Літо для більшості людей — пора відпусток і відпочинку. Однак не для всіх. Для абітурієнтів та їхніх батьків навряд чи літо є періодом повноцінного відпочинку, адже саме в цей час визначається подальша їх доля — ким вони стануть у майбутньому, чи стануть реальними їхні мрії та бажання бути хорошим фахівцем у обраній справі.
Літо для більшості людей — пора відпусток і відпочинку. Однак не для всіх. Для абітурієнтів та їхніх батьків навряд чи літо є періодом повноцінного відпочинку, адже саме в цей час визначається подальша їх доля — ким вони стануть у майбутньому, чи стануть реальними їхні мрії та бажання бути хорошим фахівцем у обраній справі. Для них літо — один з найвідповідальніших періодів у житті, період вступу до обраного навчального закладу. Вчорашні учні посилено «гризуть граніт науки», щоб поновити отримані в школі знання, а батьки мобілізують свої сили, щоб хоч якось допомогти їм у досягненні бажаного результату. Щоранку перед ними постає філософське питання «бути чи не бути?». Вдвічі складніше тим батькам, які не мають коштів і живуть від зарплати до зарплати, економлячи на всьому. Й діти таких батьків стоять лише перед одним вибором — або навчатись за державні кошти, або ж не навчатись узагалі. Пройшли вступні іспити. До того вже було затверджено кількість так званих державних місць. Сформований список абітурієнтів (вступників), які рекомендовані до навчання за державні кошти. Саме рекомендовані, тому що остаточно питання вирішується після того, як керівник навчального закладу видасть наказ про зарахування таких абітурієнтів до числа студентів цього навчального закладу з оплатою за навчання за рахунок бюджетних коштів. Психологічний стан як абітурієнтів, так і їхніх батьків у цей час наближається до критичного. Вступні іспити складені успішно, але рішення про зарахування в число студентів ще не прийняте. Ось тут кожна людина, природно, яка дуже хоче отримати бажаний результат, стає в категорію залежного. Таке становище призводить до того, що кожне слово з вуст людей, від яких залежить позитивний результат, сприймається не інакше як керівництво до дії. В такій ситуації батькам, діти яких успішно склали вступні іспити, «рекомендують» сплатити «добровільні внески» у розмірі, скажімо, половини чи чверті вартості навчання на такій спеціальності за рік. Кожен з батьків, які, з одного боку, перебувають у тяжкому матеріальному становищі, а з іншого, вболівають за подальшу долю своїх дітей, стоять перед вибором — платити чи не платити так звані добровільні внески? Можливо, краще заплатити, але де взяти гроші? А якщо не платити? Чи вплине це на зарахування їхніх дітей до цього навчального закладу, або ж якщо зараховані, то чи не відобразиться це у подальшому при навчанні? Як свідчить практика роботи Рівенського Комітету виборців України, у деяких вищих навчальних закладах нашого обласного центру такі «рекомендації» досить поширені, однак потрібно пам’ятати — ПРАВО — це не ОБОВ’ЯЗОК. Відповідно до законодавства, навчальні заклади мають право отримувати добровільні (благодійні) внески, але їх сплата не є обов’язком людини. Сам зміст слова «добровільні» говорить про непримусову форму. Зрозуміло, що у такій ситуації важко виявити мужність і заперечити подібній «рекомендації», але суспільство формуємо ми з вами, і від нашої позиції буде залежати те, як наші права у подібних випадках нам нав’язуватимуть як наші ж обов’язки. Так, мотиви посадових осіб навчальних закладів зрозумілі — державного фінансування на покращення матеріальної бази не вистачає, є багато інших потреб, а коштів узяти нізвідки. От і змушені «рекомендувати» батькам оплатити за навчання своїх дітей за державні кошти. А що говорити про сімейні бюджети таких батьків, які далеко не завжди мають можливість хоча б нормально поїсти? В такій ситуації кожна людина вибирає, як їй вчинити — платити чи не платити, однак багато з тих осіб, які отримали допомогу від Рівенського Комітету виборців України, змогли відстояти свої права і не перетворити їх на непосильний обов’язок.
