З нещодавньої невдалої спроби міського голови Києва брати за в’їзд на кладовище 10 гривень, яка викликала обурення по всій країні, представники влади Рівного можуть тільки посміятись. Адже городяни, яким вони «слугують», вже кілька років без особливих нарікань, справно і дедалі більше платять за те, щоб завезти до останнього місця спочинку близької людини надмогильний пам’ятник чи мішок з піском, цементом чи щебенем.
Традиційно більшість громадян стараються впорядкувати могили близьких з настанням теплих днів, напередодні Великодня та поминальної неділі. Рівнянин Олександр Лобоцький, побувавши днями на кладовищі «Нове», ледь стримує обурення: — Незабаром я хочу поставити пам’ятники на могилі рідного дядька і бабусі дружини, а днями допоміг знайомій, яка на могилі чоловіка його встановлювала, і побачив, до якого маразму дійшли наші комунальники. Насамперед, щоб в’їхати автомобілем з пам’ятником на територію кладовища, треба заплатити у тамтешньому магазині ритуальних послуг 54 гривні 35 копійок. Видають чек, але там чомусь вказано «встановлення пам’ятника», хоча працівники спецкомбінату цим і близько не займались. Далі — й того гірше. Вимагають не тільки документ про купівлю пам’ятника, але й накладні на пісок, щебінь і цемент. Також людині потрібно ще показати паспорт і довести родинний зв’язок з похованим. Я зателефонував у міськвиконком, але вийшло замкнене коло. Мені сказали звернутись в управління ЖКГ. Там направили в спецкомбінат, а в спецкомбінаті — в магазин на кладовищі, де мова одна: «Хочеш в’їхати — плати». А чому ще й за це слід платити, коли людина й так вже витратилась на впорядкування могили, за яку спецкомбінатівці навіть відповідальності не несуть? Для прикладу, спробуйте з них спитати за те, що з могили щось пропало чи її взагалі зруйнували? Також незрозуміло, для чого вимагають документи на будматеріали, адже ж могла людина просто вдома в себе мати той мішок цементу чи набрати трохи піску. І де їй тоді чек на них брати? І нарешті, щодо «ким ви доводитесь, чи рідня?». А може, хтось товаришу хоче пам’ятник поставити? Чи ось я — Лобоцький, а померлий рідний дядько мав прізвище Короткий, то як маю доводити родинний зв’язок?. Нещодавно вся країна обурювалась і дивувалась з «мера» Києва, який хотів запровадити плату за в’їзд на кладовища столиці. Нам же дивуватись не випадає, оскільки замість Черновецького маємо свого Хмилецького, в якого столичному «меру» ще вчитись і вчитись… Однак свою причетність до встановлення плати за в’їзд на кладовище «Нове» колишній директор КП «Спецкомбінат», а нині заступник міського голови Рівного Олексій Хмилецький категорично відкидає: — Я вже три роки не керую спецкомбінатом і навіть не пам’ятаю, чи тоді брали якісь гроші за в’їзд на кладовище, чи ні. А щодо того, що там зараз робиться, можу сказати лише те, що є певні правила гри і є директор комунального підприємства, який керується певними нормативними документами та законодавчими вимогами. Отже, всі питання до нього. Тим часом директор міського КП «Спецкомбінат — ритуальна служба» Анатолій Вовк запевняє, що «відповідне рішення» прийняли ще за часів його попередника на посаді і що воно цілком правомірне: — Гроші за проїзд беремо, починаючи десь з 2000 року, згідно з розпорядженням міського голови щодо порядку в’їзду на територію кладовища «Нове». Виняток зробили лише для інвалідів — з них ми гроші за проїзд до могили не беремо. А всім іншим можна в’їхати на територію кладовища, тільки якщо потрібно завезти щось важке, скажімо, пам’ятник і цемент, пісок чи щебінь, і після відповідної плати за пропуск. Ціна колись становила 10 чи 15 гривень, а на сьогодні вже майже 55 гривень, бо ж і мінімальна зарплата зростає, і наші витрати. При цьому хочу зазначити, що гроші ми беремо фактично не за сам в’їзд транспорту на кладовище, а за те, що, по-перше, консультуємо людину — як слід встановлювати пам’ятник, що і як можна робити, в яких межах, а по-друге — сміття і залишки будматеріалів потім вивозимо. Ми не допустили жодних порушень, все робимо на підставі закону України «Про поховання та похоронну справу». Зокрема, відповідно до нього, особі, яка взяла на себе поховання померлого як користувачу місця поховання видається відповідне свідоцтво про поховання, яке й дає право на встановлення намогильної споруди. Окрім свідоцтва, людині, яка хоче встановити пам’ятник на могилі, треба пред’явити також оригінал свідоцтва про смерть похованого, документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації, а також реквізити виконавця пам’ятника. Ось ці законодавчі вимоги ми й доводимо до людей. І якщо є оригінал документів, то ми вже не прискіпуємось: чому, скажімо, прізвище інше, не вимагаємо якихось доказів родинних зв’язків. Натомість, якщо хтось приїхав без документів і паспорта, і просто проривається на територію кладовища з піском і щебенем, то ми вимагаємо показати нам хоча б документи на ці будматеріали. А загалом ми завжди намагаємось іти людям назустріч.
