Своє захоплення ремеслом виготовлення монет Олександр Снітчук пояснює покликом пращурів. Адже, як свідчать родинні перекази сім’ї, його діди і прадіди п’ять століть поспіль чеканили монети-клепаки.
На подвір’ї майстра стоїть власноруч виготовлений верстат для виробництва монет. Працює пан Олександр переважно з оловом, свинцем, алюмінієм. Інколи використовує срібло, але ніколи не застосовує для своїх творінь золото. Деяким штемпелям, які дістались майстру від прадідів, вже cягнуло за п’ять віків! Чеканить пан Олександр переважно монети часів Середньовіччя. Також виготовляє монети-амулети і талісмани. Для віп-клієнтів майстер на замовлення творить і фамільні «гроші». Подейкують, що серед замовників костопільського майстра є й відомі політики і навіть Президент Віктор Ющенко. Хоча сам Олександр Снітчук не підтверджує й не спростовує цієї інформації, пояснюючи, що імена замовників — справа конфіденційна. Нині в колекції майстра зберігається 40 альбомів, у кожному з яких по 300 монет-клепаків. Свої творіння Олександр Снітчук неодноразово виставляв на продаж у містах України. Також щедро дарує жменю монет всім, хто завітає до нього, цікавлячись незвичним ремеслом. Пояснює майстер це тим, що подароване від щирого серця повернеться йому сторицею. На запитання багатьох цікавих, чи може він виготовити справжню українську гривню або євро, пан Олександр рішуче заявляє, що він майстер, а не фальшивомонетник. — Займаючись своїм ремеслом, я жодного разу не переступив закону, — каже пан Олександр. Інтерес до виготовлення монет саме Середньовіччя майстер пояснює тим, що монети давньоруських часів мають не лише історико-культурну цінність, а, найперше, духовно-естетичну та моральну. — Монети несуть енергетично-духовне навантаження, про що свідчить євангельська розповідь про Іудині 30 срібняків, — розповідає Олександр Снітчук. — Багато років вчені вивчають походження давньоруських монет, невелика кількість яких дає підставу думати про вирішення більшої їхньої мети, аніж звичайна торговельна угода. Монети із зображенням Бога виконували духовну, можливо, обрядову функцію. Взагалі, монетарна система усіх країн свідчить про бажання людини славити Бога. Першоукраїнські монети поряд з єврейськими шекелями, мусульманськими динарами складали подяку Богові. Та, на жаль, різноманітність монетарних систем не виконала головного: прославлення Творця. Нині грішми вимірюється вбогість і багатство, щедрість та скупість... Окрім монетної справи, пан Олександр, який має фах художника, займається написанням та реставрацією ікон. Техніка іконопису майстра настільки приближена до середньовічної, що одного разу його ледь не звинуватили в контрабанді духовних цінностей. — Я з друзями вирушив на виставку авторських робіт до Польщі, і митники, побачивши мої 19 експонатів, звинуватили мене у контрабанді старовини, — пригадує пан Олександр. Взагалі, виготовлення монет і реставрація ікон — справа для душі, а не для власного збагачення, стверджує майстер: — Моє багатство — це моя дружина, троє дітей, п’ятеро внуків. Для мене найголовніше — духовність. Коли людина визначиться, що їй перш за все необхідні не людські блага, а духовні, тоді вона стане щасливою.
