Вихідцю із шахтарського містечка Сніжне на Донеччині Юрію Сіканову зараз 20 років. У свої 15 він вперше спустився у нелегальну вугільну копанку, щоб заробити грошей і прогодувати маму і сестру.
Естонський режисер Мар'яна Каат саме приїхала в Україну знімати фільм про роботу українських шахт — і натрапила на Юрка. Так його історію почула вся країна. Шахту-копанку після цього закрили, а Юрко ніде не працює — лікується після того, як його побили через цей фільм. Минулої середи Міжнародна громадська організація "Учнівське братство" привезла Сіканова у кілька рівненських шкіл, де учням спеціально показали фільм "Шахта №8". — Моє життя кардинально не змінилося, проте позитивні зрушення є, — розповідає Юрій, — але з'явилися й заздрісники. Сусіди, наприклад, побили мене й не раз ображали маму і сестру. А розпочалося це після того, як показали фільм. — Ми вирішили проводити у школах уроки свідомості, — розповідає керівник проекту Уляна Ковальчук, — показуємо учням уривки з фільму "Шахта №8", потім дискутуємо. Тур Україною ми розпочали з Рівного, побували у п'яти рівненських школах. Фільм вразив дітей, у багатьох на очах були сльози. Ми дискутували й проводили паралелі між їхнім життям і життям Юрка. Юрій Сіканов розповідає: — Найбільше мене запитували про те, що зараз з моєю родиною, як у нас справи. Я погодився на пропозицію "Учнівського братства", бо хочу, щоб підлітки зрозуміли, які вони щасливі, що мають родини і ходять до школи, щоб навчилися цінувати те, що мають.
