– Німецькою мовою «Пасха» звучить, як «Остерн», тобто – «схід» – світлий бік, з якого сходить сонце. Чи відчутний у німецькій традиції виразний релігійний елемент свята?
– Важко сказати, що сучасна Німеччина надто релігійна. Мабуть, в Україні ця складова свята більше виражена. Тут акцент робиться швидше на дитячому баченні цього свята. Традиції, які побутують у Німеччині стосуються дитячих ігор, прикрашання домівок певною святковою атрибутикою.
– Які це традиції? І чому вони стосуються переважно дітей?
– Задовго до свята, цього року майже на початку березня, всюди почали з’являтися прикраси у вигляді яєць, гніздечко та зайців, які є символами Великодня. У торгових центрах можна побачити величезні пасхальні стилізації, на вулицях дерева прикрашають кольоровими яйцями, в домі також ставимо фігурки зайців, гілочки дерев. А на сам Великдень солодкі подарунки у вигляді яєць та зайців ховаємо від дітей, аби вони їх потім знаходили. Коли дитина знаходить сховане, кажемо, що це подарунок від зайчика. Коли я лишень приїхала до Німеччини, то дуже дивувалася, що тут важливий символ свята – заєць. Є чимало легенд, пов’язаних із цим. Дітям розповідаємо, що заєць – тваринка, яка провіщає весну, а отже, дарує радість та надію на нове життя. Великодній заєць – це такий собі аналог Вайнахтсманна (Діда Мороза – в українській версії), який обов’язково має обдарувати дитину смаколиками.
– Де саме ховають подарунки від зайця?
– Варіантів може бути чимало. Можна в будинку, у саду. Ми з чоловіком та сином часто йдемо у парк чи до лісу, там разом шукаємо зайчика. Колись був навіть кумедний випадок. Ми приїхали на Великдень до України. Традицію пошуку подарунку від зайчика вирішили втілити й тут. Попередньо заховали пакунок із солодощами у парку за кущами. Згодом пішли туди сім’єю, сказавши синові, що зайчик не забув його й в Україні. Коли син знайшов подарунок, його у нього ледь не відібрала спостережлива молода матуся, яка саме гуляла зі своїм сином. Побачивши дитину, яка виносить з-за кущів коробку, кинулася її відбирати. Довелося довго пояснювати, що в цьому нема нічого страшного, й ми просто дотримуємося певної традиції відзначення свята.
– А як у вас прикрашають самі яєчка? Мабуть, цибулевим лушпинням не фарбуєте?
– Вибір фарб, наклейок, прикрас дуже великий. Моєму синові найбільше подобаються яйця сріблясті та золотисті. Він вірить, що в такі кольори може розфарбувати яєчка лише казковий зайчик, бо людині це не під силу (усміхається – ред). Загалом вручну в родинах яйця розмальовують рідко. Переважно купуємо готові фарби.
– Якимось особливим рецептом фарбування поділишся?
– Розкажу про мармурові яйця. Для їхнього приготування знадобиться рис, закрита посудина, а також клейка фарба. Фарбу треба вилити на рис, ретельно перемішати, тоді помістити туди попередньо зварене яйце, закрити посудину й сильно її трусити. Фарба має в такий спосіб пристати до яйця, а рис її відповідно шліфуватиме.
– Яких українських традицій святкування дотримуєтеся у родині ?
– Традиційно печу паски, мені у цьому допомагає син. Обов’язково печу окрему маленьку пасочку йому. Він має свій кошичок, в якому несе її до церкви. У суботу, напередодні свята за українським календарем, обов’язково йдемо святити паски. Випічка паски та обов’язкове її освячення в храмі – українська традиція, якої завше дотримуємося. Натомість у німецькій традиції випікаються зайці.
