Збудеться те, про що мріяли фантасти і вчені останні піввіку. Стануть реальністю десятки кінофільмів і книг, брати Стругацькі одержать звання пророків, а звичайні люди набудуть вічного життя. Відомий аналітик британського національного телекомунікаційного оператора British Telecom Ян Пірсон в інтерв’ю газеті Observer повідомив свій футурологічний прогноз на найближче майбутнє. Отож Пірсон впевнений, що до 2050 року технології досягнуть такого рівня розвитку, що суперкомп’ютери будуть мати достатню потужність, щоб поглинати й аналізувати інформаційний вміст людського мозку.
Збудеться те, про що мріяли фантасти і вчені останні піввіку. Стануть реальністю десятки кінофільмів і книг, брати Стругацькі одержать звання пророків, а звичайні люди набудуть вічного життя. Відомий аналітик британського національного телекомунікаційного оператора British Telecom Ян Пірсон в інтерв’ю газеті Observer повідомив свій футурологічний прогноз на найближче майбутнє. Отож Пірсон впевнений, що до 2050 року технології досягнуть такого рівня розвитку, що суперкомп’ютери будуть мати достатню потужність, щоб поглинати й аналізувати інформаційний вміст людського мозку.
Першими «безсмертними» будут багаті Базуючись на можливостях суперпроцесорів, людині можна буде забезпечити «інформаційне безсмертя», вивантаживши дані з його мозку в комп’ютер, куди сапієнс зможе перенести подальшу розумову діяльність, вважає Пірсон. Він згадує ігрову приставку Sony PlayStation 3, про швидкий вихід якої було нещодавно оголошено: з допомогою нового багатоядерного процесора Cell вона здатна працювати з продуктивністю 218 гігафлопс — така продуктивність становить 1 відсоток потужності людського мозку. Спеціалісти японської корпорації Sony припускають, що вже PlayStation 5 буде за потужністю дорівнювати мозку. За словами Пірсона, технологіями «оцифровки» мозку будуть, напевне, спочатку користуватися найбагатші, але в наступні десятиліття вони стануть доступні і простим людям. Пірсон підкреслює, що існуючі темпи розвитку високих технологій дозволяють говорити про такі речі цілком серйозно. У NASA вже зараз ведуться розробки «свідомих» комп’ютерів, які будуть мислити за принципами людської логіки — наприклад, чимало грошей вкладено в створення борткомп’ютера для літака, який буде «боятися» розбитися. Відповідно до бізнес-плану, такий «чутливий» прилад повинен бути розроблений до 2020 року.
Віртуальних людей ще немає. Але відповідний світ для них — вже існує! Ви скажете: а як же душа, почуття, свідомість? Ну, по-перше, точного визначення все це не має. А по-друге, і це головне, людське суспільство вже не один рік готується до переходу «у цифру». Адже паралельний, віртуальний світ уже став фактом. Багато бізнес-процесів (аукціони, електронні магазини, банкінг) вже зараз відбуваються на торгових інтернет-майданчиках, а соціальне життя процвітає на блогових сайтах (інтернет-щоденники), а також на сторінках служб знайомств, віртуальних стріп-барів, казино і навіть онлайн-богослужінь. Є маса людей, які працюють адміністраторами сайтів, не виходячи з дому й одержуючи зарплатню на рахунок у банку. Ці люди працюють у мережі, грають у мережеві ігри (де в них є свої міста і замки), займаються віртуальним сексом, сповідаються священикам онлайн, замовляють доставку продуктів через інтернет і, у принципі, взагалі не відчувають потреби виходити з дому і жити в звичному нам реальному суспільстві. Особливо «реальним» віртуальний світ видасться, якщо під’єднати комп’ютерне обладнання до людської нервової системи — після цього з допомогою сучасних технологій створення тривимірних зображень (як відомо, ігри для комп’ютерів нового покоління відрізняються дуже високим ступенем реалістичності) буде важко відрізнити «справжній» візит у чужий офіс від «електронного». Поступово реальне життя людини зводиться до задоволення примітивних інстинктів і сну, а навчатися, працювати, споживати, розважатися і взагалі жити вже повністю можна й онлайн. Все це — реалії сьогодення або перспективи завтрашнього дня. Додайте до цього, що у Швейцарії вже продаються механічні кінцівки для інвалідів (штучні руки і ноги напряму підключаються до нервових закінчень), а в Японії в магазинах можна знайти візки для паралізованих людей, які з допомогою шолома, одягненого на голову «наїзника», розуміють команди мозку.
А воно нам треба? Це запитання, як, наприклад, і проблема клонування людини, має декілька аспектів. Якщо дивитися з погляду релігії — у комп’ютера немає душі, і багато чого іншого немає. І взагалі, цифрове існування — не від Бога це. Так вважають учасники Міжнародного християнського інтернет-форуму. У свою чергу, буддисти на Буддистському інтернет-форумі теж надзвичайно стурбовані подібною перспективою і вважають всілякі ідеї штучного вічного життя абсолютно «протиприродним явищем». Ще б пак! Усі механізми кармічного переродження летять шкереберть! Богу — Богове, але саме зараз, із розвитком технологій клонування й оцифровування, з’являється можливість реалізувати стару ідею — обезсмертити геніїв: вчених, винахідників, інженерів, письменників, видатних політиків. Все майже просто: створюємо клон, а потім перезаписуємо клону оцифровану раніше інформацію з мозку «оригіналу». Але насправді найважливіший у даному випадку фактор — це прогрес. Штучна особистість — це неминучість. Адже якщо з’явиться можливість її створювати, то все одно створять, перезапишуть і якось використають. Про це ще два роки тому сказав під час інтернет-конференції сам Білл Гейтс.
Тільки обережно... Сам Ян Пірсон заявляє, що усвідомлює небезпеку подібного прогресу — з ним треба поводитися дуже обережно. «Нам знадобиться масштабний всесвітній діалог на тему того, чи варто нам будувати машини, які за кмітливістю будуть подібні до людей», — відзначає аналітик British Telecom. І тут він має рацію. Адже, як свідчить світова практика, простіше придумати щось таке, ніж передбачати можливі наслідки... З одного боку, людина, яка живе всередині комп’ютера, не потребує медичної допомоги, їжі (окрім електроенергії), але з іншого, на неї можуть чекати жахливі депресії, неймовірні розлади (збої програми, так би мовити) через зміну сприйняття світу. З третього, існують же і комп’ютерні віруси, правильно? А як бути з емоціями? Чи зможе оцифрована свідомість бажати, кохати? А мати дітей? Знову ж, у цифровому світі теоретично можна змоделювати будь-яке відчуття. Неймовірну насолоду і неймовірний біль... А чи можна збожеволіти, перебуваючи в цифровому форматі? Чи сходить на жорсткий диск натхнення? Ці запитання залишаються поки без відповіді. Поки перший не спробує, людство не буде знати точно. Але, напевне, ось найголовніше питання — а чи не набридне свідомості жити вічно? І що тоді?
