Простий і зрозумілий, знайомий з дитинства лимонад загубився серед нових імен на прилавках супермаркетів. На зміну йому прийшли нові смаки і нові стандарти якості солодких газованих напоїв. Що ми знаємо про сучасні напої?
Губить людей не «хімія», губить людей — вода Перший і основний компонент газованих напоїв — звичайно ж, вода. Саме від якості води багато в чому залежить смак напою, а не від «добавок і ароматизаторів», як багато хто думає. Якщо виробник використовує неякісну воду (а таке зустрічається повсюди), то і смак газировки буде відповідним. На жаль, мало хто з виробників ділиться інформацією про те, де бере воду. У кращому випадку в складі на пляшці вказується, що питна вода була «підготовлена». Як правило, проблеми з водою — це «хвороба» дрібних виробників, що не можуть забезпечити відповідний контроль якості продукції — відомі ж виробники дорожать репутацією.
Вдихнули, видихнули — вийшов СО2 Другий обов’язковий компонент — вуглекислий газ (СО2). Те, що вуглекислий газ, який міститься в газованих напоях, шкоди організмові не завдає, відомо вже давно. Основне завдання СО2 — надати воді освіжаючого смаку. СО2 можна одержувати різними способами, серйозні компанії віддають перевагу методу спалювання газу з наступним очищенням, що надає СО2 високої чистоти — 99,9%. До речі, промислове виробництво газування залишається практично незмінним вже більше двох століть — Якоб Швепп у 1783 році створив першу промислову установку для виробництва напою «з газом».
Вам ацесульфаму калію скільки ложечок? Як правило, всі солодкі газовані напої мають солодкий смак, а це значить, що в їхньому складі повинен міститись цукор. Однак не усім виробникам «під силу» використовувати справжній цукор, і багато хто додає у газування його штучні замінники: цикламову кислоту і її натрієві, калієві й кальцієві солі, ацесульфам калію та інші. Багатьма дослідженнями доведено, що підсолоджувачі, перераховані вище, нешкідливі. Що стосується контролю калорій — тут кожен вирішує для себе сам: набирати калорії, вживаючи напої з додаванням натурального цукру, або «худнути» з ацесульфамом калію. Відомі світові бренди, як правило, використовують тільки натуральну вітчизняну сировину. Кількість цукру або його замінника в рецептурі кожного напою може бути різною: від 2-3 ложок — до 10 на одну пляшку (0,33 л).
Хочу синього газованого напою! Газовані напої бувають, напевно, усіх кольорів веселки, включаючи синій, і, звичайно ж, жодне виробництво не обходиться без барвників. Дивно, але чомусь безбарвну солодку воду знайти на полицях магазину дуже непросто. Напевно, вона є, але хитрі маркетологи в результаті опитувань і досліджень давно з’ясували, що «кольорові» води набагато більше привертають увагу покупців. Воно і зрозуміло, адже суто психологічно набагато приємніше пити воду зі смаком апельсина «природного» жовтогарячого кольору. До того ж і собівартість штучних барвників набагато нижча від натуральних, і колірна «палітра» набагато ширша. Один з натуральних барвників зі списку тих, що нині використовуються у виробництві газованих напоїв, — це карамель, відома в побуті як палений цукор.
Пахне яблуком, але не яблуко. Що це? І нарешті, ароматизатори. Саме вони змушують нас повірити в те, що ми п’ємо щось апельсинове, яблучне, вишневе або грушеве. Здебільшого ароматизатори є штучними хімічними речовинами, хоча випускають напої і на рослинній сировині. Найпростіший, хоча і не найбільш надійний спосіб визначити якість використовуваних у напої добавок і ароматизаторів, не читаючи складу на етикетці, — ціна. Якщо вона вже занадто низька — чекайте підступу.
Покупцеві на замітку При виборі напою пам’ятайте: чим іменитіший виробник — тим більше він дорожить репутацією і тим прискіпливіше різні контролюючі органи за ним спостерігають, чим дешевша вода — тим вища ймовірність нарватися на неякісний продукт.
