Ми зустрілися в елітному столичному кафе «Вог», яке увійшло в історію завдяки книзі Сергія Мінаєва «Духless. Повість про несправжню людину». Ксенія Горбачова прийшла не одна, а в супроводі свого директора Дмитра. Незважаючи на гучне прізвище, я не відчула в цій вродливій дівчині ні краплі снобізму, старша внучка першого і єдиного президента СРСР Михайла Горбачова трималася привітно і дружелюбно. Спокійно і відверто Ксенія відповіла і на всі мої запитання: про сім’ю, про роботу, про особисте.
— Ксеніє, ви навчалися в Московському академічному хореографічному училищі, навіть, як писали, танцювали двічі у Великому театрі. Чому передумали ставати балериною? — Я десять років присвятила училищу при Великому театрі, але його не закінчила. Почалися проблеми зі здоров’ям, боліла спина, ноги. І я закінчила з балетом, перейшла в іншу школу. Мені довелося вдруге йти в 9-й клас, оскільки були великі прогалини з багатьох предметів, адже в попередній школі ми 90 відсотків часу присвячували балету. Я три роки займалася з чотирма репетиторами і закінчила дуже гарний мовний ліцей. — Самостійно вибрали найпафосніший вуз країни — МГІМО чи батьки порадили? — Це один з найкращих наших освітніх закладів. Так, це правда, що в МГІМО багато молоді, яка не дуже обтяжує себе навчанням. Для них це своєрідна тусовка. Але займатися дурницями можна в будь-якому вузі. Я чесно складала іспити і зі мною разом навчалися люди, в яких не було ні блату, ні грошей, вони вступали на загальних підставах і навчалися блискуче. — Прираховуєте себе до «золотої молоді»? — Ні, до неї відносяться люди типу Періс Хілтон, ніде не працюючі тусовщики. — А титул «світська левиця» до вас можна застосувати? — Я навіть не можу розшифрувати даний термін. Мабуть, це якась соціальна гіперактивність. Ні, я не левиця. Скоріше, як і всі мої подруги, я робоча конячка. — Ви вірите в жіночу дружбу? Невже подруги вам не заздрять? Вродлива, розумна, вдало народилася, як нині прийнято говорити… — У дружбу я вірю, а заздрити нікому. Мої подруги теж вродливі й розумні і також вдало народилися. — А ви могли б близько зійтися з хлопцями з іншого соціального середовища? — Якщо для проведення дозвілля — навряд чи. Оскільки різні можливості, то малоймовірно, що збіглися б інтереси.
Сходила заміж — Багато писали спочатку про ваше весілля, потім — про розлучення. Чоловік не виправдав надій? — Я була занадто молодою, можна сказати, просто сходила заміж. У багатьох дівчат у 20 років єдиний мотив заміжжя — покрасуватися в білій сукні. Звичайно, я сподівалася, що шлюб буде міцним. Адже ми з Кирилом з одного середовища, разом навчалися у вузі, у нас було багато спільних інтересів. На жаль, цього виявилося недостатньо. Повинно бути щось ще, що тримає людей разом. Ми прожили два роки, але виявилися, якщо пригадати Курта Воннегута, людьми з «різних карасів». Єдині приємні спогади про заміжжя — гарне весілля. — По життю ви влюблива людина? — Ні. Я довго придивляюся до чоловіка, намагаюся його взнати. Коли виходила заміж, теж довго роздумувала, ми ж не через два дні після знайомства розписалися. Зараз ми з Кирилом не спілкуємося. Навіщо? — Не думали завести дитину? — Чесно кажучи, ні. Втім, якби вона й народилася, нам би все одно не вдалося зберегти шлюб. Трагедією розлучення для мене не стало, ми розійшлися тихо-мирно. — Зараз ви живете одна? — Ми із сестрою Настею живемо за містом із батьками. Після розлучення не хотілося бути одній. — Друзів додому запрошуєте? — Ні, у нас прийнято зустрічатися на нейтральній території. — У даний час ви в когось закохані? — Так, дуже, але говорити про це не буду. Поки не думаю про заміжжя, біла сукня в мене вже була. Хочеться пожити вільно, адже нині у мене, як каже мама, найкращий вік. — Якими якостями повинен володіти чоловік, якого покохає така дівчина, як Ксенія Горбачова? — Я їх до реєстру не записую. Почуття виникають на рівні хімії, як кажуть на Заході. — Чи траплялося, щоб десь у клубі до вас підійшов хлопець із наміром познайомитися? — Як правило, підходять не зовсім тверезі чоловіки. Я відразу відповідаю: озирніться, як багато навколо бажаючих спілкування, звертайтеся за іншими адресами. — Газети довго розповсюджували чутки про ваш роман із Віктором Дробишем… — Насправді в нас не було навіть натяку на роман. Нас часто бачили поруч, адже ми разом працюємо. Один журнал виніс на обкладинку слова Віктора, що «у нас із Горбачовою стосунки», вирвані з контексту, де він каже про наші дружні стосунки. І пішло-поїхало…
Дідусь — однолюб,сестра — вундеркінд — Ваш дідусь Михайло Сергійович Горбачов — один із найвідоміших людей у світі. Ви це відчуваєте? — Я ним дуже пишаюся, усвідомлюю, що це за людина, але для мене він просто дідусь, я його обожнюю. — У школі вам робили знижки як онучці президента? — Коли я навчалася в старших класах, він уже не був главою держави. У мене було багато поганих оцінок з геометрії, фізики, хімії, я, при усьому своєму бажанні, була нездатна одержати оцінку вище «трійки» або «четвірки». А мені ці предмети й не знадобилися. За кордоном я навчалася в літніх школах для іноземців, які вивчають англійську мову. — Ваша бабуся була першою справжньою леді на пострадянському просторі. Дружини всіх попередніх керівників країни — «тітки Клави». Як ви називали Раїсу Максимівну? — Я називала її «бабуля», вона добре до цього ставилася. Бабуся дуже швидко пішла, вона захворіла в липні 1999 року, а у вересні її не стало. Хвороба була запущена й лікарі нічого вже не змогли зробити. — Зараз Михайло Сергійович один? Може статися, що в нього з’явиться друга половинка? — Ні, він однолюб. Поруч із ним ніколи не з’явиться жінка, яка зможе зайняти місце бабусі. — Ви живете усі разом? — Наші будинки стоять поруч. — Чим займається ваша сестра Анастасія? Вона заміжня? — Вона в нас вундеркінд, закінчила школу зі срібною медаллю, трохи недотягла до золотої, з фізики в неї «чотири». Нині вона навчається в МГІМО, стажується в журналі «Грація», думаю, там і залишиться працювати. Настя поки незаміжня, і порад у цьому плані я їй не даю, тому що це даремно.
Сімейні справи — Чому ви змінили прізвище Вірганська на Горбачова? — Прізвище батька я одержала при народженні, але так склалися обставини, що мені перехотілося його носити. Тепер я Горбачова. Сестра Настя залишилася Вірганською. Її теж ніщо не пов’язує з батьком, але вона не захотіла змінювати прізвище, можливо, поміняє після заміжжя. — Ви зовсім не спілкуєтеся з Анатолієм Олеговичем, своїм батьком? — Ні, не спілкуємося. І на весілля його не запрошували. Батьки розлучилися давно, у 1993 році. — Напевно, він ображався, що дочка не запросила його на весілля? — Можливо, що так, але мене його відсутність не розхвилювала. — По-моєму, це трохи жорстоко, батьків же не вибирають? — Я не заперечую, що він мій батько. Але не відчуваю бажання підтримувати з ним стосунки. У тому, що ми не спілкуємося, є його особиста «заслуга». Але я не хочу вдаватися в подробиці, це наші сімейні справи. — Які у вас стосунки з другим маминим чоловіком? — Чудові, я називаю його на «ви» і татом. Він це заслужив. Вони з мамою одружилися недавно, я була вже зовсім доросла, але спілкуються давно, років шість. Вітчим — бізнесмен, займається перевезеннями. (Ірина Горбачова вдруге вийшла заміж через 16 років після розлучення з Анатолієм Вірганським. Її нинішній чоловік — Андрій Іванович Тухачов закінчив МІСІ, аспірантуру. У нього є двоє дітей від першого шлюбу. — І.Л.) — Зараз ви працюєте в продюсерському центрі Віктора Дробиша, займаєтеся піаром. А як же журнал «Грація»? — У «Грації» я працюю позаштатним кореспондентом. А в Дробиша труджуся на постійній основі, там лежить моя трудова книжка. Головний редактор «Грації» Дарія Веледєєва — моя близька подруга. Як вона каже, на інтерв’ю з Гвінет Пелтроу їй легше послати Ксенію Горбачову, а не Машу Іванову, тому що журналісту з ім’ям простіше дістати згоду. — Багато заробляєте? — На життя мені вистачає. А от купити, скажімо, будинок або круте авто сама б не змогла. — Любите одержувати і дарувати подарунки на свята? — Я люблю сюрпризи і завжди гублюся, коли запитують, що мені подарувати. Сама я подарунки близьким вибираю дуже старанно, щоб вони були дійсно потрібними: прикраси, капелюхи. А то, пам’ятаю, на весілля мені подарували бронзового коня. Я просто не знала, що з ним робити. Абсолютно безглуздий подарунок, дотепер не можу знайти йому застосування. Адже той, хто це дарував, намагався зробити приємне.
Може поїхати з Росії — Ви спілкуєтеся з Романом Абрамовичем і Дарією Жуковою? — Ні, я не вникаю в їхні стосунки. Звичайно, зараз про це багато говорять, Роман — людина дуже відома. — На місці Даші могла б виявитися якась інша дівчина. Як вважаєте, чому саме вона стала супутницею найщасливішого бізнесмена Росії? — Є й вродливіші дівчата, ніж Даша, й розумніші, й талановитіші, але він чомусь вибрав її. Зрозуміло це йому одному, я ж вже про це казала — хімія… Такі речі неможливо пояснити. — Серед ваших знайомих є дуже багаті чоловіки? — Є й багаті, й дуже розумні, але вони не настільки відомі, як Роман Абрамович. Щоб стати таким багатим, потрібно мати певні якості характеру, здібності і, звичайно, везіння. — Напевно, ви могли б і не працювати, а просто насолоджуватися життям? — Справа не тільки в грошах, усе залежить від самозадоволення. Я б не змогла сидіти вдома і дивитися програми за участю Лістермана. Мені приємніше відчувати себе зайнятою справою. — Ви що, знайомі з Петром Лістерманом? — Боже мій, ні, звичайно, і навряд чи коли-небудь таке знайомство відбудеться. — Вам коли-небудь пропонували знятися в рекламі? — Так, але мені не подобався сам продукт. — А якщо запропонують дуже великі гроші за рекламу красивої нижньої білизни? — Я не ханжа, проте не можу роздягнутися до такої межі. Прізвище не дозволяє. — А от Ксюші Собчак дозволяє. До речі, вам не пропонували вести якусь програму на ТВ? — Поки не було таких пропозицій. У кожного свої таланти. З Ксенією ми не спілкуємося, просто вітаємося. Її шоу я не дивлюся, та й взагалі телевізор дивлюся мало. — Ви керуєте авто? — Так, звичайно, я дуже швидко звикла до керма. У мене джип «Паджеро», його мені подарували батьки. На «Паджеро» дуже давно їздить і моя мама. — А на метро коли-небудь їздити доводилося? — Звісно. Метро дуже полегшує життя, адже нині у Москві можна просидіти в заторі дві години й запізнитися на важливу зустріч. — У вас є охорона? — Ні, була в часи дідусевого президентства, коли я була маленька. Нині мені цього не потрібно. — Найулюбленіша країна, в якій ви хотіли б жити...… — …Італія. Жити там постійно я б навряд чи змогла, але просто приїжджати частіше, відпочивати дуже б хотілося. Де б я змогла жити? Де завгодно в Західній Європі. — Ніколи не думали поїхати з Росії? — Думала й зараз думаю, все може бути…
