З новим видом домашнього насильства зіткнулися нещодавно захисники жіночих прав обласного центру підтримки громадських ініціатив «Чайка». Молода жінка, яка виглядала надто худою і виснаженою, розповіла, що її чоловік, який захопився сироїденням, змушує її та дитину споживати лише сиру їжу.
Від насильства потерпають і діти — Цей чоловік змушував рідних їсти салати зі свіжих овочів, а також запарені окропом, а не зварені крупи, і лише сире м’ясо та рибу, — розповідає координатор антикризових програм центру Тетяна Біковська. — Хліба і приготовлених страв не дозволяв споживати взагалі. Жінка, щоб нагодувати п’ятирічну дитину, вимушена була в кафе потай від чоловіка купувати нормальну їжу. Вона розповіла, що якось дитина схопила солодкий рулет, який їм принесли гості. Коли це побачив чоловік, дорікнув їй: «Що? Проміняла батька на солодощі?». Жінка ця була дуже вродлива. Але за період захоплення чоловіка сироїденням схудла на 30 кг. Виснаженою була і їхня дитина. Звернутися до нас потерпілій від такого виду насильства порадили колеги на роботі. Вона навіть готова була вже подати заяву на розлучення і наш юрист допомогла її скласти. Але якось вони з чоловіком порозумілися. Він пообіцяв не змушувати до сироїдення. Тож хід заяві поки що не давали. Якщо обіцянки дотримає — сім’я існуватиме. Якщо ні — скоріше за все, розпадеться. Взагалі , ми ніколи не радимо жінці розлучатися. Навпаки, виступаємо за збереження сім’ї. Але жінка сама має вирішувати, чи потрібна їй така сім’я. Адже якщо кривдник не змінить своєї поведінки, наслідки можуть бути плачевними не лише для жінки, а й для дітей. На підтвердження цього у центрі розповідають історію про жінку, яка все життя терпіла знущання і побої п’яного чоловіка. Врешті, не витримавши цього, звернулася до фахівців «Чайки», заговорила про розлучення. Але розлучатися вона не хотіла. Адже тоді довелося б ділити бізнес, спільні квартиру й будинок. А через якийсь час втратила значно цінніше за майно — здоров’я п’ятирічної доньки, яку зґвалтував, будучи п’яним, чоловік. Тепер дитина має серйозні проблеми з психікою і навіть київські фахівці не дають надій на одужання. — Взагалі, будь-яке насильство в сім’ї негативно впливає на дітей, — розповідає психолог центру Тамара Боговід. — Так, на прикладі побаченого у них формується модель поведінки в сім’ї, яку вони втілять у життя, коли виростуть. Скажімо, хлопчик, який бачив, що тато нецензурно лається чи піднімає руку на маму, може потім матюкатися і бити свою дружину. Дівчинка, яка бачила, як мама терпіла знущання, вважатиме нормальним, що її обзиває і кидається на неї з кулаками чоловік. А ще, навіть у дитячому віці, домашнє насильство може виливатися у дітей в агресію, замкнутість, недисциплінованість і погані оцінки у школі, неврози, енурез, психози тощо.
Той, хто терпить насильство, не виконує Божої заповіді Втім, пояснюють фахівці «Чайки», жінки досить часто навіть не усвідомлюють, що щодо них чиниться насильство, і терплять його місяцями і роками. Ще й покривають кривдника. Показовим тут є випадок, який трапився у Сарнах. Жінка чотири роки перебувала у цивільному шлюбі з чоловіком, який був міліцейським працівником. І ось якось він побив її так, що жінка потрапила в реанімацію. Але терпіла б побої й далі, якби не рідні, які привели її у «Чайку». Коли працівники центру почали розпитувати потерпілу, з якого часу чоловік почав над нею знущатися, вона розповіла, що вперше підняв на неї руку ще два роки тому. Чоловіку щось не сподобалося і він відшмагав її по обличчю подарованим на 8 Березня букетом. Жінка навіть не надала цьому значення і, що особливо вжахнуло працівників «Чайки», просто після цього перестала любити квіти. Згодом ситуація повторилася. Розлючений чоловік кусав жінку до крові за палець, щоб зняти з нього каблучку. Кров потрапила йому на сорочку. Жінка, на його вимогу, її випрала, але не змогла з пораненим пальцем випрасувати, то кривдник знущався над співмешканкою, прикладаючи до тіла нагріту праску. І що після цього? Жінка просто перестала любити носити каблучки. — Така покірність — це стереотипна форма поведінки жінки, яка склалася у нашого народу споконвіків, — пояснює психолог Тамара Боговід. — Адже в українців заведено, що чоловік — голова, а жінка повинна його слухатися. В результаті, якщо щось раптом не так, жінка відразу ж шукає причину всіх негараздів у собі. А ще релігія тисне: жінка повинна нести свій хрест. Хоча ніхто не дочитує далі, де говориться, якщо хрест заважкий, кинь його. Та й заповідь гласить: полюби ближнього свого, як самого себе. Жінка, яка терпить насильство, не любить себе. То як може любити ближнього, тобто виконувати Божу заповідь? Коли ми проводимо семінари для жінок і говоримо про обов’язки у сім’ї, жінка завжди знає, що вона повинна приготувати їсти, випрати, прибрати, забрати дитину із садка. Але чому? Де записана така повинність? Тож ми пояснюємо, що нормальна сім’я — це партнерство. А партнери повинні замінювати і доповнювати одне одного. Так, приміром, якщо жінка пізніше приходить з роботи, значить чоловік, який прийшов раніше, повинен приготувати їсти, і навпаки.
Вісником майбутніх побоїв стає психологічне насильство Нині набагато частіше, ніж раніше, і в центр «Чайка», і до правоохоронців звертаються з проблем домашнього насильства. Це, вважає юрист центру Тетяна Мельник, не тому, що випадків насильства побільшало, просто люди стали обізнанішими з цих питань. Найчастіше звертаються після свят, які, як правило, не обходяться без спиртного, а саме в нетверезому стані здебільшого скоюється насильство. Також звернень більшає після публікацій на теми насильства у пресі, виступів з цих питань на телебаченні. — У нас починають скаржитися на кривдників, як правило, після вчинення фізичного насильства, хоча першим вісником майбутніх побоїв стає насильство психологічне, — говорить п. Мельник. — Словесні образи, погрози, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність себе захистити і може завдаватися шкода психічному здоров’ю — це, як записано в законодавстві, і є психологічне насильство. Але хіба наші жінки знають про таку статтю закону? Тож коли чоловік не дає дружині з дитиною спати, кричить, матюкається, шантажує словами, обзиває, погрожує відібрати дітей — це все приклади психологічного насильства. Його наслідками у жертви можуть стати неврози, психози, серцево-судинні захворювання, виразки шлунка тощо. На жаль, згідно з нашим законодавством, за психологічне насильство майже неможливо притягнути до відповідальності. Адміністративне покарання у цьому разі майже символічне — 17 гривень штрафу, якщо насильство скоюється повторно — 51 гривня. А попередження кривдника про неприпустимість подібних дій правоохоронцями, взяття на профілактичний облік хіба кого злякає? Тому й виходить, що міліціонери реагують, як правило, на фізичне насильство, за яке передбачена уже кримінальна відповідальність.
Помічним може стати сімейний психолог Що робити людині, у сім’ї якої чиниться насильство? Розлучення, за словами психолога центру Тамари Боговід, це найбільш крайній і останній спосіб змінити ситуацію. Спочатку потрібно спробувати з кривдником поговорити на тему «Який приклад поведінки показуємо дітям», з’ясувати, що його не влаштовує в сім’ї, шукати компроміси. Але не замовкати на тижні чи місяці, як роблять це зазвичай. Якщо це не допомагає, потрібно звертатися до правоохоронців, сімейних психологів. За кордоном звернення до сімейних психологів давно стало нормою. У нас же чомусь досі соромляться це робити. Хоча нерідко саме психолог допомагає подружжю розрядити напружену ситуацію в сім’ї, побачити її збоку, поліпшити стосунки. Готові допомогти жертвам насильства і в центрі «Чайка». Тут можна отримати і психологічну, і юридичну допомогу з питань насильства.
