції, які ще не стали управліннями, почали створювати підрозділи для боротьби з організованою злочинністю. В результаті чи не всі «борці» з часом обзавелися непоганою нерухомістю і взагалі стали заможними людьми. Те ж саме було згодом із підрозділами для боротьби з наркотиками. Всі вони чудово почуваються разом із організованими злочинцями та торговцями наркотою. Історично нещодавно у нас створили структури для боротьби з корупцією — той самий результат. Головне — вчасно зорієнтуватися і першим, або хоча б другим, вскочити у ряди тих чи інших «борців». І вважайте, що життя вдалося. Ніхто якось не прагне масово поповнювати ряди двірників, які борються з брудом. Там нецікаво — прибрав і чисто! Інша справа — «боротьба» з тим, що подолати неможливо. Саме таким явищем є книжки ворожою мовою, яких у нас мільйони мільйонів. Навіть уявити собі, що всі вони миттєво спалені за новою технологією, яка не шкодить довкіллю, куди подіти електронні ЗМІ, усілякі ютуби, тіктоки і таке інше, які наш народ у більшості своїй споживає саме ворожою мовою? Врешті, що робити з хорошими книжками тою мовою? Їх є чимало! Отут і потрібні спеціальні підрозділи, які б за цим усім стежили, впорядковували і таке інше. Щоб книжка ворожою мовою не змогла більше отруювати свідомість українців! Скажете, що це неможливо? Скажете, що половина українців, якщо не більше, говорить між собою тою ж самою ворожою мовою, нею читає книжки, дивиться фільми, слухає пісні? А хто сказав, що буде легко? Головне — набрати у підрозділи боротьби з ворожою мовою потрібних людей. Де взяти? Та їх скільки завгодно! Навіть серед ворожомовних. Головне — щоб робота була! А книгарні з ворожими книжками завжди знайдуться!
