Розповідають, що при прийомі до першого класу однієї з московських шкіл малятам дають таку задачу: «Корова — 2, вівця — 2, свиня — 3, собака — 3, кішка — 3, качка — 3, зозуля — 4, півень — 8. Віслюк — ?». Якщо дитина дає правильну відповідь, то її зараховують у фізматклас. Принаймні так пишуть на одному з інтернет-сайтів, де обговорюються проблеми початкової школи. Погодьтеся, далеко не кожен дорослий зуміє розгадати цю загадку (відповідь шукайте у кінці статті), тим більше за досить обмежений час. Не знаю, чи пропонують щось подібне в українських спецшколах, проте вимоги, з якими зустрічаються першокласники та їхні батьки, часто не лише багато в чому перевершують те, що діти вивчали в садку, але й суперечать наказам Міністерства освіти і науки.
За що першокласник б’є вчителя? …Школа, в яку ми вирішили віддати сина, стоїть практично у подвір’ї нашого будинку, і тому ніхто навіть не припускав, що зі вступом можуть виникнути якісь проблеми. Той факт, що на фасадній табличці зазначено «спеціалізована», анітрохи не бентежив: ну що такого особливого можна вимагати від дошкільника? І хоча він знав букви, умів вирішувати нескладні задачки, описувати картинки, об’єднувати предмети за спільною ознакою, словом, мав навички й уміння в межах старшої групи дитячого садка, результати тестування (психолого-педагогічної комісії) приголомшили. Мені пояснили: так, дитина розвинена в межах норми, але до навчання в цій спецшколі не готова. Причому однією з головних причин фігурували невміння читати (я була переконана, що цього саме і повинна навчити школа!) і вирішувати математичні задачі. Як і будь-яка мама, я подумала, що до моєї дитини поставилися необ’єктивно, і вирішила спробувати щастя в іншій школі. На превеликий подив, і в іншій, і ще у двох школах мого «абітурієнта» відсівали з тих самих причин. Як пояснив завуч однієї з центральних шкіл столиці, справа в тому, що багато дітей ідуть до школи, уже вміючи читати й розв’язувати задачі, а деякі й говорити англійською мовою, а тому гарні школи просто змушені відбирати дітей з урахуванням цих критеріїв — інакше неможливо буде правильно організувати навчальний процес. Зрозуміло, можна було віддати дитину в звичайну, не спеціалізовану школу, де немає настільки високих вимог, але в нашому районі таких шкіл дуже мало і до них далеко й незручно добиратися. Були й інші варіанти. Наприклад, залишити ще на рік у дитячому садку або ж узагалі потримати рік удома, а на заняття водити в підготовчий клас спецшколи. Однак син уже урочисто закінчив садок, одержав грамоту і вважав себе дорослим — справжнім школярем! Як його знову вести до п’ятирічок? А щоб тримати вдома і водити на заняття, комусь потрібно звільнятися з роботи. Тому довелося шукати для дитини репетитора й починати активно навчатися — благо, попереду було ціле літо. Уже через два тижні він читав по складах і вільно розв’язував усі ті задачки з математики, які ставили його в безвихідь при вступі — з’ясувалося, що він просто не знав такої постановки запитання (скажімо, не «скільки буде п’ять мінус три», а «на скільки п’ять більше трьох»). І хоча деякі проблеми, властиві шестирічкам (про них трохи нижче), ліквідувати не вдалося, уже через місяць дитина була зарахована у перший клас. На жаль, далеко не для всіх батьків і їхніх шестирічок усе вирішується позитивно: нерідко процес вступу в школу супроводжується оббиванням порогів кабінетів не лише директора школи, але й начальника районного управління освіти, міського чи обласного, скандалами, скаргами. Причому найбільшу кількість претензій викликає саме процедура тестування, яка, на думку батьків, не завжди об’єктивна. «Коли моя донька закінчувала дитячий садок, — каже Валентина Онищенко, мама першокласниці, — їй видали психолого-педагогічну карту, де оцінювали готовність дитини до школи. За даними педагогів і психологів садка, вона цілком готова навчатися, достатньо розвинена для свого віку, має необхідні навички і знання, не має дефектів мовлення. У школі ж, за результатами так званого обстеження, нам заявили, що в неї знижені когнітивні здібності, вона не вміє говорити без допомоги дорослих, не вимовляє деякі букви і взагалі їй краще ще рік посидіти в дитячому садку. Хто правий? У райвно, куди ми звернулися з проханням розібратися в конфлікті, замість того, щоб захистити мою дитину, сліпо перейшли на бік школи (ніхто навіть не поцікавився результатами відвідування дитячого садка) і запропонували зарахувати доньку в інший навчальний заклад». Обурення батьків цілком зрозуміле: кожний вважає свою дитину унікальною і гідною навчатися в найкращому навчальному закладі. Проте далеко не всі діти готові йти в школу з шести років, а тим більше вчитися в спеціалізованій школі. Саме з цією метою там проводять відбір малят. — Батьки повинні розуміти, що школу вони вибирають не для себе, а для дитини, — каже завуч молодших класів столичної Скандинавської гімназії Надія Коломієць. — Багато хто думає, що якщо дитина за їхніми уявленнями непогано підготовлена, то її можна віддавати в будь-яку школу, навіть спеціалізовану. Але крім уміння читати-рахувати, в школі потрібна здатність дитини без особливих зусиль навчитися міркувати, аналізувати, виділяти головне, правильно ставити запитання й уміти відповідати на них. Окрім того, дитина повинна вміти працювати у великому колективі (часто малята на індивідуальних заняттях показують хороші результати, а в класі — відстають), керувати своїми емоціями — уміти змусити себе працювати тоді, коли дуже хочеться погратися. Причому в спецшколах усі ці уміння необхідно виявляти на досить високому рівні. Не останню роль відіграють і знання. У багатьох спецшколах відбирають дітей добре підготовлених, тому темп уроків там швидший, орієнтований на сильних учнів — учителі намагаються якнайбільше дати їм на заняттях, і дитина слабка одразу починає відставати. Через це в неї не тільки може зникнути інтерес до навчання, а й виробитися комплекс невдахи. До того ж це ще й дуже велике психічне навантаження: дитина, котру дотепер завжди хвалили й називали молодцем, раптом виявляється гіршою за однокласників. Щоб наздогнати їх, потрібно докладати величезних фізичних і психічних зусиль — далеко не всі з ними можуть упоратися. Ось наочний приклад. Рік тому на настійну вимогу батьків ми прийняли в школу дитину — відверто слабку, яка до навчання не була готова. Необхідність адаптуватися до нових умов, та ще й показувати при цьому певний результат — не гірший, ніж у однокласників, вилилася у неї в агресію. Спочатку вона била дітей, потім, не знаючи, як ще висловити свій внутрішній протест, підняла руку на вихователя групи продовженого дня. Але навіть якщо перевантаження не виявляються настільки відкрито й агресивно, вони можуть накопичуватися і позначитися вже у старших класах, коли діти просто відмовляються вчитися — вони ніби «перевчилися» у молодших класах.
Тестування під час прийому до школи незаконне! У Міністерстві освіти і науки, де, власне, розроблялася концепція 12-річної школи, обов’язкову середню освіту із шести років проблемою не вважають. Річ у тім, що формально підготовчу групу садків просто перенесли в школу. На перший погляд, це цілком розумно: ніж навчатися писати і рахувати так, як цього вимагають у садку, а потім переучуватися, краще одразу вчитися «по-шкільному». Відповідно до затвердженого документа МОН, програма навчання, форма проведення уроків у першому класі багато в чому нагадують дитсадкову — рекомендується набирати в класи не більше 30 осіб, не задавати домашніх завдань, не ставити оцінки, не вимагати ведення щоденників, давати дітям можливість погратися і навіть поспати у спеціально обладнаній кімнаті відпочинку. У першокласників має бути не лише менш тривалий урок (35 хвилин), але й додаткові канікули — скажімо, наприкінці лютого–початку березня, а сам навчальний рік закінчуватися не пізніше першого червня. Насправді більшість цих вимог порушується. — Прийом дітей у перші класи загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється на безконкурсній основі відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №204 від 07.04.2005 р., — каже головний спеціаліст департаменту загальної середньої і дошкільної освіти МОН України Лідія Щербакова. — Проведення випробувань, тестувань, співбесід із метою перевірки знань дитини є неприпустимим. Відповідно до Інструкції про порядок конкурсного прийому дітей (учнів, вихованців) у гімназії, ліцеї, колегіуми, спеціалізовані школи (школи-інтернати), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України №389 від 19.06.2003 р., конкурсні випробування проводяться лише під час прийому учнів у перші класи гімназії (5 клас основної школи), на перші курси ліцею (10 клас старшої школи) і на перші курси колегіуму (10 клас старшої школи). Конкурсний прийом до 1 класу відбувається лише у випадку, коли дитина вступає у спеціалізовану школу (школу-інтернат) із поглибленим вивченням предметів. Прийом дитини може проводитися у формі співбесіди, яка триває не більше 30 хвилин, при батьках або особах, які їх заміняють. Співбесіда може містити спеціальні діагностичні задачі для перевірки рівня загального розвитку дитини, її функціональної готовності до систематичного навчання і спроможності до вивчення навчальних предметів відповідно спеціалізації закладу. При цьому не дозволяється перевіряти уміння читати, писати, рахувати, тобто тих предметних знань, умінь і навичок, які є змістом освіти у першому класі загальноосвітніх шкіл. (Тобто практично всі спецшколи країни під час приймальної кампанії порушують закон! — Т.Г.) — Як бути батькам, котрі вважають, що їхніх дітей «відсіяли» незаконно? — Потрібно звернутися в районне або міське управління освіти — там зуміють знайти вихід зі становища. Формально місцева влада зобов’язана зробити усе, щоб діти не лише мали можливість навчатися, але ще й у відповідних для них умовах. Скажімо, першокласник не повинен добиратися до школи близько години кількома видами транспорту — йому повинні надати місце в школі поруч із домом. Якщо ця школа спеціалізована, а дитину не беруть до неї за низкою показників або вона сама не хоче поглиблено вивчати математику чи екзотичні мови, то місцева влада повинна відкрити в такій школі звичайні загальноосвітні класи. Так, приміром, зробили в смт Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області. У місцевій школі відкрили два перших класи, які повинні були займатися за програмою розвиваючого навчання «Росток». Здавалося б, батьки повинні лише радіти. Але проблема була в тому, що для занять у такому класі потрібно було придбати дитині комплект підручників на 100 грн., а ще форму, портфель, зошити... У людей просто не було таких грошей. Сама школа вирішити проблему не змогла, і батькам довелося звернутися із заявою в Міністерство освіти і науки. Після рекомендацій фахівців МОН місцева влада відкрила в школі ще один перший клас — звичайний. Проте далеко не завжди проблема вирішується настільки конструктивно. * * * Парадокс: чим більше спеціалізованих шкіл, тим менше у звичайної дитини шансів отримати якісну освіту! Погодьтеся, далеко не у всіх батьків є можливості наймати репетиторів або самостійно готувати малят до співбесіди. За статистикою, усього 49% дітей у країні відвідують дитячі садки, при цьому в містах таких дітей 65%, а в сільській місцевості — усього 22%. Без єдиних вимог до вступників у перший клас здібні, але не «вимуштрувані» спеціально діти опиняються за бортом спеціалізованих шкіл, гімназій і ліцеїв. І навіть у тому випадку, якщо тестування в них проводиться за «особливими» тестами, домогтися справедливості неможливо — адже офіційних тестових завдань не існує. Може, Міністерству освіти і науки вже варто перестати робити вигляд, що конкурсного відбору в перші класи не існує, і за аналогією з офіційним стандартом державної середньої освіти прийняти державний стандарт дошкільної? Тоді й батьки, і вихователі, і вчителі чітко знатимуть, що від маляти можна вимагати, а чого повинні навчити тільки вчителі у школі. А тепер відповідь на задачку. Навпроти віслюка має стояти цифра «2», оскільки в цьому випадку рахували не ріжки, копитця чи лапки, а «звуки мовлення»: корова каже «му» — два звуки, вівця — «бе», свиня — «рох», собака — «гав», кішка — «няв», качка — «кря», зозуля — «ку-ку», півень — «ку-ка-рі-ку», а віслюк — «іа».
