Колишній генеральний директор підприємства "Консюмерс-Скло-Зоря" Станіслав Савінський заснував у Рівному власне приватне підприємство "Нешкідливі технології і продукти "Грін Оул" і займається винахідництвом. Каже, що його справа — це не стільки бізнес, скільки бажання запускати нові технології й відкривати нові можливості.
— Моя базова освіта — біохімія, близько 18 років я пропрацював в Академії наук, в Інституті фізіології рослин та генетики, де займався регуляторами росту рослин. На цю тему я розробив перші свої винаходи і захистив кандидатську дисертацію, — розповідає п. Савінський. — Захист відбувався від грифом "Т" (таємно): працюючи над розробкою біологічно-активних речовин для рослин, я випадково винайшов психотропну речовину, тобто наркотик. На цей винахід у мене теж є патент. Були й інші винаходи — на речовини, на способи аналізу речовин, на способи вирощування рослин, на пристрої і т.д. Вивчав також питання використання енергії місяця та ГЕС на малих річках. Деякі мої розробки і винаходи опубліковані, деякі використовуються і стали навіть класичними. Деякі просто нікому не потрібні, а деякі перебувають у такому стані, що розголошувати їх зарано чи небажано. — Як прийшла ідея винаходу двокамерної пляшки для напоїв? — За таким же принципом — змішування води й сиропу безпосередньо перед вживанням — працювали колишні радянські автомати, які продавали газовані напої. Зараз розведені водою соки, щоб вони довше зберігалися й не псувалися, від "атаки" мікроорганізмів захищають або термообробкою, або додаванням хімічних речовин. Обидва такі напої не є корисними для здоров'я людини. Ми використовуємо згущений зневоднений сік, тобто концентрат, який використовують й інші виробники напоїв, а далі процес приготування відрізняється: ми беремо озоновану підготовлену воду, яка змішується з соковим концентратом перед вживанням безпосередньо у пляшці. Унікальну машину для виробництва напоїв виготовили в Ізраїлі за моїми технічними умовами і ескізами. Воду беремо з місцевої свердловини. — На свою пляшку ви отримали підтвердження патентних відомств найбільших країн світу про те, що вона є світовим винаходом. Невже до вас ніхто до такого не додумався? — Того самого року, коли я зареєстрував свій винахід, подібний зареєструвала американська фірма Yoli. Різниця в тому, що на відміну від американського аналога, нашу пляшку можна відкрити й випити її вміст навіть брудними руками, і мікроби не потраплять на край пляшки і в напій. Корок американської пляшки не цільний, як у нас, а багатокомпонентний, а це і дорого, і не технологічно. — Хтось фінансував вашу розробку? — Усе робив за гроші, які заробив на попередніх місцях роботи. Коли я пішов з "Консюмерс-Скло-Зоря", а це було умовою продажу підприємства Європейським банком реконструкції й розвитку, склозавод був процвітаючим підприємством, за що я отримав пристойну премію. Частина її — у цій пляшці. Я сам виконав креслення, розробив багато дизайнів і звернувся на чернігівське підприємство "Полімаш". Там мені сказали, що таке видути неможливо. Інші підприємства, на які я звертався, сказали те ж саме. Можливим це стало після того, як я зробив передоплату, на свій ризик — і тоді все вийшло, за що я вдячний заводу. Торік на виставці "Продекспо" у Москві наше підприємство ТОВ "Нешкідливі технології і продукти "Грін Оул" отримало золоту нагороду за цю пляшку, виготовлену на пресформах "Полімаш" — за оригінальність упаковки. — Маєте намір продати свій патент? — Це не так просто, як може видатися на перший погляд. Коли ти "покриваєш" менше 1% світового ринку, великі компанії, які можуть стати потенційними покупцями, тебе на ринку не помічають. А дрібним покупцям я відмовляю, бо швидко втратиться контроль над процесом і через некомпетентність може буди дискредитована ідея. Певний час тривали переговори з "Кока-Колою", яка зацікавилася нашим концептом, але вони нічим не закінчилися. Зараз маю запити деяких японських фірм, відправив їм зразки. Уряд Китайської Народної Республіки видав мені рідкісну вірчу грамоту на цей патент, шукаю партнера в Китаї і маю великі сподівання на цей безмежний ринок нестримного розвитку. У країні, яка придбає патент, збудую власну філію. Поки що наша пілотна лінія забезпечує всіх покупців готової продукції. В Росії, скажімо, напої ТМ "Зелена Сова" широко представлені в Росії. Є інший бік медалі: одне з вітчизняних підприємств, з яким я підписав договір на виготовлення інноваційної лінії для розливу напоїв, повернуло мені аванс і відмовилося виготовляти замовлення, а потім взяло деклараційний патент на мій же винахід і тепер публічно видає його за власний. Ми подали скаргу в Антимонопольний комітет про порушення прав інтелектуальної власності, і це підприємство оштрафували на 50 тисяч гривень, щоправда, воно платити не хоче й оскаржує це рішення. Навіть кримінальне провадження розпочато, у цій справі мене уже допитували як свідка слідчі з управління боротьби з економічними злочинами. Якщо колись Інститут експертизи патентів СРСР, який залишився в Росії, видавав авторське свідоцтво тільки після глибокого патентного пошуку на новизну винаходу, то в нашому Украпатенті через брак спеціалістів дозволяють деклараційні патенти, тобто без підтвердження новизни. Цим дехто й користується. В Україні, наприклад, видано два деклараційних патенти на винахід зубочисток, два — на електричні лампочки і навіть на поліетиленові пакети. Власники таких "патентів" вимагають відшкодування за свої "винаходи" у виробників цих товарів. Я вважаю, що Україна має достатньо власних кваліфікованих експертів, тому потрібно скасувати практику деклараційних патентів. З такою пропозицією я вже звернувся у відповідний комітет Верховної Ради. — Свого часу ви стажувалися на посаду заступника міністра екології, балотувалися на посаду міського голови. На цих посадах навряд чи був би час для винахідництва. — Я залишився членом партії — і все, намагаюся відвідувати і підтримувати партійні заходи, але всі пропозиції йти в політику відхилив. Після місячного стажування в міністерстві зрозумів, що ця робота — винятково політична, тому відмовився. Керуюся принципом "роби все, що можеш, про гроші не думай". Вони з часом прийдуть. Моя мета — не масове виробництво, а розробка нових, нестандартних натуральних продуктів, що базуються на нашій технології. Підготували до виробництва цілий перелік нових безалкогольних напоїв. Важко навіть шукати назви такій кількості нових продуктів, тому часто для назв напоїв я беру скорочені жіночі імена, так називають урагани в Америці, — адже усім їм дають саме жіночі імена.
