Торговці нагородами умовно діляться на дві групи: "дрібні" — до них товар потрапляє випадково, у невеликій кількості (в основному, пропонують нащадки воїнів те, що залишилося від родичів), і "антиквари” — із широкими столами з усілякою старовиною, товар "підмочений", отриманий злочинним шляхом. Другі більш впевнені в собі, все відразу на прилавок не викладають, якщо цікавишся чимось рідкісним, обіцяють дістати в "потрібної людини" протягом кількох днів. "Антиквари" небагатослівні. Нікому зайві проблеми не потрібні.
— У нас особливого немає: медалі "За відвагу” або "За бойові заслуги”, трапляються ордени Вітчизняної війни або Червоної Зірки. Приймаємо дешево — за ціною втричі меншою від реальної. Віддаємо не задорого, але, звісна річ, щоб нам наварчик був, — розповідає один з "дрібних" продавців Сергій. — Якщо приносять з документами (нагородною книжкою), то люди торгуються з нами. Головне — історія нагороди: скількох фриців дідусь поклав або танків підбив. Від гарного життя цим займаємося? Щоб від голоду на велику дорогу з ножем не вийти! Набагато простіше купити нагороди в Інтернеті: сотні людей пропонують нагороди гуртом і вроздріб. Наприклад, колодка медалей — "За відвагу”, "За бойові заслуги”, "За виявлений героїзм", "40 років Перемозі", "За звільнення Варшави" — обійдеться в 400 гривень. Якщо треба — відразу і чисті посвідчення до медалей, з підписами і печатками; так, документ до медалі "За відвагу” — 25 гривень. — В Інтернеті ніхто не дивиться в очі, коли ви здаєте дідівські знаки. Тут немає сорому або страху. Виявили цікавість до ваших речей, то телефонують або пишуть на залишений номер телефону або на електронну адресу, — пояснює користувач веб-аукціону Warrior. — Людина оплачує доставку поштою або кур’єром. У підсумку: у вас — гроші, у нього — товар. Без сантиментів. За словами старшого наукового співробітника Музею Шереметьєвих Данила Бержицького, в Україні заборонена торгівля нагородами, дістати їх нелегко і з рук, і в Інтернеті: — Офіційно продають тільки репліки нагород. Придбання справжніх орденів має одиничний характер, навряд чи можна взяти нагороду просто так на вулиці, у світовій же павутині обмежень не існує, у ній і вибір більший. Другий варіант найзручніший для людей. На думку історика, однозначно засуджувати тих, хто займається нагородним обігом, не можна: він, музейник, неодноразово зіштовхувався з такими речами, коли нащадкам воїнів медалі й ордени предків не потрібні. — Точно так само в Англії правнуку офіцера або солдата, котрий воював на півострові під час Кримської війни, мати в спадщину від діда нагороду тих років менш важливо, ніж останню модель айфона. Він виставляє медаль на продаж — і все, одержав гроші і насолоджується життям. Але! У підсумку, нагорода потрапить до поціновувача, до людини, якій вона цікава, для якої це — історія. Так, орден може потрапити в колекцію незаконним способом, однак відразу піддавати анафемі людину, котра просто купила нагороди в невдячних нащадків, не варто, — розмірковує Бержицький. Торгівля бойовими нагородами є дрібним правопорушенням, що тягне за собою попередження або штраф від 17 до 34 гривень. Багато хто вважає, що варто посилити покарання за подібні дії, які стосуються етичних і моральних питань. Людям, котрі пройшли війну, боляче бачити таке на вулицях наших міст.
