Вибух газу, який минулого літа пролунав в одній з квартир дев’ятого поверху на вулиці Київській, 83, ледь не забрав життя двох молодих людей — Руслана та Жанни Ковалів. На щастя, вони отримали лише опіки. Натомість їхнє майно та майно їхніх сусідів було пошкоджено вогнем та вибуховою хвилею. На поверсі вибухом повибивало вхідні двері та вікна. За якусь мить скляні шибки посипалися в сусідів майже цілого під’їзду. Того ж дня на місце події поз’їжджалися ледь не всі місцеві чиновники і пообіцяли постраждалим надати допомогу. В результаті єдине, на що спромоглися, — знайти кошти на не дуже якісні вхідні дерев’яні двері та віконні шибки. Тому людям довелося самим ремонтувати оселі, міняти вікна та двері.
Вибух газу, який минулого літа пролунав в одній з квартир дев’ятого поверху на вулиці Київській, 83, ледь не забрав життя двох молодих людей — Руслана та Жанни Ковалів. На щастя, вони отримали лише опіки. Натомість їхнє майно та майно їхніх сусідів було пошкоджено вогнем та вибуховою хвилею. На поверсі вибухом повибивало вхідні двері та вікна. За якусь мить скляні шибки посипалися в сусідів майже цілого під’їзду. Того ж дня на місце події поз’їжджалися ледь не всі місцеві чиновники і пообіцяли постраждалим надати допомогу. В результаті єдине, на що спромоглися, — знайти кошти на не дуже якісні вхідні дерев’яні двері та віконні шибки. Тому людям довелося самим ремонтувати оселі, міняти вікна та двері. — Ми не дуже-то й розраховували на допомогу чиновників, — розповідає мешканець будинку Костянтин Босик. — Відремонтували б хоча б потріскані стіни та стелі — це ми самотужки зробити не можемо, а решту самі б відремонтували, позичивши у знайомих грошей. Про події того дня й досі з жахом пригадує Костянтин Босик: — Наші вхідні двері від вибуху вирвало з коробкою і пронесло через ввесь коридор, аж до дверей вітальні. На щастя, в той момент у коридорі нікого не було. Маленький онук, який за декілька секунд до вибуху з м’ячем бавився в коридорі, пішов у кімнату, а я приймав ванну. Напевно, маємо щастя, інакше прибило б дверима на смерть. Звук від того вибуху досі іноді чується мені в жахливих снах. Мій співрозмовник пригадав, як одразу після вибуху в нього на роботі пообіцяли надати матеріальну допомогу. Єдиною вимогою було надати довідку про цей випадок. Тоді, за словами пана Босика, його дружина за необхідним папірцем оббігала ледь не всі місцеві інстанції, але через бюрократичну тяганину так нічого і не отримала. Лише тепер, коли про події того дня нагадують лише жахливі сни в людей, що пережили той вибух і потріскані бетонні перекриття стелі, стіни двох квартир — родини Ковалів та їхніх сусідів родини Босиків, місцева влада спромоглася віднайти гроші на ремонт. Щоправда, коли саме почнуться ремонтні роботи, начальник міського управління житлово-комунального господарства Юрій Собчук ще не знає: — Одразу після вибуху ми зробили те, що могли. Запропонували людям вставити вхідні двері та вибиті шибки вікон. Крім того, відремонтували ліфт. Решта робіт, зважаючи на серйозність пошкоджень, трохи затягнулася в часі. Ми ж не могли просто позамазувати стіни та стелю бетонним розчином. Потрібно було замовляти відповідний проект підсилення пошкоджених залізобетонних панелей. Вже через півтора місяця проект був готовий. Потім потрібно було дочекатися нового бюджету, в якому передбачено на ремонт 160 тисяч. Це досить великі кошти. Люди мусять виявити хоч трохи розуміння — не все ж зразу. Вже найближчим часом передбачені кошти мають надійти, і як тільки буде змога, ми приступимо до виконання запланованих робіт.
