«Що, знов справу проср..ли?» - прозвучало у середу зранку представнику прокуратури, який вийшов з Рівненського міського суду після рішення у справі Олексія Муляренка. По-іншому роботу підопічних Юрія Луценка і не охарактеризуєш. Цього тижня вони програли дві нашумілі справи тільки у Рівному.
У вчиненні адміністративного корупційного правопорушення Володимира Хомка та Олексія Муляренка звинуватив департамент захисту економіки Національної поліції. На міського голову склали протокол, бо він, продавши у січні позашляховик своєму водієві, за 10 днів не повідомив НАЗК про суттєві зміни у майновому стані. А на голову ОДА – бо, ставши посадовцем, брав участь у зборах ТзОВ «Сталь-М», співвласником якого досі є. Обидві справи у суді вів один і той же представник Генеральної прокуратури – Олександр Гриненко, і один суддя – Євгеній Сидорук.
Прокурор здивував усіх, окрім Хомка
Закрити справу про адміністративне корупційне правопорушення Володимира Хомка у суду попросив цього вівторка сам прокурор. Така відверта “капітуляція” здивувала навіть адвокатку Хомка Оксану Шевчук, дружину колишнього заступника міського голови Руслана Шевчука.
Не здивованим виглядав лише Володимир Хомко, який швидко покинув судову залу. Ще з березня, коли склали протокол, він заявляв, що справа для правоохоронців - програшна. Хоча подейкують, що прокуратура від звинувачень відмовилася, бо голові вдалося домовитися.
Володимир Хомко на суді зазначав, що хоч офіційно і продав автомобіль «Хюндай Сантафе» своєму 56-річному водієві Вікторові Царуку у січні, гроші від останнього отримав нібито тільки 17 березня ввечері. А наступного дня написав повідомлення НАЗК і оприлюднив відповідне повідомлення на сайті електронних декларацій. Щоправда, п.Царук знайшов потрібні 810 тис. грн., коли перевіряти Хомка взялися правоохоронці, але на суді міський голова запевняв, що має всі потрібні документи, які підтверджують, що його водій брав відтермінування з оплатою.
Олександр Гриненко, прокурор відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України, заявив:
- Є різні способи здобуття доказів. Збирання доказової бази про протоколу, який оформили на Володимира Хомка, відбувалося усіма можливими методами. Окрім цього, були допитані свідки та досліджені письмові матеріали. Міський голова уклав певну угоду про відстрочку платежу, яка, на щастя для них, ніде нотаріально не завіряється. Тому неможливо перевірити, коли саме вона була укладена. Аби усе уточнити, потрібно проводити ряд експертиз, які можливі лише в рамках кримінального провадження. Через це я просив суд винести єдине логічне рішення.
Муляренко без шпаргалок не приходив
На відміну від Володимира Хомка, Олексій Муляренко справу таки виграв. Точніше, не він, а його адвокати, яких на кожному засіданні було щонайменше троє. Навіть виступаючи у суді, голова ОДА говорив не сам, а читав підготовлений на листочку текст.
Правоохоронці наполягали, що Олексій Муляренко порушив закон, коли у листопаді брав участь у зборах товариства. Проте суд визначив, що посадовці мають право на таку активність. Адвокати, окрім того, довели, що вказану у протоколі статтю Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст.172(4) п.Муляренко не порушував. Бо в ній йдеться про заборону суміщати посади, а голова Рівненської ОДА, хоч і залишається власником 90% «Сталь-М», офіційної посади на підприємстві не займає. Суд також не встановив, що п.Муляренко як бенефіціар отримує прибутки від діяльності «Сталь-М», хоча голова ОДА часто хвалиться, що його підприємство успішне, а не збиткове.
Суддя закрив справу за відсутності фактів порушення статті про сумісництво. Оскаржити рішення прокуратура не може.
Втім, справа могла би мати інший фінал, якби у протоколі правоохоронці посилалися на іншу статтю КУпАП, в якій би йшлося про корпоративні права. Їх, відповідно до закону, посадовці мають передавати, причому не родичам. Олексій Муляренко стверджує, що корпоративні права у «Сталь-М» таки передав «третій особі», проте кому саме, за рекомендацією адвокатів не говорить. А як зазначають юристи, передача корпоративних прав мала би тягнути за собою зміни у держреєстрі, тим не менше, власниками «Сталь-М» залишаються Олексій Муляренко та його син Андрій, якому цього року буде 20 і який з листопада – директор підприємства.
На суді адвокати Олексія Муляренка заявляли, що правоохоронці упереджено ставилися до голови ОДА. Мовялв, протокол склали з блискавичною швидкістю. За кілька годин його встигли відправити з Рівного, затвердити у Києві і передати назад. У політичних колах подейкують, що справа була радше показовою – щоби похитнути позицію Муляренка, про чиє звільнення говорять вже кілька місяців. До речі, подібного (щоб голову ОДА викликали до суду у справі про корупцію, навіть адміністративну) на Рівненщині ще не було.
А свої статки перевірить?
Минулої п’ятниці Юрій Луценко заявив, що Генпрокуратура підготувала подання до парламенту про зняття недоторканності з трьох нардепів: радикала Андрія Лозового, який родом з Рівного, «фронтовика» Євгена Дейдея та депутата від «Відродження» Геннадія Бобова. До всіх генпрокурор висував звинувачення, що базуються на їхніх електронних деклараціях: незаконне збагачення, ухилення від сплати податків та декларування недостовірної інформації.
Проте, як виявилося, подання про зняття недоторканності – тільки слова генпрокурора. Документи у парламент ніхто не подавав. А у вівторок стало відомо, що на Євгена Дейдея та Андрія Лозового найближчим часом і не подаватимуть. Їхні справи відправили на «доопрацювання» у Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.
Андрій Лозовий, який задекларував колекції картин, ікон, вин, 150 тис. євро, 50 тис. доларів та 800 тис. гривень, подав на генпрокурора позов до суду «за поширення неправдивої інформації». Хоча усім, хто стежить за новинами, давно цікаво, де у 27-річного нардепа, який до того, як потрапив у парламент, офіційно мало заробляв, взялося стільки статків. Тим паче, що це ще не всі. Його мати, депутатка облради Оксана Лозова, задекларувала теж більше мільйона гривень та до десятка об’єктів нерухомості, частина з яких придбана після 2014 року. Проте не менш цікаво українцям було би почути і про статки родини Луценків, яка активно заробляла навіть у період, коли Юрій Луценко сидів за гратами.
