З 1 січня в Україні почав діяти закон "Про екстрену медичну допомогу", паралельно Кабмін видав постанову, в якій описано нові правила надання невідкладної допомоги. За ними виклики реорганізованої "швидкої" відтепер поділяються на "екстрені" і "невідкладні", а час доїзду бригади до пацієнта має скоротитися до 10 хвилин у місті і 20 — у сільській місцевості. Як ці зміни позначилися на лікарях і пацієнтах? Слова медиків — красномовніші за будь-які рапорти влади про "покращення".
Олег Панасенко, голова Вільної профспілки медпрацівників: — У цій реформі неправильно розставлено пріоритети. Виділяють шалені кошти на створення диспетчерських центрів замість того, щоб приділити увагу тому, хто найбільш корисний в цій системі — лікарю, фельдшеру, санітару, бригаді. У нас автомобільний парк застарілий на 70%, зарплати медпрацівникам не підвищують. Цим законом просто хочуть знищити швидку медичну допомогу і перетворити її на автоперевізника. Постановою Кабміну передбачено, що у складі бригади має бути лікар, фельдшер, санітар, водій. Але фінансування йде не на них, а на диспетчерські центри. Тобто у нас буде сидіти тьотя в кріслі і дивитися на монітор, куди їде "швидка". Ви ж знаєте, що на "швидких" встановлюють не GPS-навігатори, а маячки, за якими їх "ведуть" диспетчери. Розподіл на центри екстреної медицини і пункти невідкладної допомоги — це повна маячня! Раніше "швидка" була закріплена за конкретними районними лікарнями. Вони виїжджали на виклики по всіх районах і везли хворих безпосередньо до районних лікарень, де є вузькопрофільні фахівці — кардіологи, хірурги, інфекціоністи. Були цілі відділення, які надавали невідкладну допомогу чи направляли хворого на операцію. А зараз незрозуміло, за скільки десятків кілометрів будуть везти людину, в які центри екстреної меддопомоги? І невідомо, коли будуть виділені на них кошти. Нормативи про 10 хвилин не виконуються і не можуть бути виконані. В місті — затори, в інших населених пунктах — скорочено номерні, районні лікарні. Замінено в кращому випадку якимись сімейними амбулаторіями. А коштів для створення центрів екстреної медицини в областях немає. Анатолій Сидоренко, лікар бригади швидкої допомоги, Запоріжжя: — У Запоріжжі є центр медицини катастроф, там працює 55 осіб. Він має стати головним центром екстреної медицини в області. На "швидкій" в Запоріжжі працює 1200 осіб. Але виходить, що не центр створюється під "швидку", а "швидка" — під цей центр. Два тижні тому у нас була комісія з представників перших осіб області, вони сказали, що намагатимуться у найкоротший термін запустити центр екстреної медицини. Ще нам сказали протягом двох тижнів зробити центральну диспетчерську. Але нічого не буде. Я був у Дніпропетровську, там лише палі стоять на місці диспетчерської. У нас також нема пунктів невідкладної медицини, які мають бути створені. Виклики не поділяються на екстрені і неекстрені. Ми виїжджаємо на всі. Поки нічого не змінилося, а як буде далі — не знаємо. Ми всі в очікуванні, але оптимізму у нас в цьому плані мало. Зате маємо нові нормативи доїзду. Тільки нічого не зробили, щоб їх виконувати! У Запоріжжі, наприклад, є 64 машини "швидкої". Перед виборами дали ще шість машин, але вони в гаражі стоять, ними не користуються. А замінити треба 54 машини, бо вони пропрацювали більше 10 років. Ми просили міського голову повісити на будинках таблички з чіткими назвами вулиць, номерами будинків, щоб нам легше було шукати адреси. Це найпростіше, що можна було зробити, але цього досі не зроблено. Я вже не кажу про дороги і працюючі ліфти. У місті на виклик виїжджає дві, а іноді три людини, не рахуючи водія. В області гірша ситуація. Говорив з лікаркою "швидкої" з області, вона розповіла, що іноді виїжджає на виклик сама. Я кажу: "Як так? Є ж такі стани, які загрожують життю хворого, коли потрібно і три-чотири пари рук". А вона відповідає: "Значить, хворому не пощастило"... Ганна Оробейко, лікар "швидкої", Харків: — Нас переводили двічі. Спочатку до станції міської швидкої допомоги, а з 1 січня приєднали до обласної лікарні. Через це нам зараз аванс не виплатили і кажуть, що зарплати не дадуть, бо перевели в інший підрозділ. Раніше ми були закріплені за певним районом, а тепер обслуговуємо не лише місто, але й область. Виходить так: бригади з міста їздять на околиці Харкова, а з околиці їздять в місто. У місті нас постійно посилають в інші райони, що теж дуже незручно. Норматив у 10 хвилин не виконується, його неможливо виконати! Нещодавно для того, щоб встигнути, наш водій порушив правила і потрапив у ДТП. В машині був хворий у тяжкому стані, тому він і їхав з порушенням правил. Але це неправильно! Він хотів зберегти стан хворого за рахунок швидкості, чого ніколи не можна робити. Йому довелося потім стояти на місці цього ДТП замість того, щоб терміново госпіталізувати хворого. Нова система GPS-навігації — це жах. Ми вже про це давно говоримо. Насправді навігаційна система стоїть у диспетчера, а у нас — лише маячки. Виходить, дорогу нам підказують диспетчери. Але вони постійно помиляються приблизно на квартал. У цього навігатора помилка у визначенні місця перебування машини приблизно на 500 метрів. І все це перетворюється на гру у зіпсований телефон. До того ж, економлять буквально на всьому, на виклики часто виїжджають неукомплектовані бригади. Наприклад, фельдшер не повинен працювати сам. Таке допускається лише на фельдшерсько-акушерському пункті або в медпункті. Але через економію на зарплаті лікарів збирають фельдшерські бригади, які їздять на так звані фельдшерські виклики. Економлять і на пальному. Я ще розумію, коли не холодно, але взимку бензин витрачається також на обігрів. Коли стоїш і мерзнеш, потім після таких відстоїв кров'ю харкаєш. Через ці нововведення багато хто звільнився, бо за таких підвищених вимог працювати неможливо. Пішло багато лікарів, фельдшерів. Андрій, лікар Одеської міської швидкої допомоги з 20-річним стажем: — Як позначаться зміни? 19 машин з нещасних 50 (на мільйонне місто) заберуть на невідкладну допомогу. Буде відбуватися фільтрація адрес на рівні диспетчерської, а саме, розподіл на екстрені та невідкладні адреси. Екстрені обслуговуються протягом 10 хвилин, невідкладні — протягом години. Невідкладні — це, наприклад, підвищена температура та інше. Насправді ж люди будуть просто "підганяти" свої скарги під вимоги екстреної допомоги, адже нікому не хочеться чекати невідомо скільки, поки до них приїдуть. Навіть зараз в половині викликів кажуть, що вмирають, а насправді — засвербіло в носі. Олексій, лікар швидкої допомоги, Чернівці: — Ми хочемо жити за європейськими стандартами, але на те, що в нас немає окремих смуг для спецмашин, щоб можна було вільно добратися, ніхто не дивиться! А нечищені дороги взимку, коли замість двох смуг залишається півтори, і то суцільний лід. У нас цієї зими сніг чистили постійно біля облдержадміністрації та один раз — перед приїздом Лаврова і ще кількох шишок на якусь там зустріч в пожежному порядку почистили центр. А безглузді виклики, коли старенька живе одна і викликає "швидку", щоб було з ким поспілкуватися? Чи людина з 11-ї вечора не може заснути і о 4-й ранку викликає "швидку"? Та найбільша проблема — наші потенційні пацієнти, коли вони не пропускають "швидку" на дорозі, коли під'їзди до будинків заставлені машинами чи обгороджені бетонними тумбами чи якимись стовпами. Цю проблему нестачею фінансування не поясниш і грошима не вирішиш. Інше нововведення — розподіл районів обслуговування. У нас такого поки немає. Міські машини так само обслуговують тільки місто, а у райони їде районна машина, незважаючи на те, ближче знаходиться пацієнт до міста чи далі. "Покращення", звичайно, є — станцію "перевели" з міського бюджету в обласний, проте кошти на зарплату були заплановані в міському бюджеті, а не в обласному. І в цьому місяці коштів на аванс, який мав бути 15-го числа, не знайшлося. Крім того, головний лікар "хвалиться", що так само буде і з зарплатою. Лариса Канаровська, голова профспілки медиків Києва: — Нестача кадрів зараз є найбільшою проблемою. Україні не вистачає 50 тисяч лікарів і 100 тисяч медсестер. Закон прийнято, Києву дали 74 нові машини, але, на жаль, лікарів як не вистачало, так і не вистачає. На "швидкій" у Києві бракує 150 лікарів. Але головна проблема, яка виникла у зв'язку з набранням чинності закону — це нормативи. За 10 хвилин у Києві, звичайно, ніхто нікуди не доїде. Запроваджено штраф за непропускання "швидкої" на дорозі, але ми не знаємо, як це діятиме. Поки "швидкій" ніхто дорогою не поступається. Пункти невідкладної допомоги у Києві вже давно створено, ще до Омельченка. Зараз їх понад 30. Тому для нас цей закон не такий несподіваний. Зараз у нас 1000 викликів на добу, з них 600-500 передається на пункти невідкладної допомоги. На підозри на інсульт чи складні виклики їде "швидка", а такі виклики, де пенсіонери скаржаться на тиск, підвищену температуру, "віддають" на невідкладну допомогу. Пункти невідкладної допомоги є при кожній поліклініці. Борис, лікар однієї з київських лікарень: — Головна проблема реорганізації — це проблема власності. Більшість лікарень — у комунальній власності, у підпорядкуванні міських і обласних рад, а не Міністерства охорони здоров'я. А як можна реорганізовувати те, чим ти не володієш і що не фінансуєш? Потрібно ж перекидати гроші, передавати на баланс майно. Лікувальні заклади МОЗ — це нісенітниця. У підпорядкуванні міністерства — усього 10 протитуберкульозних санаторіїв у Криму та кілька науково-дослідних інститутів. Цей проект має на меті не поліпшення меддопомоги, а задуманий управлінцями для скорочення витрат на медицину. У держбюджеті на всю медицину з урахуванням лікування депутатів — 3%. І так 20 років. Наша медицина, як людина, що вмирає від голоду, не здатна вчитися, розвиватися, ставати більш ефективною — вона може тільки красти і обманювати. Олег Панасенко, голова Вільної профспілки медпрацівників: — У цій реформі неправильно розставлено пріоритети. Виділяють шалені кошти на створення диспетчерських центрів замість того, щоб приділити увагу тому, хто найбільш корисний в цій системі — лікарю, фельдшеру, санітару, бригаді. У нас автомобільний парк застарілий на 70%, зарплати медпрацівникам не підвищують. Цим законом просто хочуть знищити швидку медичну допомогу і перетворити її на автоперевізника. Постановою Кабміну передбачено, що у складі бригади має бути лікар, фельдшер, санітар, водій. Але фінансування йде не на них, а на диспетчерські центри. Тобто у нас буде сидіти тьотя в кріслі і дивитися на монітор, куди їде "швидка". Ви ж знаєте, що на "швидких" встановлюють не GPS-навігатори, а маячки, за якими їх "ведуть" диспетчери. Розподіл на центри екстреної медицини і пункти невідкладної допомоги — це повна маячня! Раніше "швидка" була закріплена за конкретними районними лікарнями. Вони виїжджали на виклики по всіх районах і везли хворих безпосередньо до районних лікарень, де є вузькопрофільні фахівці — кардіологи, хірурги, інфекціоністи. Були цілі відділення, які надавали невідкладну допомогу чи направляли хворого на операцію. А зараз незрозуміло, за скільки десятків кілометрів будуть везти людину, в які центри екстреної меддопомоги? І невідомо, коли будуть виділені на них кошти. Нормативи про 10 хвилин не виконуються і не можуть бути виконані. В місті — затори, в інших населених пунктах — скорочено номерні, районні лікарні. Замінено в кращому випадку якимись сімейними амбулаторіями. А коштів для створення центрів екстреної медицини в областях немає. Анатолій Сидоренко, лікар бригади швидкої допомоги, Запоріжжя: — У Запоріжжі є центр медицини катастроф, там працює 55 осіб. Він має стати головним центром екстреної медицини в області. На "швидкій" в Запоріжжі працює 1200 осіб. Але виходить, що не центр створюється під "швидку", а "швидка" — під цей центр. Два тижні тому у нас була комісія з представників перших осіб області, вони сказали, що намагатимуться у найкоротший термін запустити центр екстреної медицини. Ще нам сказали протягом двох тижнів зробити центральну диспетчерську. Але нічого не буде. Я був у Дніпропетровську, там лише палі стоять на місці диспетчерської. У нас також нема пунктів невідкладної медицини, які мають бути створені. Виклики не поділяються на екстрені і неекстрені. Ми виїжджаємо на всі. Поки нічого не змінилося, а як буде далі — не знаємо. Ми всі в очікуванні, але оптимізму у нас в цьому плані мало. Зате маємо нові нормативи доїзду. Тільки нічого не зробили, щоб їх виконувати! У Запоріжжі, наприклад, є 64 машини "швидкої". Перед виборами дали ще шість машин, але вони в гаражі стоять, ними не користуються. А замінити треба 54 машини, бо вони пропрацювали більше 10 років. Ми просили міського голову повісити на будинках таблички з чіткими назвами вулиць, номерами будинків, щоб нам легше було шукати адреси. Це найпростіше, що можна було зробити, але цього досі не зроблено. Я вже не кажу про дороги і працюючі ліфти. У місті на виклик виїжджає дві, а іноді три людини, не рахуючи водія. В області гірша ситуація. Говорив з лікаркою "швидкої" з області, вона розповіла, що іноді виїжджає на виклик сама. Я кажу: "Як так? Є ж такі стани, які загрожують життю хворого, коли потрібно і три-чотири пари рук". А вона відповідає: "Значить, хворому не пощастило"... Ганна Оробейко, лікар "швидкої", Харків: — Нас переводили двічі. Спочатку до станції міської швидкої допомоги, а з 1 січня приєднали до обласної лікарні. Через це нам зараз аванс не виплатили і кажуть, що зарплати не дадуть, бо перевели в інший підрозділ. Раніше ми були закріплені за певним районом, а тепер обслуговуємо не лише місто, але й область. Виходить так: бригади з міста їздять на околиці Харкова, а з околиці їздять в місто. У місті нас постійно посилають в інші райони, що теж дуже незручно. Норматив у 10 хвилин не виконується, його неможливо виконати! Нещодавно для того, щоб встигнути, наш водій порушив правила і потрапив у ДТП. В машині був хворий у тяжкому стані, тому він і їхав з порушенням правил. Але це неправильно! Він хотів зберегти стан хворого за рахунок швидкості, чого ніколи не можна робити. Йому довелося потім стояти на місці цього ДТП замість того, щоб терміново госпіталізувати хворого. Нова система GPS-навігації — це жах. Ми вже про це давно говоримо. Насправді навігаційна система стоїть у диспетчера, а у нас — лише маячки. Виходить, дорогу нам підказують диспетчери. Але вони постійно помиляються приблизно на квартал. У цього навігатора помилка у визначенні місця перебування машини приблизно на 500 метрів. І все це перетворюється на гру у зіпсований телефон. До того ж, економлять буквально на всьому, на виклики часто виїжджають неукомплектовані бригади. Наприклад, фельдшер не повинен працювати сам. Таке допускається лише на фельдшерсько-акушерському пункті або в медпункті. Але через економію на зарплаті лікарів збирають фельдшерські бригади, які їздять на так звані фельдшерські виклики. Економлять і на пальному. Я ще розумію, коли не холодно, але взимку бензин витрачається також на обігрів. Коли стоїш і мерзнеш, потім після таких відстоїв кров'ю харкаєш. Через ці нововведення багато хто звільнився, бо за таких підвищених вимог працювати неможливо. Пішло багато лікарів, фельдшерів. Андрій, лікар Одеської міської швидкої допомоги з 20-річним стажем: — Як позначаться зміни? 19 машин з нещасних 50 (на мільйонне місто) заберуть на невідкладну допомогу. Буде відбуватися фільтрація адрес на рівні диспетчерської, а саме, розподіл на екстрені та невідкладні адреси. Екстрені обслуговуються протягом 10 хвилин, невідкладні — протягом години. Невідкладні — це, наприклад, підвищена температура та інше. Насправді ж люди будуть просто "підганяти" свої скарги під вимоги екстреної допомоги, адже нікому не хочеться чекати невідомо скільки, поки до них приїдуть. Навіть зараз в половині викликів кажуть, що вмирають, а насправді — засвербіло в носі. Олексій, лікар швидкої допомоги, Чернівці: — Ми хочемо жити за європейськими стандартами, але на те, що в нас немає окремих смуг для спецмашин, щоб можна було вільно добратися, ніхто не дивиться! А нечищені дороги взимку, коли замість двох смуг залишається півтори, і то суцільний лід. У нас цієї зими сніг чистили постійно біля облдержадміністрації та один раз — перед приїздом Лаврова і ще кількох шишок на якусь там зустріч в пожежному порядку почистили центр. А безглузді виклики, коли старенька живе одна і викликає "швидку", щоб було з ким поспілкуватися? Чи людина з 11-ї вечора не може заснути і о 4-й ранку викликає "швидку"? Та найбільша проблема — наші потенційні пацієнти, коли вони не пропускають "швидку" на дорозі, коли під'їзди до будинків заставлені машинами чи обгороджені бетонними тумбами чи якимись стовпами. Цю проблему нестачею фінансування не поясниш і грошима не вирішиш. Інше нововведення — розподіл районів обслуговування. У нас такого поки немає. Міські машини так само обслуговують тільки місто, а у райони їде районна машина, незважаючи на те, ближче знаходиться пацієнт до міста чи далі. "Покращення", звичайно, є — станцію "перевели" з міського бюджету в обласний, проте кошти на зарплату були заплановані в міському бюджеті, а не в обласному. І в цьому місяці коштів на аванс, який мав бути 15-го числа, не знайшлося. Крім того, головний лікар "хвалиться", що так само буде і з зарплатою. Лариса Канаровська, голова профспілки медиків Києва: — Нестача кадрів зараз є найбільшою проблемою. Україні не вистачає 50 тисяч лікарів і 100 тисяч медсестер. Закон прийнято, Києву дали 74 нові машини, але, на жаль, лікарів як не вистачало, так і не вистачає. На "швидкій" у Києві бракує 150 лікарів. Але головна проблема, яка виникла у зв'язку з набранням чинності закону — це нормативи. За 10 хвилин у Києві, звичайно, ніхто нікуди не доїде. Запроваджено штраф за непропускання "швидкої" на дорозі, але ми не знаємо, як це діятиме. Поки "швидкій" ніхто дорогою не поступається. Пункти невідкладної допомоги у Києві вже давно створено, ще до Омельченка. Зараз їх понад 30. Тому для нас цей закон не такий несподіваний. Зараз у нас 1000 викликів на добу, з них 600-500 передається на пункти невідкладної допомоги. На підозри на інсульт чи складні виклики їде "швидка", а такі виклики, де пенсіонери скаржаться на тиск, підвищену температуру, "віддають" на невідкладну допомогу. Пункти невідкладної допомоги є при кожній поліклініці. Борис, лікар однієї з київських лікарень: — Головна проблема реорганізації — це проблема власності. Більшість лікарень — у комунальній власності, у підпорядкуванні міських і обласних рад, а не Міністерства охорони здоров'я. А як можна реорганізовувати те, чим ти не володієш і що не фінансуєш? Потрібно ж перекидати гроші, передавати на баланс майно. Лікувальні заклади МОЗ — це нісенітниця. У підпорядкуванні міністерства — усього 10 протитуберкульозних санаторіїв у Криму та кілька науково-дослідних інститутів. Цей проект має на меті не поліпшення меддопомоги, а задуманий управлінцями для скорочення витрат на медицину. У держбюджеті на всю медицину з урахуванням лікування депутатів — 3%. І так 20 років. Наша медицина, як людина, що вмирає від голоду, не здатна вчитися, розвиватися, ставати більш ефективною — вона може тільки красти і обманювати.
