Коли йдеш повз бомжа, який риється в контейнері для сміття, вишукуючи пляшки, що можна здати, чи щось їстівне, зазвичай думаєш, що це вже пропаща людина, до якої можна відчувати або жалість, або відразу. Навіть якщо дати такій людині гроші на їжу, вона їх проп’є. Проте подружжя Алла Рабійчук та Олексій Смирнов впевнені: навіть такі, здавалось би, втрачені для суспільства люди, можуть стати його повноцінними членами, якщо від них не відвернутися, а допомогти їм. І довели це, повернувши до нормального життя трьох безпритульних.
Алла та Олексій у свій час самі були тими, від кого всі відвернулися через зловживання алкоголем. — Моя молодість була успішною: інститут, заміжжя, власна будівельна фірма, — розповідає п. Рабійчук. - Гадаю, саме тоді я й почала випивати, адже в ході ділових відносин тебе запрошують в кафе, пригощають, і ти не можеш відмовити. Потім почалися проблеми і в бізнесі, і в особистому житті. Мій чоловік повісився, і я залишилася одна з мамою, своєю дитиною та пасинком — дитиною, яку чоловік, як виявилось, мав з іншою жінкою. В мене почалися запої. Періодично я виходила з цього стану, знову починала працювати, жити нормальним життям, але потім все повторювалося, для цього варто було лише раз випити. З алкоголізмом я боролася 10 років. За цей час спробувала усе можливе медичне лікування: від вшивання ампули до гіпнозу. Нічого не допомагало. Від мене врешті відмовились і наркологи, і сім’я. — Людина має самостійно прийняти рішення, - доповнює дружину Олексій. — Якщо вона не захоче не пити, ніщо не допоможе. Люди часто, вживаючи алкоголь, думають, що рано чи пізно вони «навчаться пити», тобто не п’янітимуть і не робитимуть всього того, що витворяють п’яні. Це міф. Навчитися пити неможливо. Якщо хтось і спокійно реагує на надлишок алкоголю, то це суб’єктивна реакція організму. Так було й зі мною. Пити я почав ще коли вчився в університеті, який згодом покинув. Працював на різних роботах, мав сім’ю. Все це втратив через алкоголізм. Життя було насичене негативними явищами, доки я не сказав собі «стоп». Що ми з Аллою робили? Молилися Богу та читали літературу, як позбавитися від цієї хвороби. Також відвідували товариство анонімних алкоголіків. Процес відмови від алкоголю, звісно, був складний. Руки тягнулися до пляшки, але тоді ми себе відволікали: молилися, читали, займали себе цікавою справою. В комплексі все це спрацювало і ми не вживаємо спиртного ось уже три роки. Тепер Алла та Олексій живуть як одна сім’я в Обарові й мають свою майстерню з ремонту взуття. Олексій завершує навчання на психолога. Після того як вони повернулися до нормального життя, вирішили допомогти й іншим. — Є така істина: якщо робиш добро, ніколи не проситимеш милостиню, — каже Олексій. - Все почалося з того, що ми вирішили ризикнути взяти до себе в майстерню на роботу безпритульного за порадою фонду «Вірний шлях». В притулку на вулиці Дубенській бажаючих працювати майстром з ремонту взуття було багато, але більшість не змогла через єдину умову — взагалі відмовитися від алкоголю. Наш перший працівник, якого ми забезпечили житлом, харчуванням, одягом і зарплатою, зірвався і запив. Проте ми на цьому не зупинилися. Тоді й виникла ідея заснувати благодійну організацію «БРІЗ» (»Бог, здоров’я і робота), яка б займалася тим, що повертала знедолених до нормального життя. Тим більше, що зазвичай безпритульні — люди із золотими руками. Хтось — телемайстер, хтось — плитку кладе гарно. З ними розраховувалися могоричами, через що вони й спилися і втратили все. Історії безпритульних дуже схожі. Дуже часто вони втрачають житло через обман або його відбирають родичі. Фінансову допомогу подружжю надав фонд «Вірний шлях», а саме орендував будинок в Олексині для безпритульного, фінансував його проживання та харчування, одяг і матеріали для ремонту взуття. Олексій навчив його своєї справи — ремонту взуття — та стежив за тим, щоб чоловік не зірвався і знову не запив. Він багато розмовляв з чоловіком, вислуховував його. На думку Олексія, вилікуватися від алкоголізму та повернутися до нормального життя можна лише, коли є психологічна підтримка. — Нині цей чоловік відкрив свою взуттєву майстерню і живе повноцінним життям. Він сам на себе заробляє, оплачує комунальні послуги та оренду житла, — каже Алла. — Таким способом ми допомогли ще двом людям, які навіть одружилися. Громадська організація «БРІЗ» нині за власні та спонсорські кошти реалізовує проект «Гаряча кухня» для безпритульних. Щочетверга та щосуботи вони годують їх біля будинку для безпритульних бутербродами, печивом та гарячим чаєм, а також роздають теплий одяг. — Все це я привожу в мішках в руках маршруткою, — говорить Олексій. - Свого часу ми запропонували цей проект міській владі, розраховуючи на матеріальну допомогу — автомобіль та харчі. Проте його відхилили, аргументувавши тим, що в Рівному уже є притулок. Крім того, проти була й санстанція, де нам сказали: людина ж має десь помити руки і витерти їх, і що все це негігієнічно. Цікаво, а ритися у смітниках безпритульним гігієнічно? Вони просто хочуть їсти! Ми вважаємо, що для людей вулиці взагалі потрібен реабілітаційний центр, де їм могли б надати необхідну допомогу: і матеріальну, і юридичну з оформленням документів, і психологічну. Простий приклад: якось один з наших безпритульних зламав обидві ноги. Я півдня проносив його на власній спині, обійшовши чотири лікарні. Нас усюди «посилали», пояснюючи, що не можуть лікувати людину без прописки. Допоміг лише головний лікар, який виявився віруючою людиною. Справа не в тому, що нас узагалі ніхто не підтримує. Це роблять і чиновники, і священики. Так, Світлана Богатирчук-Кривко та отець Леонід з церкви в Басівкуті організували збір теплих речей та продовжують допомагати, як і інші. Проте потрібна ґрунтовніша підтримка, на яку ми все ж сподіваємося.
Довідка РВ Надати фінансову допомогу благодійній організації «БРІЗ» можна за таким рахунком: поточний рахунок 26005301589581 у філії ПАТ «Промінвестбанк» в м. Рівне. Код 09333335, МФО 333335.
