Упізнати утопленика не завжди буває легко. Насамперед тому, що видовище це не зовсім приємне. Але швидко упізнати в мерці того, кого треба, засвідчивши це письмово, вміють, напевно, лише у нас. Тому й з’являються щораз живими вже поховані небіжчики, ніби закликаючи — не поспішайте нас ховати, ми ще живі!
26 жовтня у ставку села Бокійма, що у Млинівському районі, рибалки знайшли утопленика. Його одразу не упізнали. Та коли одна з працівниць Берегівської сільської ради довідалась про страшну знахідку, вона розповіла, що кудись зник її сусід Сергій Павлов. Чоловіка, який після смерті батьків став зовсім самотнім, не було тривалий час видно у селі. Так виникла версія про те, що саме Павлова знайшли у ставку мертвим. Про це повідомили його племіннику. А їздили на впізнання покійника у морг кілька його односельчан. — І в утопленика, і в зниклого Сергія був колись перелом ноги, отож там стояла спиця. І в Павлова, і в утопленика були вуса. А в амбулаторній картці Сергія значилося, що він вставив зуби. Такі ж вставні зуби виявились і в покійника зі ставка. Щоправда, у Сергія було темне волосся, а в утопленика — світле, проте люди «списали» це на те, що він довго пробув у воді, тому й видається волосся світлішим. Проведення процедури впізнання закінчилося тим, що утопленика назвали Сергієм Павловим. У середу рідні його поховали. Селяни зібрали 300 гривень на його поховання, — розповідає сільський голова села Береги Ігор Ільчук. Поминки після поховання утопленика в селі не проводили. Збиратися з горілкою, щоб пом’янути покійника, селянам заборонив місцевий священик. А ось 34річний товариш Сергія — Василь Шуляк на його похорон принципово не ходив. — Не ходив тому, що я не вірив, що у ставку знайшли Сергія! І на впізнанні сказав, що той утопленик — не Павлов, адже навіть на зріст Сергій був іншим, ніж покійник зі ставка, та й за віком значно старший. Та мене слухати ніхто не захотів. Сказали, що тіло почало розкладатися, тому я, мовляв, «не впізнав свого друга». Після похорону увечері мама покликала мене до телефону, то дзвонив... Сергій. Він був живим та здоровим. Сказав, що у Млинові довідався про те, що його «поховали». Попросився до мене ночувати, щоб не лякати односельчан своїм «воскресінням», — розповідає Василь Шуляк. Дивно, але хтось із міліціонерів так поспішав поставити крапку в тій справі, що не став вислуховувати односельчан, які щодня спілкувались із Сергієм. Тепер кажуть, що, мовляв, родичі впізнали, й того було для них цілком достатньо, щоб померлого визнати Павловим. Тим часом Василь Шуляк стверджує, що його товариш їздив на Львівщину лікуватися, тому й не з’являвся так довго у селі. А коли повернувся, то побачив, що родичі спалили на подвір’ї увесь його одяг. — Усе життя Сергія було нелегким. Спершу йому довелося півтора року воювати в Афганістані. Він мені розповідав, що там випадково застрелив дитину, після того йому довго снилися усілякі жахи. Потім працював сторожем на місцевій тракторній бригаді, та згодом роботу втратив. Підробляв не сезонних роботах під час посівної. Доглядав за старими батьками, а коли ті померли майже один за одним — це стало для нього справжнім стресом. Почав навіть горілку пити, щоправда, тепер покинув і їсть лише цукерки, — розповідає про свого товариша Василь. Сам Сергій зізнається, що тепер не знає, як житиме далі. Каже, що з голоду не помре, картопля хоча вродила на городі й поганенько, та на перший час вистачить. — Табличку на могилі з моїм прізвищем вже зняли. Я її спалив! Тепер буду доглядати за могилою загиблого. Мені буде не важко це робити, — каже Сергій Павлов. А утоплеником зі ставка виявився 32річний Юрій Бобрик з Радивилівського району. Рідні його тіло додому вирішили не перевозити. Тим часом голова Берегівської сільської ради Ігор Ільчук обіцяє, що проблем з отриманням нових документів у Сергія Павлова не виникне, вони йому допоможуть виробити новий паспорт. А може, отримавши новий документ, чоловік розпочне життя по-новому? Зараз Сергій Павлов став нервовим, курить цигарку за цигаркою та каже, що хоче чимскоріше забути цю неприємну пригоду.
