Протестувати проти звільнення з посади директора Рівенського обласного бюро технічної інвентаризації намагається його колишній керівник Володимир Комаревич. Вочевидь, не сподіваючись на співчуття нової влади, екс-директор звернувся за допомогою до помічника Уповноваженого представника ООН з прав людини в Рівенській області Петра Гарвата: вважаю, мовляв, своє звільнення «незаконним — таким, що порушує Конституцію України та норми чинного трудового законодавства». Та власні амбіції пана Комаревича наштовхнулися на залізні аргументи Василя Червонія, який вважає обласне БТІ мало не стратегічним для нової влади об’єктом, а інформацію, яка там зберігається, надто важливою для доказу приватизаційних зловживань влади старої. Тож голові облдержадміністрації конче потрібно було мати на цьому місці свою людину.
До того ж і формальний привід для звільнення Комаревича знайшли — за непоновлення колективного договору та безпосередню підпорядкованість керівнику комунального підприємства його близьких родичів. Адже реєстраторами обласного БТІ працювали і досі працюють дружина та син п. Комаревича, а його невістка — архіваріусом цієї ж установи. Варто зазначити, що оплата праці фахівців БТІ проводиться залежно від вартості наданих послуг і сягає 15-20 відсотків вартості виконаних робіт. «Сам Комаревич та члени його сім’ї отримували 7-8 тисяч гривень за місяць, набагато більше від інших працівників колективу, — стверджує новий директор обласного БТІ Михайло Якимович. — Припису територіальної Державної інспекції праці щодо усунення виявлених порушень він не виконав, тож розірвання з ним контракту є цілком логічним». Новопризначений директор не приховує свою приналежність до УНП, висловивши бажання «працювати на український народ, а не на політиків та аферистів». Михайло Якимович запевняє, що його попередник знищив всю інформацію у директорському комп’ютері, демонстративно залишивши на прощання лише один документ — все те ж «звернення до Гарвата»: — Три дні напередодні звільнення Комаревича в його офісі працювала паперорізальна техніка — вочевидь, замітали сліди афер із землею та нерухомістю попередньої влади. В деяких справах та описах зникло відразу по 5-6 сторінок. Тож у правоохоронних органів, мабуть, знайдеться чимало запитань до колишнього директора. До того ж фінансова діяльність підприємства погіршилась. Незважаючи на підвищення в цьому році тарифів у півтора раза, у порівнянні з минулим роком надходження до обласного БТІ лише за послуги, надані населенню, зменшились на 50 тисяч гривень. Володимир Комаревич такі закиди нового директора спростовує: — У квітні 2005 року — вже за нової влади — за результатами роботи у 2004 році Рівенське обласне БТІ було визнане провідним підприємством України у своїй галузі! А в перші місяці цього року за суцільними перевірками нормально працювати було неможливо! Врешті наприкінці квітня за результатами цих перевірок на стіл заступника голови облдержадміністрації Олега Ковальчука лягло повідомлення начальника обласного управління житлово-комунального господарства Ніни Весельської, що вимоги контракту п. Комаревича стосовно забезпечення прибуткової діяльності підприємства виконуються, а безпосередня підпорядкованість дружини та сина усунена — тепер вони прямо підпорядковані не директору, а головному інженеру. — Хіба я міг звільнити дружину, яка почала працювати на цьому підприємстві ще в 1978 році? — бідкається Володимир Комаревич. — А шалені заробітки моєї сім’ї — то лише плід уяви пана Якимовича. Щодо «замітання старою владою слідів», то екс-директор впевнений, що в обласному БТІ це зробити неможливо: — Це надто прозоре питання: так просто щось ліквідувати не можна, адже архівна служба працює надійно. До того ж у БТІ зберігаються лише копії документів, а оригінали знаходяться у власників. Бюро є звичайним реєструючим підприємством, яке не має жодного стосунку до влади — ні до старої, ні до нової. Якби були якісь зловживання, то я, мабуть, вже б десь зник. Однак мені немає потреби кудись ховатися, бо немає від кого. Я лише хочу працювати!
