Список рівненського "Шиндлера"

1676 0

Ми у соцмережах:

Список рівненського

Вражаюча історія німецького бізнесмена Оскара Шиндлера, який врятував під час війни тисячі євреїв, стала відома усьому світу завдяки голлівудському режисеру Стівену Спілбергу. "Список Шиндлера" цими днями будуть показувати на багатьох телеканалах. Цікаво, що подібна історія відбувалась й у тодішній столиці України — Рівному, а її герой був у значно більшій небезпеці, аніж описаний Спілбергом персонаж. Адже німецький інженер Герман Граабе, рятуючи сотні єврейських працівників своєї фірми, діяв у небезпечній близькості до керівництва окупованої України, котре було рішуче налаштоване "остаточно вирішити єврейське питання".

Уродженець Західної Німеччини Герман (Фрітц) Граабе працював інженером в будівельній компанії Йозефа Юнга. У 1931 році він вступив до нацистської партії, але швидко розчарувався в її ідеології. За критику Гітлера на партійному зібранні навіть був заарештований, але суду йому вдалося уникнути. У 1938 році керівництво фірми направило 36-річного інженера Граабе стежити за зведенням укріплень на західному кордоні Німеччини. Через три роки, після нападу Німеччини на СРСР, він поїхав до залізничної адміністрації Рейху, що знаходилася у Львові. Герман мав завдання підбирати робітників для будівництва та відновлення будівель, необхідних для підтримки залізничних комунікацій. Приїхавши на Волинь, він відкриває головну контору фірми у Здолбунові й звідти керує роботою усіх відділень окупованої України. У компанії Юнга працювало до п'яти тисяч осіб, серед яких було багато єврейських робітників. Вже тоді Граабе, за його словами, переймався долею саме цих людей. У жовтні 1942 року він стає свідком масового розстрілу євреїв на льотному полі поблизу Дубна. У своїх свідченнях Граабе пише: "Я бачив купу взуття приблизно від 800 до 1000 пар, великі купи з білизною та одягом. Без криків і плачу люди роздягалися, стояли в сімейних групах, цілували один одного, прощалися і чекали знака від есесівця, який стояв біля ями з батогом в руці. Протягом п'ятнадцяти хвилин я стояв поруч і не чув жодного благання про пощаду". Побачене настільки вразило Граабе, що потім з цими свідченнями він виступив на Нюрнберзькому процесі, ставши єдиним німцем, котрий представляв сторону обвинувачення. В одному із своїх свідчень він переказав діалог з гебітскомісаром округу Георгом Маршалом: "Маршал сказав: "Операція (розстрілу кількох сотень євреїв на здолбунівській цементній фабриці — Авт.) не була добре продумана, і все виглядало жорстоко і нелюдяно. Це не повинно повторитися". Почувши це, я вирішив, що маю справу з чесною і відповідальною людиною…, але він продовжив: "У майбутньому ми станемо діяти по-іншому, більш гуманно: будемо розстрілювати не тільки чоловіків, а й жінок з дітьми… Це найкраще вирішення єврейського питання…". Побачивши моє потрясіння, він сказав: "Так, пане Граабе, життя жорстоке. Ми повинні робити те, чого чекає від нас партійне керівництво і Гітлер". Після цього Герман Граабе почав навмисно укладати все нові контракти, наголошуючи, що це потрібно для зміцнення військової потужності Німеччини. Насправді його компанія на той момент не могла впоратися з такими обсягами, і Граабе це добре розумів. Але саме це було офіційним приводом, щоб набирати нових працівників, зокрема, й євреїв. Як писав у своїх спогадах відомий рівненський дослідник війни Кім Закалюк, у липні 1942 року Граабе дізнався від одного із своїх помічників, що серед німецьких офіцерів ходять чутки про знищення рівненського єврейського гетто. У Рівному на фірмі Юнга працювало більше сотні євреїв з Мізоча, Здолбунова, Острога. І хоч у місцевому відділенні Служби безпеки (СД) запевнили, що він може бути спокійним за своїх робітників, проте приготування до розстрілів, які на власні очі бачив Граабе, змусили його діяти активніше. Він звернувся до адміністрації з вимогою видати документ, котрий гарантує безпеку єврейським робітникам його фірми. Відмовити йому не могли, оскільки Граабе мав документи, видані ще у Німеччині, що зобов'язували владу на окупованих територіях всіляко сприяти роботі фірми "Юнг". Маючи на руках "охоронну грамоту", 13 липня Герман Граабе помчав до гетто — людей вже гнали на залізничну станцію, щоб везти до місць розстрілу. Зібравши вцілілих після погромів робітників, а це, за інформацією єврейської організації пам'яті Холокосту "Яд Вашем", близько 150 осіб, він пішою колоною повів їх у Здолбунів. При цьому погрожував вбити солдата чи офіцера, який спробує забрати його робітників. Проте безпека у Здолбунові була тимчасовою, адже німецькі каральні загони кілька місяців потому почали діяти й там. Граабе спочатку забезпечив кількадесят своїх робітників фальшивими документами, котрі підтверджували "арійське" походження цих людей. Такий вчинок цілком міг коштувати інженеру життя. Втім, як і подальші його дії — німець почав власним автомобілем перевозити по кілька осіб у "полтавське відділення фірми", якого насправді не існувало. Граабе утримував його за власні гроші, щоб забезпечити притулок єврейським робітникам. Таким чином, за даними Кіма Закалюка, німецький інженер врятував від смерті 350 осіб. З наближенням Червоної Армії цим людям вдалося перейти лінію фронту й врятуватися. Сам Граабе залишився працювати у Здолбунові. З того часу почався крах його будівельної кар'єри. Керівництво фірми, побачивши, м'яко кажучи, "дивні дії керівника українського відділення", відкликало його в офіс компанії у Солінген (Західна Німеччина), маючи намір судити за розтрату грошей. Проте Германа врятувала воєнна ситуація — через відступ німецьких військ з групою робітників йому вдалося спочатку переїхати у Варшаву, потім повернутись до Німеччини і перейти фронт до американців. Він почав співпрацювати з американським командуванням, консультуючи щодо німецької лінії оборони на суходолі. А після капітуляції Німеччини активно готувався до Нюрнберзького процесу. Коли Граабе почали погрожувати й життя на батьківщині стало нестерпним, він був змушений емігрувати до США. Там він продовжив свою роботу щодо притягнення до відповідальності військових злочинців. У 1965 році "Яд Вашем" визнав цього чоловіка "Праведником народів світу", а також удостоїв честі посадити дерево на єрусалимській "Алеї праведників". А двадцять років потому у США вийшла книга письменника Дугласа Ханеке "Мойсей із Ровно" ("Moses of Rovno"), в якій подвиг німецького інженера був описаний з усіма подробицями.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також