До кінця року шлюбний вік для дівчат може стати "повнолітнім" — лише у 18. А не в 17, як було багато років до цього. Неповнолітні, яких обставини ведуть під вінець, можуть звернутися до суду за дозволом на одруження. Судді зазвичай не відмовляють, якщо це відповідає інтересам молодят. Конкретно в законі не сказано, що саме відповідає інтересам, а практика свідчить, що цей інтерес — вагітність дівчини.
Поки що відділи РАЦС, або загси, як було раніше, реєструють шлюби у звичному порядку, юнаків — з 18 років, дівчат — із 17. По-новому буде після прийняття закону про внесення змін в сімейне законодавство, що має урівняти в правах та обов'язках чоловіків і жінок, як записано в Конституції. Хоча дехто вважає, що ці зміни, навпаки, ущемляють жінок у правах. — Утримаюсь від розмірковувань, чи ці зміни насправді ущемлять чиїсь права, — каже начальник відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції Галина Давидюк. — В Росії і Білорусі, скажімо, шлюбний вік уже давно — 18 років для обох статей, а в Україні ще з радянських часів дівчата могли виходити заміж в 17, так само було й у деяких колишніх республіках Кавказу. Торік у Рівному було два випадки, коли наречені йшли до шлюбу до 17 років за рішенням суду. Цьогоріч хлопцеві-нареченому суд також знижував шлюбний вік. Підставою найчастіше є вагітність, суди в таких випадках не відмовляють, щоб не постраждав соціальний статус майбутньої дитини. Може, в районах ця цифра й більша, ніж в обласному центрі. Я давно працюю в РАЦСі, і з власного досвіду можу сказати, що хоча закон і дозволяє знижувати шлюбний вік за рішенням суду з 14 років, найчастіше звертаються 16-річні дівчата під впливом батьків, адже рішення про одруження в таких випадках часто приймають саме батьки молодят, а не вони самі. У 16 років і зараз виходить заміж багато дівчат в одному з карпатських сіл, у них збереглися такі традиції. Хоча в масштабі країни це скоріше виняток. Досвід Галини Давидюк свідчить, що такі молоді пари, поспішаючи одружитися, у перші ж роки спільного життя найчастіше розлучаються. І якщо батько дитини визнає себе батьком, то статус дитини не постраждає й у тому випадку, якщо батьки не одружені. Загалом розлучається кожна третя пара. Розлучення, як і шлюби, різновікові, і їхній відсоток не змінюється протягом років. Скажімо, торік розлучень було 35% від кількості шлюбів, у 2009-му — 39%. Причини — то питання до соціологів та психологів. Великий спад кількості одружень і збільшення розлучень був у другій половині 90-х років — близько 60% пар розлучалися. На цифру дещо вплинув процес обміну паспортів на нові українські, але й він картину загалом не змінив. Можливо, це було пов'язано з економічними негараздами тих років.
