Сказав, як припечатав: добірка крилатих фраз українських політиків

20 років тому — в червні 1994 року — перший президент України Леонід Кравчук виголосив, мабуть, найзнаменитішу фразу в історії сучасної української політики: "Маємо те, що маємо". Це трапилося незадовго до першого туру дострокових президентських виборів, на яких Кравчук програв Леоніду Кучмі. Парадокс в тому, що фразу потім приписували і Кучмі, але Леонід Макарович наполягає на авторстві. Пізніше він навіть книжку видав з аналогічною назвою.

Фраза в деякому сенсі стала "візиткою" української політики. Хотілося б, звичайно, "візитки" яскравіші, позитивні, патріотичні, але... "Воно й зрозуміло, — прокоментував висловлювання першого президента Олег Філімонов, одеський гуморист. — У нашій все ще досить-таки молодій державі справ безліч, тому можновладцям краще більше працювати і менше говорити". Чи варто політикам мовчати і що потрібно, щоб фраза політика увійшла в історію, ми вирішили поговорити з Юрієм Калашниковим, психологом, який став відомим своїми політичними коментарями. "Політики говорити зобов'язані. І деякі наші політики справді дуже багато говорять. Але біда більшості з них в тому, що вони не надають значення своїм словам, — вважає Ю. Калашников. — Зрозуміло, що говорити, як Черчилль, можуть одиниці. Для цього потрібні знання, ораторський талант, тонке почуття гумору. Крім того, потрібно народитися гуманітарієм, а не технарем. Але високий пост зобов'язує постійно працювати над собою. І те, чого не дала природа, потрібно брати навчанням. І якщо навіть політик не може сипати афоризмами, він повинен зробити домашні заготовки — завчити цікаві звороти, які може видавати за експромт". Психолог упевнений, що більшість перших осіб нашої держави, які ще нещодавно були біля керма, в основному користувалися багажем знань, отриманих ще у вузах або в партшколі, і майже не займалися підготовкою до публічних виступів. У результаті — тільки смішили народ, породжуючи українські "бушизми". "Були й винятки, — продовжує психолог. - Було видно, що піарники грунтовно попрацювали з Леонідом Кучмою, і в кінці свого другого президентського терміну технар до мозку кісток розговорився. Було помітно, що піарники докладали зусиль і до Януковича. Але там був слабкий грунт, через що на людях траплялися "обмовки за Фрейдом": Ахматова перетворювалася на Ахметову, композитор Гулак-Артемовський в Гулака-Артьомовського, Чехов ставав поетом... А Віктору Ющенку заважала сипати перлами зайва самовпевненість. Він міг би стати майстром афоризмів, але не виробляв вміння висловлюватися коротко і влучно". А щодо нового президента? Чи буде він виблискувати красномовством? — поцікавилися в експерта ми. "Порошенко прагматик. Особливо образної мови від нього чекати не варто. Але в той же час він хороший менеджер і розуміє, що імідж багато значить для президента. Тому, напевно, буде знаходити час і хороших вчителів, щоб увійти в історію не тільки своїми справами, але й крилатими висловами".

Мова — мій друг?

Леонід Кучма, другий президент України: "Україна — не Росія". "Якщо програю на виборах — вип'ю стакан горілки, закушу салом і буду далі працювати". Віктор Ющенко, третій президент України: "Ці руки ніколи не крали". "Я — гідний батько, у мене вийшло 5 дітей. Це у мене виходить". Віктор Янукович, четвертий президент України: "Я прийняв рішення для себе — поступитися своїми інтересами. І я скажу, у мене інтерес завжди був один — щоб країна була сильною і народ жив заможно". Юлія Тимошенко, екс-прем'єр України: "Пропало все!" "Сьогодні ви нікого не заманите на місце прем'єра, бо це не крісло, а електричний стілець". Леонід Черновецький, екс-мер Києва: "Я буду заробляти мільйон доларів на день. Адже хто співає краще за мене? Тільки Бог". "Я відчуваю тиск з різних місць у різних випадках". "Все взято під контроль: підготовка до зими, іржаві труби і лавочки, які фарбують поки без душі, а завтра будуть — з душею". Микола Азаров, екс-прем'єр: "Краще палку перегнути, ніж недогнути". "Та пішли ви!". "У країні сформувався цілий прошарок кровосісів бюджетних коштів".