Приїзд до Рівного генпрокурора Юрія Луценка став приводом згадати «бурштинову справу», в рамках якої торік було заарештовано заступника прокурора області Андрія Боровика та ще кількох правоохоронців і яка досі не завершена. Генеральний прокурор утримався від конкретних відповідей. Зокрема, на запитання Тетяни Топольської, чоловіка якої Вадима Топольського заарештували і досі тримають під вартою.
30-річного Вадима Топольського, який з кінця 2015-го очолював Сарненську прокуратуру, затримали у вересні минулого року. Кількома місяцями раніше заарештували заступника прокурора області Андрія Боровика за підозрою в організації злочинного угруповання, яке контролювало незаконний видобуток бурштину. Окрім Боровика і Топольського, до «бурштинової мафії» приписали ще колишнього начальника Дубровицького райвідділу поліції Сергія Родзіна, старшого оперуповноваженого відділу контррозвідки УСБУ в Рівненській області Вадима Федорука та старшого інспектора Кузнецовського відділу поліції Анатолія Смолянця.
Тетяна Топольська, дружина затриманого прокурора: «Від мого чоловіка вимагають дати покази на Боровика»
Тетяна Топольська розповіла нашій газеті свою версію того, що відбувається, яка не зовсім збігається із «версією Луценка»:
— Про приїзд Луценка до Рівного дізналася випадково і вирішила ризикнути, поїхавши до обласної прокуратури. Усі мої спроби потрапити до нього на прийом у Києві були марними, не пускали, окрім того, не дали результату і листи, які писала, навіть на Facebook. Юрій Луценко, наскільки я розумію, не володіє повною інформацією. Говорить те, що йому кажуть підлеглі. Тому і просила, щоб він перечитав справу. Пообіцяв, що ознайомиться.
Мого чоловіка за поданням правоохоронців зробили співучасником «бурштинової мафії». Але у справі, яку йому інкримінують, немає статті про будь-яке угруповання чи то «бурштинову мафію». Моєму чоловікові приписують три епізоди за іншими статтями Кримінального кодексу, але насправді доказів, які б свідчили про його вину, немає.
Усе розпочалося після затримання Боровика. Вадима почали викликати на допити до військової прокуратури, казали, щоб він свідчив проти Боровика. Але його свідчення не збігалися із версією, потрібною слідчим. Вадиму тоді пригрозили, якщо не хоче співпрацювати, то прийдуть і по нього. Так і сталося. 12 вересня у його кабінет увірвався «КОРД». Влаштували маскарад із затриманням, ніби він небезпечний злочинець. Поки були у прокуратурі, Вадим ходив вільно, а при виході йому одягли наручники, сказали, що так треба для відеокамер.
У той же час інші правоохоронці прийшли з обшуками до моїх — саме моїх — батьків. Попросили дати всі картки і гроші, які в них є. Батьки дали пенсійну картку, зарплатну, гривні і півтори тисячі доларів власних заощаджень. Гривні лишили, а долари сфотографували і забрали. За деякий час фото доларів правоохоронці оприлюднили і написали, що їх вилучили у кабінеті мого чоловіка. Гроші батьків, попри наші скарги, досі не повернули. Кажуть, що це речові докази. У кабінеті чоловіка насправді нічого не знайшли.
Вадим Топольський
Щодо трьох епізодів. За першим Вадиму інкримінують ч.2 ст.365 Кримінального кодексу України (перевищення службових повноважень), бо під час затримання бурштинокопачів, які у червні побили працівника СБУ, поранив одного з них у руку. Йдеться про легке тілесне ушкодження. Натомість чотири бурштинокопачі, які побили СБУшника, у СІЗО не потрапили. Військова прокуратура, у мене таке враження, взагалі їх вигороджує.
Інцидент стався у день, коли рівненські та столичні правоохоронці проводили обшук у скупника бурштину в Олевську на Житомирщині. Тоді вилучили понад 20 кілограмів каміння та гранату. Затриманого везли для дачі показів, коли його родичі та друзі почали блокувати авто правоохоронців.
Другий епізод вже стосується цього скупника. Він написав заяву, що у нього вимагали спершу 30 тис. доларів, аби не вносити дані про обшуки до реєстру, а потім нібито 50 тисяч, щоб ті, хто побив СБУшника, уникнули покарання. У цій заяві, написаній 14 липня, не згадано Вадима Топольського. Йдеться, що кошти він передавав працівнику СБУ. Окрім того, у мене є матеріали одночасного допиту заявника та мого чоловіка. На запитання, чи Топольський вимагав і чи брав кошти, той чітко відповідає, що ні. Тим не менше, військова прокуратура приписує моєму чоловікові на основі цієї заяви ч.4 ст.368 (хабар).
Третю статтю додали у лютому, коли Вадим вчергове відмовився йти на так звану співпрацю, — ч.2 ст.289 (незаконне заволодіння транспортним засобом). Військова прокуратура вирішила, що Боровик з Топольським вкрали автомобіль «Міцубіші Паджеро», 1997 року випуску. У квітні 2016 року під час обшуків це авто вилучили у бурштинокопачів у Дубровицькому районі і воно зберігалося на території обласної прокуратури як доказ. Але слідчий випадково не вніс до протоколу це авто. Тепер військова прокуратура стверджує, що мій чоловік його вкрав, хоча він його навіть до Рівного не доставляв, не те що користувався.
Вадимові сказали: вибирай будь-яку зі статей, визнай її і давай покази на Боровика. Вадим відмовився і його вже восьмий місяць без будь-яких підстав тримають у СІЗО. 14 квітня знову продовжили термін запобіжного заходу (без права на заставу) на два місяці. Судді мені прямо кажуть, що у них є вказівка не відпускати. Попри те, що у справі 25 процесуальних прокурорів, вони не ходять на судові засідання до апеляційного суду. Ми намагалися оскаржити попереднє рішення про тримання під вартою, винесене ще у лютому, але через те, що прокурори не приходили, апеляційну скаргу почали розглядати лише у квітні. Суддя попросив принести достатньо доказів для тримання під вартою — прокурори знову не з'явилися. Тепер написали знову апеляційну скаргу уже на нове рішення про тримання під вартою, засідання має бути у травні.
Мене довгий час не пускали до чоловіка, на мої запити відповідали відписками. Шість місяців Вадима протримали в ІТТ, говорили, що у Лук'янівському СІЗО його життю загрожує небезпека, хоча досі незрозуміло, яка саме.
За ці вісім місяців вивчила усе у справі чоловіка. Ми писали скарги на дії військової прокуратури до Генпрокуратури, але звідти передають скаргу назад на військову прокуратуру, тільки на інший підрозділ. Не знаю, хто стоїть за тим, що було затримано мого чоловіка і звинувачено його публічно у тому, чого він не робив. Справу фабрикують, і те, що відбувається, точно вигідно бурштинокопачам. Мені розповідали, що вони після затримання чоловіка тішилися, що нарешті їм зелене світло. Бо саме Вадим Топольський насправді боровся з незаконним видобутком бурштину.
