Допомогу при народженні дитини виплачують в Україні вже півтора року. Це достатній термін для підбиття результатів. Чи виконав свою місію подарунок Президента Ющенка молодим українським сім’ям?
«За»: народжуваність зростає Міністр у справах сім’ї, молоді і спорту Юрій Павленко переконаний, що скорочувати кількість молодих сімей, яким потрібно допомагати після народження дитини, не можна: — Допомога вже дала позитивний результат. У першому півріччі нинішнього року, у порівнянні з таким же періодом минулого, народжуваність зросла на 7%. І це тільки перший позитивний сигнал бюджетної програми. На думку міністра, програма повинна продовжуватися в повному обсязі хоча б доти, доки не вдасться домогтися стійкого демографічного зростання, коли кількість народжених українців буде перевищувати кількість померлих. З міністром згодні і соціологи. — Рішення виявилося дуже своєчасним, — вважає соціолог Ірина Вяткіна. — Саме в цей період демографічна крива пішла донизу так круто, що загрожувала необоротними наслідками. Молодих людей, готових до появи в сім’ї дитини, безумовно, стримувало фінансове питання. Думаю, 8,5 тисячі, взяті, скоріше за все, зі стелі (Президент просто збільшив суму, що існувала вже на той період, у 10 разів), допомогли пом’якшити демографічну кризу. Тепер помітний позитивний результат: в окремих регіонах народжуваність зросла суттєво — на 10-15%.
«Проти»: допомога повинна бути іншою Ігор Мизгін, акушер-гінеколог одного з київських пологових будинків, впевнений, що існуюча система допомоги приносить скоріше шкоду, ніж користь: — Кількість молодих мам за останні роки в столиці постійно зростає. Якщо років десять тому на ввесь поверх відділення можна було побачити п’ять-сім породіль, то сьогодні нам не завжди вистачає місць у палатах. Я не пов’язую це з державною допомогою. Жінку з благополучної сім’ї не можуть підштовхнути до пологів півтори тисячі доларів. Цього вистачить тільки на перші місяці життя дитини. Сьогодні більше народжують, тому що матеріальний рівень сімей помітно зріс. Проте лікар зауважив, що з минулого року контингент молодих мам змінився: стало більше тих, хто в силу свого соціального стану навряд чи раніше погодився б на пологи: — Такі пацієнтки нерідко приходили до нас із рішенням зробити черговий аборт. Тепер ці жінки, часто самотні, з букетом хвороб, вирішили народити на світ малюків. Впадає в око їхнє ставлення до новонароджених: мами рідко цікавляться самопочуттям дитини, відмовляються годувати її груддю. Вони, не соромлячись, зізнаються, що їх цікавлять державні виплати і пільги. Хтось навіть назвав це угодою з державою. Захід для стимулювання народжуваності був необхідний, вважає політолог Володимир Фесенко: — Інша справа, наскільки ефективно працює ця програма. Можливо, логічно було б використовувати не тільки одноразову допомогу, а низку пільг для молодої сім’ї, як це практикується, наприклад, у Росії. Можна було б застосувати різноманітний інструментарій: це й іпотечна підтримка, і різноманітні знижки при придбанні товарів і послуг. І чітка робота соціальних служб. Тоді можна було б говорити про те, що допомога при народженні дитини буде потрапляти за адресою і досягне мети. Народжуваність не може перебувати в прямій залежності від матеріального стану молодих сімей, говорить психолог Ольга Корольок: — Пригадаймо тяжкі повоєнні роки, коли сім’ї тулилися в комуналках, а молоді мами змушені були виходити на роботу буквально через кілька тижнів після пологів. Проте тоді спостерігалося стійке зростання населення. У той же час, у період «благополучного» розвинутого соціалізму демографи вперше всерйоз забили на сполох: кількість новонароджених у європейській частині СРСР почала скорочуватися. Це при тому, що соціальний пакет для молодих мам був вже достатньо солідний, держава брала на себе турботу про сім’ї з дітьми. Це відбулося не тому, що життя стало гіршим чи споживчий кошик — біднішим. Людям захотілося «пожити для себе». Багата і благополучна Західна Європа вже третє десятиліття повільно вимирає, населення старіє, питома вага новонароджених у загальній масі населення скорочується на 47% у рік. Стійке падіння народжуваності в Україні, яке почалося наприкінці 1990-х років, тільки почасти можна пояснити злиденним становищем молодих сімей. Дійсно, на 332 гривні на місяць складно було прогодувати й одягнути трьох людей, одне з яких — немовля. Проте головна причина в іншому — впав інтерес до сім’ї. Стабільні шлюби стали рідкістю. У таких умовах давати життя дитині дуже непередбачувано. Ніякі державні субсидії не зможуть кардинально змінити демографічну ситуацію, поки мода на стабільну сім’ю і культ дитини знову не повернуться в суспільство.
