Примітивні системи міжособистісних зв’язків, схожі із сучасними соціальними мережами, існують серед сучасних аборигенів, чий рівень розвитку не змінювався з пізнього кам’яного віку. Як передає РІА «Новини» з посиланням на статтю в журналі Nature, це вказує на можливість розвитку сучасних «версій» альтруїзму і взаємовигідної співпраці ще в древніх людей.
”Ми виявили, що поведінка сучасних людей у комп’ютерних соціальних мережах відповідає тому, як поводиться людство протягом усієї своєї історії — не тільки до народження Facebook, але і до появи сільського господарства», — пояснив один з учасників групи вчених Джеймс Фоулер з університету штату Каліфорнія в місті Сан-Дієго (США). Вчені під керівництвом Ніколаса Крістакіса з Гарвардського університету (США) провели кілька стандартних тестів на альтруїзм і взаємодопомогу в кількох стоянках народності хадза — одного з останніх з нині існуючих племен мисливців-збирачів, які так і не залишили кам’яний вік. Ця група первісних людей живе в районі озера Еясі в північній частині Танзанії, неподалік від території національного парку Серенгеті. Незважаючи на проникнення цивілізації, хадза продовжують вести кочовий спосіб життя, добуваючи собі їжу за допомогою лука, стріл і списів. Усі базові досягнення цивілізації — сільське господарство, скотарство і будівництво постійного житла — залишаються далекими для цього народу. На першому етапі експерименту Крістакіс та його колеги провели два соціальних експерименти серед 17 бродячих груп хадза, що жили в районі озера в 2010 році. Під час першого з них антропологи запитували в кожного члена колективів, з ким з їхніх знайомих вони хотіли б полювати в одній компанії в наступному сезоні. Це дозволило їм вибудувати схему зв’язків між членами племені в цілому й у групах, у яких вони перебували на той момент. Потім антропологи спробували знайти механізм формування взаємозв’язків за допомогою класичної рольової гри на альтруїзм. Під час цього експерименту вчені видавали своїм підопічним кілька медових паличок, які ті могли залишити собі або покласти частину з них у загальний «фонд» племені. Коли всі учасники гри робили свій вибір, дослідники підраховували палички у фонді, потроювали їхню кількість і ділили їх порівну між граючими хадза. Такий формат гри припускає появу кількох груп учасників — від «альтруїстів», що жертвують велику частину паличок, до «егоїстів», які приберігають усі запаси солодощів для себе. Через кілька раундів гри серед учасників сформувалося кілька тісно пов’язаних груп «альтруїстів» і «дармоїдів», схожих з подібними утвореннями в аналогічних іграх, що проводяться серед жителів розвинених країн. У цілому, доісторична соціальна мережа багато в чому нагадує устрій сучасних «цивілізованих» суспільств — сила зв’язків залежала від споріднення учасників мережі, схожості їхнього віку, інтересів і соціального стану. При цьому шанси на існування зв’язку між двома членами племені зменшувалися зі збільшенням географічної відстані між ними. ”Ми вивчили отримані дані за допомогою безлічі різних прийомів. Десятки методик, що використовуються соціологами для порівняння соціальних мереж, показали, що хадза нічим не відрізняються від нас», — робить висновок Крістакіс.
