"Я ж хотів тільки добра — окультурити центр міста і створити для людей комфортні робочі місця. Але недарма кажуть, що жодна добра справа не залишиться безкарною. Нашу справу чомусь нагло закреслили", — каже підприємець Валерій Костюк, який очолює фірму "Альянс-Вест" у Рівному. На сесії міської ради депутати вирішили не продовжувати підприємцю договір оренди на дві земельні ділянки на вулиці Пересопницькій, 58 — частину колишньої клумби біля продуктового ринку та клаптик землі біля двору багатоквартирного будинку, який належить до земель запасу міста.
Занедбана клумба, яку міськрада не дозволила впорядкувати
Валерій Костюк розповів, що на місці частини колишньої клумби він планував будівництво триповерхового торговельного центру без підвалу, з павільйонами та виставковими залами. Запевняє, що проект виконано з дотриманням усіх необхідних будівельних норм, нікому із сусідніх будинків не заважав. До цієї ділянки площею 0,0229 га частково підведено нові комунікації, однак тепер вони навряд чи знадобляться.
— Ви бачите ці обшарпані кіоски, ці дешеві розкладачки з білизною та шкарпетками? Торговці мокнуть під дощем і снігом. А ми хотіли запропонувати людям піти під дах за невелику орендну плату, щоб хоча б оплачувати з неї комунальні витрати, — говорить п. Валерій. — Будівля мала стояти рівно на ширину цієї клумби з точністю до сантиметра, по ній люди все одно не ходять. Клумба заросла бур'янами, і на ній сплять собаки, під ногами валяється непотріб. Але не думайте, що ми сиділи десять років склавши руки — наш проект передбачав два етапи, і перший вже завершено, бо ми звели "Пасаж Плюс". А як почали готуватися до реалізації другої черги, то отримали такий неприємний сюрприз від депутатів! Тим паче, що частина клумби, з іншого боку, вже впорядкована, що ми палко вітаємо. Наш проект жодним чином не псував загальної ідеї.
Підприємець пояснює, що задумав будівництво торгового центру на колишній клумбі, бо йому набридло бачити безлад навпроти свого офісу. Навколо "Пасажу" він уже виклав тротуарною плиткою 565 квадратних метрів на вулицях Соборній та Пересопницькій, витративши на це 142,5 тисячі гривень. Так само збирався вчинити й з ділянкою біля ринку.
— Я хотів окультурити це місце, бо маю за кілька метрів звідси інший дуже важливий проект. А те неподобство, що є на вулиці, зовсім не відповідає його рівню, — Валерій Костюк запрошує подивитися на його нове "дітище" — в будівлі навпроти офісу фірми розташовано майбутній музей-ресторан "Наутілус", який після реконструкції планує відкрити до кінця року. Над вхідними дверима висить портрет відомого письменника-фантаста Жуля Верна. Господар із гордістю демонструє вишуканий інтер'єр, стилізований під підводний човен капітана Немо — більшість старовинних речей, які прикрашають стіни всередині, датуються XVII-ХІХ століттями, а деякі предмети взагалі існують лише в єдиному екземплярі. Колекцію старожитностей для втілення своєї мрії Валерій Костюк багато років збирав по аукціонах та антикварних салонах.
— Все, що ви бачите довкола, — справжнє і мандрувало океанами. Оце великі корабельні компаси, отам висить водолазний костюм, на стіні — вцілілі підзорні труби та біноклі з тих часів, коли Жуль Верн писав свої знамениті "10 000 льє під водою", — показує колекціонер. — Подібного інтер'єру у світі не існує — згідно з оцінками найкращих 40 дизайнерів планети! Це стиль стімпанк. Згодом я планую виставити у "Наутилусі" під товстим броньованим склом інші унікальні атрибути. І от як люди будуть йти до такої краси через захаращену сміттям клумбу? Та й взагалі, центр міста — це обличчя Рівного. Зокрема, так як і "Наутілус". Це ще один мій меценатський проект, адже заробити грошей на ньому я не збираюсь, маю плани запрошувати сюди на сцену хороші колективи, бо рівняни заслуговують на достойний відпочинок.
Підприємець показує довгий перелік витрат на клумбу, в яку він вклав вже понад 802 тисячі гривень. Половина цієї суми — орендна плата за земельну ділянку, яку десять років фірма справно сплачувала у міський бюджет; 134 тисячі гривень пішло на розробку 12-томної проектної документації. Задля майбутнього будівництва перенесли газопровід низького тиску і тепломережі, підвели водогін та каналізацію. На іншій орендованій ділянці поблизу двору житлового будинку та безпосередньо у самому дворі фірма збиралася звести спортивний майданчик для гри у волейбол, баскетбол, бадмінтон та міні-футбол.
— Та досі цього не сталося, бо ініціатор винесення питання про непродовження договору оренди — Людмила Туровська, котра є членом земельної комісії та депутатом Рівненської міської ради (виборчий округ якої знаходиться в тому числі й на вулиці Пересопницькій), провела свою передвиборчу піар-кампанію та ввела в оману жителів двору щодо проекту забудови. Мені боляче згадувати бабусь із плакатами, котрі навіть несвідомі, що стали маріонетками у грі амбіційного політика, — додає підприємець.
Проект передбачає благоустрій території та будівництво торговельного центру
— Можливо, рівняни просто не знали про ваші наміри?
— Ми пішли чесним шляхом і опублікували в місцевій газеті об'яву, де вказали всі особливості проекту. Оголошення про наміри є добровільним, ніхто до цього нас не примушував. Але ми просили рівнян вислухати нас і готові були вислухати їхню думку щодо нашого проекту. Ті, хто не полінувався поцікавитися цим проектом — пішли задоволені, бо перехожим теж не хочеться стрибати через глибокі калюжі. Гуморист Михайло Жванецький колись сказав розумні слова: "Давайте не сперечатися про смак кокосових горіхів, жодного разу їх не спробувавши!". Як же можна було голосувати "проти", навіть не знаючи деталей самого проекту? Як могли депутати ухвалювати рішення без того, щоб вислухати іншу сторону?
Мій телефон не є військовою таємницею, я знаходжуся в офісі, зі мною легко зустрітися. Якби хоч на одній комісії міської ради виникли запитання, я б відповів на них. Але мене ніхто не запрошував, тому що це було їм не потрібно. Можливо, навіть сплановано заздалегідь. Адже це передвиборча дільниця депутата міськради Людмили Туровської. Я розумію, що мешканці будинку переживали за майбутнє свого двору, але депутат викривила інформацію і розказала їм свою версію — ніби я тут збираюся зводити п'ятиповерхівку з підвалом і чинити їм незручності. А потім з її подачі люди понаписували на плакатах, що я руйную центр міста. Чим руйную, тротуарною плиткою? Коли аргументацію хтось будує на брехні, це багато про що говорить. Особливо, якщо цей "хтось" — депутат. Адже достеменно відомо — хто обдурив одного разу, обдурить знову.
Підприємець каже, що позитивно ставиться до благоустрою території, якою почали займатися мешканці багатоквартирного будинку, і запевняє, що він не мав наміру забирати у них двір, натомість хотів подарувати їм майданчик для занять спортом:
— Це суто меценатський проект. Я бачу, як тутешні діти грають по вечорах у футбол на тротуарі, бо їм просто ніде більше грати. Ви спитаєте, а навіщо мені потрібно це будівництво торговельного центру і майданчика? Бо я хочу залишити щось у спадок місту. Приватна власність — це обман, адже на той світ з собою нічого не забереш. А спортмайданчик став би серйозним дарунком дітям та дорослим. Я ніколи не виправдовуюсь, оскільки моїм друзям це не потрібно, а вороги все одно не повірять. Знаєте, яке моє улюблене місце в Біблії? "Не вступай на стезю нечестивых и не ходи по пути злых; оставь его, не ходи по нему, уклонись от него и пройди мимо; потому что они не заснут, если не сделают зла; пропадает сон у них, если они не доведут кого до падения; ибо они едят хлеб беззакония и пьют вино хищения… Путь же беззаконных — как тьма; они не знают, обо что споткнутся". А моє життєве кредо — живи і дай жити іншим! Це один із головних принципів, за яким слід будувати своє життя. Я так і роблю.
— А чому ж тоді міські депутати вас не підтримали?
— Чим геніальніший план, тим менше людей будуть із ним згодні — це моє спостереження. Коли ти намагаєшся зламати щось старе і побудувати нове, ти наживаєш собі ворогів — це якраз той випадок. А ті, хто говорить у спину, завжди там і залишаться. Вкрай непорядно поливати нас брудом, не знаючи наших планів. Депутати повинні бути слугами народу, а не слугами пані Туровської, і повинні мати власну стійку позицію. Хоча, як людина з досвідом, розумію, що все може бути прозаїчніше — адже земельна ділянка у центрі міста є ласим шматком для багатьох, хто має гроші та не має принципів. А пані Туровська просто будує на мені свій передвиборчий піар, а це нечесно та нешляхетно.
— Тобто за відмовою в продовженні оренди стоять бізнесові інтереси чи особиста неприязнь?
— Цілком може бути, що на цю ділянку хтось вже накинув оком. Я був до цього внутрішньо готовим. Приміром, сама ж пані Туровська, котру так бентежить наш проект, має свої структури, свої фірми, які оцінюють землю та об'єкти, а в той час інші, очолювані нею ж, структури перевіряють правильність цієї оцінки. Їй була необхідна ще одна ланка — сидіти у земельній комісії та в депутатському корпусі… От ланцюг і замкнувся. А взагалі, негарно влаштовувати публічний кінець світу задля того, щоб владнати власні справи. Оце спало на думку кілька рядків — для "знатоків". Кому треба, той їх зрозуміє:
Мы варимся в странном компоте,Те, що більшість депутатів не підтримали продовження договору оренди з фірмою "Альянс-Вест", Валерій Костюк пояснює тим, що вони навіть не були ознайомлені з проектом: — Ми справно платили оренду ці десять років — загалом віддали 404 тисячі гривень у бюджет міста. А що виграли рівняни від того, що договір оренди з нами не продовжено? Місто втратило додаткові надходження у скарбницю та можливість благоустрою цього місця. Тільки від недоотриманої оренди землі та втрачених податків у бюджеті міста за 10 років буде ще одна діра у розмірі більш ніж 700 тисяч гривень, а люди не отримають нові робочі місця. Коли людина щось будує для міста, то це треба вітати, а не ставити палки в колеса! Людмила Туровська за рахунок підприємців та житлово-комунальних господарств виготовляє паркани, латає двері та дахи, видаючи це за свої досягнення. Хоча у блогах в мережі Інтернет вона розповідає, як заробила свій перший, але не останній мільйон. Чи потрібен нам такий депутат, який власні інтереси ставить вище від суспільних? Немає чому дивуватися, що у нас в суспільстві та місті не зовсім так, як хотілося б. Якщо ми все життя дули в підзорну трубу та дивувалися, що немає музики, а потім уважно заглядали у тромбон і дивувалися, що нічого не видно. Робити вибір потрібно правильно або виправляти помилки вчасно. Бо щастя приходить не тоді, коли вішаєш підкову, а тоді, коли знімаєш хомут. — Чи будете оскаржувати рішення міської ради у суді? — Чесно скажу, я про це ще навіть не думав, бо взагалі не є конфліктною людиною. Але доки щось не врегульовано справедливо, воно не врегульовано остаточно. У своєму житті я бачив багато різних речей, тому вмію тримати удар — а це далеко не найбільший із тих, що були. Наостанок додам: незважаючи ні на що, сподіваюсь на справедливість, адже хіба даремно ми вистояли Майдан, щоб корупція, монополія та свавілля у провладних кріслах продовжували вирішувати долю міста, долю нашої країни, долю кожного з нас? Слава Україні!
Где лгут за глаза и в глаза,
Где каждый в отдельности "против",
А вместе — решительно "за"!
