Письменник Олександр Ірванець напередодні зустрічі політиків у Парижі у Нормандському форматі поділився думками з цього приводу.
Український письменник пише на Expres.online:
Через декілька днів у французькій столиці відбудеться зустріч у Нормандському форматі. Хоча, як відомо, Париж розташований не в цій історичній області країни. Просто вперше лідери чотирьох держав — України, Росії, Франції та Німеччини зібралися для спільних перемовин щодо українсько-російського збройного конфлікту саме в Нормандії — у містечку Бенувіль, під час відзначення ювілею висадки збройних сил альянтів у Другій світовій. Висадки, яка змінила хід війни і наблизила цивілізований світ до перемоги. Та чи матиме цей символізм вплив на нашу ситуацію?
Ні для кого не секрет, що насправді зустрічаються президенти України і Росії, які ведуть перемовини за посередництва (щоб не сказати "під наглядом") лідерів двох потужних демократичних держав. Від яких залежить дуже багато. Деталі майбутнього документа невідомі.
Як усе відбуватиметься? Схильна до метафор уява письменника малює простенький невигадливий сценарій: "Шашкіст-третьорозрядник опиняється на чемпіонаті світу з шахів. Фігури і правила гри шашкістові знайомі слабо. Одного разу він вже грав у ці шахи, по телефону з американським гросмейстером, але суті гри ще досі не зрозумів. Сподівався навчитися у процесі, та от... А навпроти — Чорний гросмейстер, який зневажливо і хижо дивиться на тебе. Гра іде, годинник цокає, кожен хід заносять у протокол".
Не хочеться демонізувати Владіміра Путіна, проте за останні два десятиліття без перебільшення увесь світ зміг переконатися у сутності цього чоловіка. Щодо України і українців (як і загалом щодо всього пострадянського простору, навіть з державами Балтії включно) Путін є втіленням зла і деструкції. І країни Східної Європи, зокрема, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина мають гіркий досвід дружби з Кремлем. Але світові гравці слабо зважають на це.
Тож що робити нашому шашкістові-третьорозряднику? Грати. Виграти, програти або здатися. Нічия не приймається. За спиною у шашкіста стоїть його оточення. За їхніми спинами — охорона. А за спинами охоронців — кількадесять мільйонів людей, які повірили шашкістові, що він зможе виграти цю партію. І кількадесять мільйонів тих, які у це не вірили.
