Землі у Рівному — нелічено, неміряно. І хоча жодна людина не може назвати точно, скільки ж земель у місті можна продати, міська влада налаштована так, що продавати треба чимшвидше й побільше, бо гроші треба сьогодні. Де їх братимуть завтра, коли виявиться, що продавати нічого, сьогодні теж ніхто не скаже.
Торік у бюджет міста від продажу земель надійшло понад 4 мільйони гривень, земельного податку та орендної плати — 9 мільйонів. Не без гордості п.Петров говорить про те, що його прогноз майже збігся з виконанням, а від продажу землі грошей надійшло навіть більше, ніж планували. — У 2003 році договорів приватизації укладено на 64 земельні ділянки загальною площею 25 гектарів, переважно на землі під магазинами, кафе, складами, — розповів Микола Петров. — Гадаю, що у цьому році першими потенційними покупцями землі стануть власники ринків та автозаправних станцій. Виявив таке бажання й завод високовольтної апаратури. І справді, перед Новим роком подали документи на купівлю землі під своїми об’єктами власники «Гранд-базару» та ринку «Андріївський». Навряд чи для того, щоб змінити спеціалізацію і ринутися щось випускати, причина в іншому: не платити зайвого за оренду землі. З початку року в Рівному запроваджені нові розміри орендної плати. Якщо до цього за користування землею сплачували 1% від грошової оцінки землі й стільки ж — за оренду, то тепер декому доведеться розкошелитися, сплачуючи в 1,2-5 разів більше, залежно від виду діяльності. Максимальний розмір орендної плати встановлено на рівні 10% від грошової оцінки. Після приватизації власник платитиме лише земельний податок. До прийняття на сесії Рівнеради цей проект 9 разів вивчали депутатські комісії, очевидно, декому нові розцінки не подобалися. І все ж їх прийняли. Вважається, що новий порядок спонукатиме не орендувати, а купувати землю. Хоча такий підхід важко назвати американським шляхом за принципом «усе продати». Нещодавно начальник управління комунальною власністю міста Петро Кульчинський розповідав журналістам про нього, а також про наявність ще одного способу розпорядження землею — британського, за принципом «усе віддати в оренду». У нас взялися продавати, не знаючи, скільки й чого є в запасі. На сьогодні навіть в управлінні земельних ресурсів утруднюються з числом гектарів, які можуть бути продані, кажуть приблизно, десь 700 га забудованих ділянок та 400 га — під городами. Точну цифру назвуть після проведення кадастру, на який міська рада усе не знаходить грошей. Торік профінансували п’яту частину від потреби, на цей рік грошей на кадастр попросили значно більше, а тому невідомо, чи завершиться у цьому році якісна та кількісна оцінка земель міста. Тим часом люди, які насправді розгортають виробництво і хочуть купити землю, через невпорядкованість цього питання змушені оббивати пороги судів, шукаючи у них захисту своїх інтересів від шахраїв, які змогли продати кільком людям одні й ті ж ділянки. І коли виявляється, що земельний шахрай десь далеко і шукати його марно, міська рада не від того, щоб оплатити чужі, а може, й свої гріхи землями міста. Адже їх ще так багато.
