Майже одночасно виходять заміж Анна та Катерина Орлови, дві сестри, які мешкають у Квасилові. Причому, наречені обох сестер — з Німеччини. Заради такого «інтернаціонального» весілля селищна рада Квасилова вирішила відремонтувати дорогу на вулиці, де живуть сестри, щоб, як кажуть, не впасти лицем в грязюку — і в прямому, і в переносному значенні.
Сестер Орлових у Квасилові знають, адже вони ось уже понад 10 років виступають з бандурами на різноманітних дійствах і святкуваннях. — Ще під час навчання у музичній школі ми виступали у складі гурту, — розповідає Анна Орлова. — Потім закінчили Рівненський гуманітарний університет і нині викладаємо в музичній школі. Від учнів, як виявилося, відбою немає. Бандура зараз — популярний інструмент. Продовжуємо виступати у складі тріо «Мальви». Нерідко — на великій сцені, в тому числі і обласного драмтеатру. Найперше, що отримуємо від цього, — велике задоволення. З двома німецькими друзями, які згодом стали їхніми нареченими, сестри Орлови познайомилися минулого літа у Рівному біля пам’ятника Шевченку. — Якось минулого літа ми гуляли поблизу пам’ятника Шевченку в центрі Рівного, — пригадує Катерина. — Хлопці підійшли до нас, почали розповідати, причому російською, що вони — з Німеччини, а в Україну приїхали у відпустку. Ми їм не повірили. Та й історія того, як вони опинилися саме в Рівному, була неймовірною. Буцім, їхали вони через Рівненщину в Запоріжжя, та їхній автомобіль зламався у Новоград-Волинську. Вони повернулися до Рівного і вже тиждень відпустки провели тут. Жили в готелі. — Щоб переконати нас, що вони говорять правду, хлопці показали свої паспорти, — додає Анна. — Згодом з’ясувалося, що народилися вони в Росії, а потім виїхали до Німеччини, оскільки і їхні батьки, і дідусі та бабусі — корінні німці. І все ж це виглядало надто неправдоподібно, до того ж вони казали, що приїхали в Україну шукати собі наречених. От скажіть: хто в таке повірить? Однак хлопці виявилися наполегливими і взявши у дівчат номери телефонів, зв’язувалися з ними з Німеччини чи не щодня. А через півтора місяця приїхали, щоб познайомитися з батьками сестер. — Ще наша бабуся, яка згодом померла, встигла їх побачити, — розповідає Анна. — Вона одразу, не питаючи, вгадала, хто чий хлопець, і цікаво їх охарактеризувала. Як виявилося пізніше, — як у воду дивилась, настільки добре розпізнала їхні характери. Відтоді хлопці неодноразово натякали дівчатам про заміжжя, але вони це сприймали як жарт. — Та якось сіли ми всі разом з батьками вдома вечеряти, — зізнається Катерина. — І тут вони знову заводять мову про шлюб. Наша мама не проти була послухати, що вони собі планують. І хлопці, недовго думаючи, попросили і моєї руки, і руки Ані у наших батьків. Отримали від них згоду і освідчилися нам. — Чесно кажучи, ми довгенько тягнули з відповіддю, — говорить Анна. — По-перше, було страшно, бо, скоріше за все, треба буде переїжджати до іншої країни, ні мови, ні життя якої ми не знаємо. По-друге, це означало, що доведеться розпрощатися з улюбленою справою — грою на бандурі на сцені. Та все ж ми погодилися, бо хлопці нам дуже сподобалися. Обидва весілля молоді люди вирішили відсвяткувати в Україні. Перше — 30 липня, друге — через тиждень. Селищний голова Квасилова Дмитро Крет, дізнавшись, що до сестер приїдуть наречені та їхні родичі аж з Німеччини, вирішив зробити їм весільний подарунок — відремонтувати дорогу на вул. Індустріальній, де знаходиться будинок сестер і де місцями асфальтованої дороги навіть немає. — Ми швидко відремонтували дорогу на вулиці Індустріальній. Ремонт здійснила організація «Рівнешляхбуд» в рамках програми «Сільська дорога», під яку нам виділили 110 тисяч гривень, — розповідає Дмитро Крет. — А також за кошти спонсора заасфальтували подвір’я будинку, в якому живуть сестри Орлови. Тим часом дівчата готуються до суттєвих змін у своєму житті, адже у планах — виїзд за кордон, як тільки вивчать німецьку мову. — Житимемо, мабуть, у невеликому місті Пайне, де й мешкали наші хлопці, — розповідає Анна. — Дуже хочемо все ж продовжити виступати з бандурою і навчати дітей. Маємо кілька ідей стосовно цього і мріємо їх реалізувати. Бандури в Німеччину із собою точно візьмемо.
