Здається, почалося: Продовольча комісія ООН закликала все прогресивне людство активніше вживати в їжу комах — «як чудову їжу, багате джерело білків і вітамінів». Справа залишилася за тим, щоб у стислі терміни налагодити промисловий збір жучків і павучків, їх економічну упаковку і транспортування «від поля до прилавка». Часу на розгойдування немає: нині на планеті близько6,5 млрд. людей, а їжі на всіх катастрофічно не вистачає.
Ці проблеми намагалися вирішувати на міжнародній конференції, яка нещодавно завершилася в Таїланді. На думку експертів ООН, тільки так, залучаючи всі продовольчі ресурси, можна побороти голод і хронічне недоїдання. Нині приблизно 1400 видів комах вважаються абсолютно їстівними для людини. Їх використовують у їжу в 36 африканських країнах, 29 азіатських і в 23 державах Північної і Південної Америки. Росія в цьому списку поки не значиться, хоча не секрет, що багато прошарків населення дуже бідують і голодують. Загалом, не виключено, що в один прекрасний день гусениці, метелики і жорсткокрилі жуки, виловлені промисловим способом, трохи урізноманітнять і стіл наших трудящих. Щоб підсолодити гіркоту, медики повідомляють, що в комахах білка не менше, а іноді навіть більше, ніж у м’ясі й рибі. А окремі, так би мовити, личинки містять дуже важливі вітаміни і мінерали, які необхідні людському організму. Найбридливішим читачам не радимо відразу хапатися за серце. Підраховано, що за своє життя людина, незалежно від бажання, з’їдає близько 500 г комах. Наприклад, із хлібом. Це борошняні жучки, борошняні хробаки, які іноді трапляються в хлібі у вигляді твердих темних вкраплень. «Перероблені» черв’ячки також майже завжди наявні в джемах і варенні, у томатній пасті й кетчупах... У 100 г сушених комах міститься від 37 до 60 г білка і від 4 до 33 г жиру. Для порівняння: у 100 г яловичини — тільки 27,4 г білка. Ну а про вміст кальцію і фосфору в комахах і говорити не варто: він такий же, як у качиних яйцях. Тільки от де набратися для голодуючого населення такої кількості жучків, павучків та ін.? Тут труднощів ніяких. Вважається, що четверо з п’яти жителів планети — комахи. Виходить, повинно вистачити усім. * * * Заклик ООН сміливіше вживати комах у їжу змусив передові голови людства ще раз задуматися про тлінність нашого буття і про те, що народонаселення на планеті зростає загрозливими темпами. Людству знадобилося 1800 років, щоб довести населення Землі до 1 млрд. і лише 200 років — щоб ця чисельність перевалила за 6 млрд. У 1900 р. населення Землі становило 1,8 млрд. осіб, у 2006-му — близько 6,5, а до 2025 р. прогнозується вже 8,5 млрд. осіб. При цьому статистика відзначає, що тільки близько 500 млн. мають їжу в надлишку, а понад 2 млрд. харчуються дуже погано або взагалі голодують. Чи зіштовхнемося ми з глобальною проблемою голоду, чи зуміємо наводнити ринок продуктами харчування? Усі ми пам’ятаємо, як торік підскочили ціни на хліб — навіть Німеччина і деякі інші європейські країни ввозили його. Що рік прийдешній нам готує?.. Нині від голоду щорічно помирає близько 20 млн. чоловік, а чисельність народонаселення збільшується в 10 разів швидше. Прості арифметичні підрахунки показують, що зростання населення зупиниться, якщо від голоду і нестатку буде вмирати по 200 млн. чоловік за рік. Альтернативи особливої немає: або ми навчимося обмежувати себе в кількості дітей (що малоймовірно, особливо в слаборозвинених країнах, де в родинах по 8-10 дітей), або станемо одержувати неймовірні врожаї. Відомий англійський економіст Томас Роберт Мальтус ще на зорі XIX століття дійшов до досить невтішних висновків. Зростання населення він представив у вигляді геометричної прогресії з мінімальним множником 2:1; 2; 4; 8; 16; 32; 64; 128; 256... А зростання виробництва — арифметичною прогресією: 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9... Кожен член прогресії відповідає періоду 25 років. Отож Мальтус вважав, якщо не заважати вільному відтворенню, то населення на планеті подвоюється кожні 25 років. А зростання виробництва, як видно з арифметичної прогресії, — як кіт наплакав. З приводу математичної точності таких пропорцій про наше буття існує чимало суперечок. У кого більш невичерпні ресурси до розмноження: у людини (жінка за своє коротке, але яскраве життя здатна народити до 20 разів) чи в насіння пшениці, картоплі, нарешті — у вівці? Здавалося б, відповідь очевидна. Другий варіант — ярові зернові й вівці до розмноження більш придатні, ніж людина. Виходить, і теорія Мальтуса помилкова — ніякий голодний мор нашій планеті від перенаселення не загрожує. Потрібно тільки зрозуміти «сіль землі» й домагатися феноменальних сільськогосподарських результатів. Однак тут ми знову вдаємося до суто теоретичних міркувань. Наука, на яку сподівалися в минулому столітті, ніякого сільськогосподарського дива не піднесла. Інший відомий учений, Лавуазьє, у 1789 р. підрахував, що виростання хліба у Франції дорівнює 7,75 гектолітра на гектар. Нині цей показник піднявся до 27 гектолітрів. За 219 років — майже по 2 гектолітри на кожні 25 років. Хоча ніщо і не перешкоджало розмноженню насіння. Сільське господарство — випадок особливий. Багато залежить від клімату взагалі і від погодних умов року зокрема. Земля від щорічних посівів теж втомлюється, зношується і дає погані врожаї. Ніякі клоновані вівці Доллі не врятують становище без кормової бази. Як завжди, острівцем добробуту на цьому обтяжуючому тлі виступає Росія. Ми не тільки не «обмежуємо відтворення», але з недавніх пір за народження дітей у нас виплачується «материнський капітал». Врожаї в нас дуже низькі — виходить, є невичерпний резерв у підвищенні родючості. До того ж необроблюваних орних земель у Росії мільйони і мільйони гектарів — ну які там жучки? Тільки парне молоко і пшениця сильних сортів — от наша світла перспектива. Але не будемо забувати, що Росія нарешті інтегрувалася у світову економіку, і ми це особливо гостро відчули наприкінці 2007 р., коли слідом за Німеччиною й іншими країнами в нас злетіли ціни на продовольство. Загалом, з огляду на сучасний розбитий стан вітчизняного села, міжнародну напруженість, особливо коли мова заходить про хліб насущний, можна сміливо сказати, що шлях наш у пітьмі. І якщо раптом виправдаються найпесимістичніші прогнози (війни через нестачу продуктів, безглузді й криваві російські бунти), то «МК» пропонує кілька рецептів з комах для читачів. З численних делікатесів світової кухні ми відібрали лише ті (читай — тих комах), що доступні простому росіянину, що водяться в наших краях на кожному городі. Коники — їх особливим чином готують у Камбоджі; ще коників обожнюють у США, у штаті Міссурі. Вживати рекомендується смаженими, краще — гарячими, у соєвому або рибному соусі, рясно посипаючи червоним гострим перцем. Голівку і лапки краще відразу відокремити разом зі шлунком. (Лапки — їжа на любителя: вони їстівні, але бувають надзвичайно довгими, тому їх неможливо проковтнути, не перекусивши спочатку кожну навпіл). На смак нагадують смажену картоплю зі своєрідним вершковим, трохи солодкуватим присмаком. Продукт, багатий на протеїни, фосфор і кальцій. ГУСЕНИЦІ — найбільше їх з’їдають у Китаї. Це невеликі, жовтуватого кольору личинки метеликів, що зовні нагадують довгі пружинки. Їх потрібно вживати добре просмаженими. Гусениць часто готують у фритюрі, панірують у борошні із сіллю і гострим перцем. Потім кидають у розпечену олію, майже як чіпси. Так краще зберігається ніжний м’який смак під пружною рум’яною скоринкою. За смаком вони нагадують трохи підсолене м’яке гарбузове насіння, порожні всередині, — тому майже не хрумтять. Дуже калорійні — швидко викликають відчуття ситості. ЦВІРКУНИ. На Філіппінах і в Таїланді існує безліч витончених способів приготування цвіркунів: їх смажать, сушать і навіть запікають у шоколаді. Їсти цвіркунів краще без лапок і крил, але можна і повністю. Цвіркуни весело хрумтять у роті, і якщо не задумуватися про те, що це нестандартна їжа, закінчуються вони так само швидко, як попкорн на кіносеансі. На смак схожі й на коників, і на гусениць — загалом стандартна смажена комаха. Їхній панцир містить корисний хітин, що допомагає травленню. ЛИЧИНКИ БДЖІЛ — улюблена страва китайських пасічників, які відрізняються силою і мужністю. У Росії бджолярі теж здавна їли «бджолиних черв’ячків» у стільниках. Їдять у сирому вигляді з медом. Смажені із сіллю і перцем, вони служать чудовою закускою до пива. А ще з них готують паштет. У сирому вигляді мають дуже вишуканий солодкий кремовий смак. Великий вміст корисних мікроелементів. МУРАХИ. Подають на десерт у країнах Південної Америки. Їдять їх десертною або чайною ложкою натурально живими — у солодкій патоці або соусі. У дорогих ресторанах гігантських мурах подають у тарталетках зі смородиною. Мають тонкий лимонний смак. Вуглеводи і вітамін С в чистому вигляді! КЛОПИ. Тут дієтологи рекомендують не звичайного побутового клопа, мешканця гуртожитків і комуналок, а особливий вид, який наділений сильним ароматом, що нагадує суміш м’яти і кардамону. Як і мурах, їх їдять живими в меді або солодкому соусі. На смак — щось м’ятне і солодке. Вуглеводи і корисні речовини прополісу. * * * Втім, у росіян все-таки смак особливий, ми надзвичайно відрізняємося навіть від французів або американців. Ще Собакевич казав: «Мені жабу хоч у цукрі обваляй, а я її їсти не буду...»
