«Бурштиновий прокурор» Андрій Боровик минулої суботи чудом залишився живим. Його автівка на швидкості втаранилася у вантажівку, перетворившись на купу металобрухту. Самого Боровика та двох його пасажирів врятували пристебнуті паски та подушки безпеки. ДТП, що трапилася на трасі Київ-Чоп, екс-прокурор вважає не випадковою, а замахом на своє життя. Каже: забагато знає і готується багато таємниць розповісти на загал.
Андрій Боровик — досі підсудний, проте гучні звинувачення про створення злочинного угрупування з видобутку бурштину, висунуті проти нього генпрокурором та міністром внутрішніх справ у 2016-му, у серйозну справу так і не переросли. Пан Боровик намагається поновитися на посаді, працює у МЕГУ викладачем, віднедавна є співвласником київської юридичної компанії «Орум» та натякає, що збирається повертатися у правоохоронні органи. Щоправда, не у прокуратуру.
ДТП з Андрієм Боровиком трапилася у суботу зранку, коли він їхав до Києва. Неподалік Бранова Корецького району його «Toyota Camry» в’їхала у вантажівку «DAF», що розверталася на дорозі і перегородила дві смуги руху. У салоні автівки, окрім п.Боровика, був його товариш дитинства, волинський підприємець Олександр Красовський, та київська адвокатка. Найсильніші травми отримав п.Красовський — відкритий перелом плеча. В Андрія Боровика — травма ноги та голови, в адвокатки — забої.
Поліція відкрила кримінальне провадження. Як зазначають у відділі комунікацій ГУ Нацполіції у Рівненській області, слідчі чекають результатів усіх експертиз, аби встановити точну причину ДТП.
Пан Боровик розповідає, що водій вантажівки, 55-річний мешканець Березнівського району, приходив до лікарні просити у нього пробачення. Розповідав, що їхав з Києва до Рівного, дорогою заїхав на автозаправку WOG, по інший бік дороги, а коли трапилася ДТП, уже хотів розвернутися назад у напрямку Рівного. Казав, що бачив позаду і авто Боровика, і патрульну поліцію, яка у той момент також їхала по Київ-Чоп, проте пропускав бус, який їхав по зустрічній, а ще додав, що його засліпило сонце.
Олександр Красовський, який потерпів у ДТП, зазначає, що вантажівка перегородила дорогу і якби Андрій Боровик різко не вивернув праворуч, авто потрапило б між колесами «фури» і наслідки були б значно гіршими. Власник вантажівки, березнівський підприємець, уже дав 50 тисяч грн на лікування потерпілих.
Проте Андрій Боровик не виключає, що його хотіли вбити:
— Їхав до Києва у кардіологічний центр, а товариша та його знайому адвокатку підвозив. Ми усі були пристебнуті пасками безпеки. На трасі я увімкнув «круїз контроль» і їхав десь зі швидкістю 118 км/год. Вантажівку побачив за метрів сто, вона їхала по правій смузі, я ж – по лівій.
Проте за метрів 50 водій вантажівки, не увімкнувши сигнал повороту, різко почав розвертатися, хоча у тому місці розворот для автомобілів, які їдуть у сторону Києва, взагалі заборонений, дозволено лише тим, хто їде у зворотному напрямку. Знаки заборони та суцільна лінія розмітки чудово видно.
Фура стала поперек дороги. З обох боків – відбійники, тож з’їхати нікуди не можна було. Оцінивши ситуацію, різко вивернув кермо вправо, сподіваючись, що водій від’їде і я проскочу принаймні. Але фура зупинилася. Авто, яке належить моїй дружині, вдарилося у задню частину вантажівки. Якби влетів під неї, нам би позрізало голови…
До водія не буду висувати матеріальних претензій. Слава Богу, що всі живі. Але підозрюю, що ДТП не випадкове. Я є партнером серйозної юридичної фірми, яка збирає інформацію щодо ситуації з бурштином на Рівненщині. Ми всі прекрасно знаємо: Юрій Віталійович якщо не буде сидіти, то втече з країни. Ми надамо докази злочинної діяльності, пов’язаної з бурштином.
Всі, хто кришував незаконний видобуток, і надалі його кришує в області. Ніхто не змінився. Прибрали тільки одного дурня, який з цим боровся. А перед моїм затриманням на мене виходили люди Юрія Віталійовича і пропонували незаконні речі, що стосуються бурштину. Я доповів прокурору області і почав документувати ці пропозиції. Детальніше про це розповім пізніше. Я вже передав записи своїх розмов для розслідування.
Окрім того, я намагаюся поновитися на посаді заступника прокурора області. Мої колеги, яких також затримували зі мною, уже поновлені. А у моїй справі, коли пройшли дебати і мало бути рішення про поновлення, до судді прийшов заступник прокурора області, погрожував їй — і вона зупинила провадження, посилаючись на те, що тривають суди проти мене. Подав апеляційну скаргу, проте мене навіть не викликали на засідання. А у мене є 15 рішень Європейського суду з прав людини, в яких зазначено, що звільняти людину до набрання сили обвинувального вироку — неправомірно.
Щодо справи проти мене, яку розглядають у Львові, то засідання переносять постійно, так звані потерпілі — люди, які побили працівників СБУ — до суду не з’являються. Мене притягують до відповідальності не за якісь «бурштинові справи», а за те, що вдарив у груди одного з чотирьох чоловіків, які били працівника СБУ і, яких я зі своїм водієм та Вадимом Топольським (сарненським прокурором — Ред.) затримували. Стаття, за якою мене звинувачують, була декриміналізована ще три роки тому. Цим людям, які напали на працівника СБУ, оголосили про підозру, а потім справу проти них закрили і зі злочинців зробили потерпілих, щоб вони свідчили проти мене.
Під час обшуків у мене в кабінеті вилучили лише обручку і вісім тисяч гривень із гаманця. Я відмовився виходити з кабінету, коли проводили обшук, тому там нічого і не знайшли. Зате вдома у мене «знайшли» 20 тис. доларів у пивному бокалі, поки дружину вивели в іншу кімнату. Камери відеоспостереження зафіксували, як оперативних сам кладе ці гроші, щоб потім їх вилучити. У мене вдома два сейфи.
Навіщо гроші тримати у бокалі? Та й, відповідно до справи, я їх начебто отримав напередодні від людей, з якими взагалі не зустрічався. Із моїх речей правоохоронці вилучили тільки ювелірні прикраси дружини, пістолет, який отримав у нагороду, та годинники. Попри численні клопотання, повернути вдалося лише обручку.
Бурштин, який начебто у мене знайшли і який показали на всю країну, — це той бурштин, який вилучали у рамках кримінальних проваджень, які вів я, з кількох областей. Мішки з тим бурштином навіть не розривалися — це показала експертиза.
Мене спершу звинувачували, що я начебто вимагав від когось гроші, впливаючи на поліцейських та прокурорів. Опитали близько 400 правоохоронців — я не дав нікому жодної незаконної вказівки. Натомість, під час обшуку з мого кабінету зникли матеріали справи про злочин керівництва управління СБУ області, який ми документували.
Серед людей, яких затримували в один день зі мною, я взагалі знав особисто лише одного Федорука. Мені пропонували дати покази, що то Ковальчук (прокурор області — Ред.) організував злочинне угрупування, обіцяли так повернути на посаду і заявити, що спецоперація та моє затримання було проведено зумисне. Я відмовився і зазначив, що ні я, ні Ковальчук таким не займалися.
Слідчі були шоковані, що я не знайомий ні зі Смолянцем, ні з Родзіним, ні з Ушатим, з якими начебто організував злочинне угрупування. Я просив допитати мене на детекторі брехні — мені відмовили. За рік у СІЗО мене навіть не допитали жодного разу. Під час очної ставки Вадим Топольськимй запитував у так званих «потерпілих», чи він або я вимагали у них гроші. Вони сказали — ні, але нас все одно судять.
До того ж, мене мало право затримувати лише НАБУ, а не Генпрокуратура. У матеріалах справи є лист Ситника до Луценка, що це підслідність бюро, а не військової прокуратури. Я сидів два місяці в ізоляторі СБУ, якого навіть юридично не існує, з людиною, яка засуджена до довічного позбавлення волі за три вбивства, зокрема адвоката Грановського, і не була правоохоронцем. Чоловіка змушували чинити на мене тиск, щоб я покінчив життя самогубством.
Для мене принципово — поновитися на посаді, проте я перейду в іншу структуру. Мені вже запропонували роботу. Генеральські погони я ще приміряю, адже я — професіонал. Всі мої кримінальні провадження було передано до суду, а винні отримали покарання.
Під час розслідування проти мене було піднято всі провадження, які вів за п’ять років. Перевірили все, навіть запит у Великобританію надсилали, чи справді мені ставили їхнього виробництва стент, коли мав інфаркт. Жодних порушень не знайшли.
Відповідно до накладної водій мав їхати до Києва і везти кавуни. Проте чому перед моїм автомобілем він різко розвернувся? Вдячний патрульним, які їхали за мною. Вони надали першу допомогу і зупинили водія, який намагався забрати з місця ДТП відбиті деталі свого авто. Окрім того, водій спершу казав, що їхав прямо, коли я у нього вдарився, і лише після зіткнення вивернув кермо. Відповідав поліції також, що везе зерно, хоча машина була завантажена кавунами.
Алла САДОВНИК.
