Що наші діти знають про секс

6390 0

Ми у соцмережах:

Що наші діти знають про секс

Перед кожним з батьків рано чи пізно постає завдання — розповісти своїй дитині про статеве життя. Нині мами й тата прагнуть зробити це якомога раніше, але самі діти часто не готові їх слухати. Молодші школярі більше цікавляться емоційним і психологічним боком людських взаємин, а в цьому сенсі доступність фізіологічної інформації про секс мало що дає. Схоже, в наступного покоління батьків рання сексуальна відвертість стане менш популярною.

«Поговорила з дочкою про секс. Дізналася багато нового», — цей анекдот ілюструє наш батьківський досвід. З дітьми, думаємо ми, неодмінно треба про це говорити. Правда, не дуже зрозуміло, коли починати й що саме розповідати. Капуста, лелеки й купівля дитини в магазині — все це давно не актуально. Сучасні молодші школярі добре знають слово «секс» і що воно означає. Багато хто дізнався «про це» саме від батьків: тільки 5% міських мам і татусів не вважають за потрібне говорити з дітьми на цю тему. Згідно з опитуванням, яке провів дослідницький центр порталу SuperJob.ru, виявилося: чим старша людина, тим більше вона схильна повідати дітям про секс якомога раніше. Наприклад, 31% з тих, кому за 40, вва­жають: розмова на сексуальну тему має відбутися ще до того, як дитині виповниться десять років. Серед респондентів 3039 років таких уже 27%, у 2025 років цієї думки дотримуються 23%, а з молодших за 19 — лише 19%.

Юнакові захотілося підвестися й потиснути дівчині руку Якби комусь спало на думку оголосити конкурс на найкращу еротичну сцену в російській класичній літературі, пальму першості варто було б віддати стислому епізоду, описаному в одній із повістей Вересаєва. У маєтку юнак із міста знайомиться з юною дівчиною. Він радикал, вона лібералка. Протягом багатьох сторінок молоді люди запекло сперечаються про долю батьківщини. Раптом юнак починає підозрювати, що в його ставленні до ідейної супротивниці є якесь почуття, пояснити яке з його політичної платформи не вдається. Якось літнім вечором молоді люди розмовляють у вітальні. Дівчина в сукні з тонкого серпанку виходить на балкон, і юнак бачить, як західне сонце, просвічуючи крізь тканину, відкриває поглядові прекрасні жіночі ніжки. Дрож ніжності хвилею прокочується його тілом, і юнакові раптом нестерпно хочеться підвестися й… потиснути дівчині руку. Після 1917го революційний уряд, буцімто віддавши землю селянам, а заводи робітникам, заодно оголосив про свободу кохання, передаючи жінок у спільне користування, а товаришка Коллонтай їздила по країні з піар-кампанією власних книжок, пропагуючи вільне кохання. І тільки нарком освіти Луначарський, в принципі не заперечуючи свободи сексу, просив молодих письменників залишатися в межах художнього смаку й уникати сцен, в яких герої лежать голі в кущах і співають Інтернаціонал. Але сексуальна революція тривала недовго. Жертвами державного «не можна!», природно, насамперед виявлялися діти. Нормальна підліткова сексуальність трактувалася винятково в контексті кримінального кодексу, а в самих дітей набирала найвигадливіших, іноді збочених форм. Особливо популярні були медичні енциклопедії, де в ілюстраціях до статей про сифіліс або позаматкову вагітність можна було побачити багато цікавого. Сексологи радянських часів знають безліч історій збочень, дитячих самогубств і серйозних підліткових депресій, що виникають із жорстких сексуальних заборон. Самої науки сексології, як і сексу, в країні тривалий час узагалі не було. Адже це тільки акули імперіалізму розмножуються статевим шляхом, а будівники комунізму ночами розмовляють про літературу і клонуються вегетативно.

«Мамо, я ще замалий для таких розмов» Діти реагують на бесіди про секс зовсім не так, як ми очікуємо. Інна, мама восьмирічного хлопчика, розповідає: «Я намагаюся заговорити з ним про секс прямо, щоб зняти напругу, але він тікає, як маленький. Починає блазнювати, наче демонструючи: «Мамо, я ще замалий для таких розмов». Доки діти не починають дорослішати, секс їм не дуже цікавий. «Про секс усі, звичайно, знають, але ми його не обговорюємо, — каже десятирічна Саша. — Лише якось одна дівчинка в класі, коли дізналася, що в мене братик народився, сказала: «Отже, твої батьки чимось займалися». Хлопчиків у цьому віці набагато більше цікавлять непристойні анекдоти про американців і росіян. А дівчат — зовнішній бік любовних стосунків: «У нас у школі дівчатка тільки хлопчаків і обговорюють: хто кого любить, хто з ким ходить, кому більше «валентинок» подарували».

«А вона мені каже: ти запізнилася» У житті сучасної дитини багато телевізора, в якому чоловіки й жінки цілуються, гладять одне одного й пристрасно стогнуть. Діти розуміють, що у дорослому житті ці процедури чекають на них, і не поспішають випробувати їх негайно. Наші діти про секс знають набагато більше, ніж ми в їхньому віці, але для них ця тема не є надто важливою. Для дівчаток набагато привабливіший «естетичний» і «міжособистісний» бік статевих стосунків. Хлопчики до цього часу вже мають хобі, місце телефону в їхньому житті займають Інтернет і телевізор, звідки черпаються різноманітні відомості. Євгенія, сорок років, згадує: «Коли я набиралася духу, щоб поговорити з Шурою про секс, — а було це перед її дев’ятиліттям, — вона зміряла мене поглядом і сказала поблажливо: «Спізни­лася, мамо». Тепер їй дванадцять, вона без­вилазно сидить у блогах, строчить, як машинка. Іноді вона залишає браузер відкритим — ніби мені довіряє. Я читаю, мені їхнє листування дуже подобається. Вони обговорюють японські мультсеріали, де — я точно знаю! — є еле­менти порно для дівчаток. Але в розмовах нічого «такого» навіть не прослизає. Її однолітків цікавлять психологічні перипетії стосунків героїв, кохання, залицяння, їхній зовнішній вигляд, костюми їхні фантастичні. Вони навіть щось таке намагаються шити. Сексуальні розмови я там бачу в дівчат значно старших, моя ж від них ухиляється».

«А що тут такого? Це частина життя!» Ухиляння від обговорення теми сексу зовсім не означає незнання. Олена, тридцяти восьми років, вирішила викласти доньці ази сексуальної грамоти, коли та навчалася в другому класі. Досі Ганнуся, наймиліше створіння, не виявляла жодної цікавості ні до певних епізодів у кіно, ні до сумнівних журнальних обкладинок. Із цього мама зробила висновок, що дівчинка поки взагалі не розуміє, що й до чого. Знайшла підходящу книжку — французьку сексуальну енциклопедію для дітей, добрала відповідні картинки. Коли ж мама відкрила першу сторінку, на якій зображено будову жіночих і чоловічих статевих органів у розтині, Ганнуся пожвавішала і з гордістю відмінниці дуже дохідливо пояснила мамі, як тут усе влаштовано. Мама отетеріла. Виявилося, в доччиному ліцеї дітям давно все пояснили на уроках природознавства. І жодних ексцесів це не спричинило. Ну, пояснили й пояснили! Мама зніяковіло поцікавилася, як відреагував клас на розповідь учителя. Ганнуся знизала плечима й промовила історичні слова: «А що тут такого? Це частина життя!». Для багатьох підлітків статевий акт — це щось на зразок влаштування на роботу. Вони міркують приблизно так: авжеж, звичайно, колись це станеться; так, можливо, це приємно чи цікаво, але й робота, й секс нікуди не подінуться, а поки що набагато важливіше просто спілкуватися. Ольга, 42 років, згадує: якось її 16річна донька зателефонувала ввечері й попросила дозволити залишитися ночувати у свого друга. Мама, котра давно знає сердечного друга дочки і тихо радіє його позитивності, нічого не мала проти, і тільки жартома запитала, чи вміє дочка користуватися презервативом. У відповідь дівчина кинула трубку. Ви­являється, молоді люди сплять у різних кімнатах і ввесь вечір мило роз­мовляють про літературу. Їм це цікаво. Секс для обох — відповідальна й серйозна пригода, до якої вони поки ще не вважають себе готовими.

«Останнє зло більше за перше» Ні держава, ні православна церква не мають чітко сформульованої позиції стосовно цього. Зрозуміла річ, священики не радять батькам поспішати розповідати малюкам про всілякі «спокуси». «Я вважаю, що це неподобство, — говорить отець Олексій з нікологорського приходу. — В ліпшому разі це їм нецікаво, в гіршому — пробуджує ще більш ранній, дошкільний інтерес до теми. Сексуальне виховання маленьких дітей абсолютно неприпустиме. Батьки, розмовляючи з дітьми на ці теми, мають говорити про почуття. Один мій знайомий, коли був маленьким, запитав батьків, звідки беруться діти. Вони відповіли: «З любові». І це правильно. З самого початку треба дітям пояснювати, що секс — це не самоціль, а елемент гармонійних стосунків чоловіка й жінки». Але при цьому він сам визнає: «Я знаю мам, які нагнітають обстановку, ставлячи дітям занадто високу планку, погрожуючи в разі чого вигнати з дому, — а в результаті дочка йде на ранній аборт. Отже, як у тій притчі з бісами: останнє зло більше за перше. Не можна проповідувати святенницькі принципи, які відразу викликають відторгнення. Важливо проводити межу між святенництвом і моральними нормами, з одного боку, й релігійними заповідями — з другого. Але заповідей не можна дотримуватися насильно. Якщо цього не можна й того не можна, створюється нездорова атмосфера. Зовнішні заборони хочеться порушувати. Недарма в Псалтирі є слова: «Ухилися від зла й створи благо». Ухилитися від зла — ще не все. Ухилившись, ми ризикуємо опинитись у вакуумі, що стане ще гіршим злом».

«Попросіть дитину поділитися своїми знаннями» Дорослі, які затискають свій підлітковий досвід, які бажають обговорювати «делікатні» теми, теж завдають дітям шкоди. «Ніхто не вміє так створювати для дітей проблеми, як дорослі, котрі їх виховують, — розказує Олександр Шадура, психолог, дитячий сімейний психотерапевт, член Товариства сімейних консультантів і психотерапевтів. — Їхня внутрішня напруга вільно чи мимоволі транслюється дітям. Але ті не розуміють, що це просто від невміння говорити на міжстатеві теми. Звідси виникають найрізноманітніші реакції аж до невротичних. Якщо дитина чутлива й залежна від батьків, її внутрішнє табу на секс від батьківської тривоги тільки посилюється». Олександр Пилипович говорить, що до дитячих психологів майже не звертаються з проблемами сексуального характеру, зате в нього багато пацієнтів, чиї біди глибинно замішані на заборонах, тиску батьків. «Дитина може поводитися зарозуміло й цинічно, говорячи про речі, які батькам видаються делікатними. Батькам тут важливо витримати правильний тон. Коли дитина каже, що багато знає про секс, можна попросити її поділитися знаннями». Злякати дитину дуже просто — один раз відмахнувшись від неї або невдало пожартувавши. Зрозуміло, що в нас немає ні сил, ні часу на довгі вечірні дискусії біля каміна, але не треба забувати, що на кону стоїть доля дитини. «Діти багато чого знають, зокрема й про способи запобігання, але в них немає досвіду проживання життєвих ситуацій, вони вразливі щодо всілякого насильства й експлуатації», — каже лікар Шадура. Він змальовує два погляди на проблему. Перший: менше говорити про секс, не привертати до цієї теми зайвої уваги, спонукати дитину до діяльності — і все саме собою вирішиться. Їй ніколи буде потрапляти в неприємні ситуації. Інший погляд: життя залишається непередбачуваним, а для підлітка найголовніше — спілкування, і тут він може опинитися в небезпечній ситуації. Отже, він має вміти розпізнавати небезпеку й залишати гру на ранніх етапах. І про це з ним треба говорити: розповідати, які бувають ситуації й які способи виходу з них.

«Якщо хлопчик до п’яти років не зрозумів, що він чоловік, то він ніколи цього не зрозуміє» Дітям потрібні не теоретичні міркування про секс, а поведінкові знання (чому не треба розмовляти з чужими на вулиці, як відрізнити маніяка, а надалі — як сказати «ні», а сказавши «так», убезпечити себе від вагітності й хвороб). «Для підлітків головне не сексуальність, — вважає Олександр Шадура, —а відчуття приналежності до групи однолітків. Треба допомогти нашим дітям не просто виробити свій погляд на сексуальні проблеми, а й навчитися обстоювати його в кожній конкретній ситуації. Це теж треба виховувати. Секс —це нормально, але для нього потрібні певні ціннісні установки, вміння зробити ситуацію сексуально безпечною». Зважаючи на все, зміни, що відбуваються у сфері сексуального виховання, не впливають на саму сексуальність: перший секс, як і раніше, — це насамперед новий емоційний досвід. Ми не знаємо, що й коли розповідати дітям. Немає ні цілеспрямованої політики, ні наукової думки стосовно цього. Всі рішення батьки приймають інтуїтивно, зважаючи на власний досвід, який нашим дітям уже не допомагає —інші країна, час і покоління. За великим рахунком, питання, як і коли говорити про секс, для батьків не таке вже й важливе. Так, звичайно, треба підібрати для цієї розмови вдалий момент і провести розмову в довірчому тоні. Але точно так само треба вибирати час й інтонації для розмови на всі інші теми — про гроші, релігію, шкільні оцінки, про вибір професії й миття посуду. А от із цим можуть упоратися далеко не всі тата й мами. Хтось просто ігнорує своє чадо, залишаючи за собою тільки формальні ознаки турботи — погодувати, одягти, відправити до школи. Хтось вимагає від п’ятирічної дитини того, що під силу тільки десятирічній. Або навпаки: 14річного підлітка намагаються опікати, як дошкільника… Але ж це може травмувати дитину набагато серйозніше, ніж неповна або невчасно набута інформація про секс. Відкриття того, що Дід Мороз не існує, може виявитися страшнішим, ніж знання того, чим займаються дорослі в ліжку. А з погляду соціальних цінностей, «Дім2» набагато гірше, ніж звичайна порнографія.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також