Рівнянин Леонід Потапчук звернувся до редакції зі скаргою на дії керівництва Рівненського заготівельно-виробничого підприємства, що перебуває у віданні облспоживспілки. Чоловік доводить, що придбав у цього підприємства дерев’яний будиночок на вул.Київській у Рівному і сплатив за нього обумовлену суму, та документів на право власності не отримав. Відтак будинок був виставлений на аукціон і проданий іншій людині, яка тепер вимагає, щоб п.Потапчук звільнив його.
Леонід Потапчук розповів, як придбав так званий фінський будиночок площею 56,3 кв. м: — Сплатив за нього 30 тисяч гривень і ще стільки ж витратив на ремонт, адже будинок той був зовсім занедбаний, така собі стара буда. Але моїй матері тут дуже сподобалося, і я хотів неодмінно його придбати. Шостого вересня 2006 року я заплатив останній внесок за будинок, однак документа, який засвідчував би право володіння майном, я так і не отримав. А через тиждень його виставили на аукціон, на який мене навіть не запросили. Тоді ж, у 2006 році, я позивався в суді з облспоживспілкою, вимагаючи вважати дійсним договір купівлі-продажу й визнати моє право на власність. Міський суд прийняв рішення на мою користь, але Апеляційний суд скасував його, і Верховний суд з цим погодився. Мені навіть апелювали, що то не житловий будинок, а приміщення контори. Воно й справді так було до 80-х років, але потім там жили люди. У цьому будиночку раніше мешкав мій племінник, який свого часу працював у заготівельно-виробничому підприємстві, а потім його скоротили. Комунальних вигод там немає, тож племінник з сім’єю придбав квартиру й переїхав, а я погодився його купити. Із тодішнім директором підприємства, на чиєму балансі перебувала ця нерухомість, я підтримував приятельські стосунки, каву разом пили, з днем народження один одного вітали. Я й подумати не міг, що він зі мною так обійдеться. Коли я сплатив готівкою 20 тисяч гривень, він дав мені ключі від будинку, а от підтверджуючих документів та документів на землю не дав, навіть коли я уже через банк заплатив решту суми — 10 тисяч. Тому факт продажу будинку й не визнають. Мені пропонують повернути заплачену суму. Але що мені зараз ті гроші? На той час я міг купити за 30 тисяч повноцінну квартиру, зараз це вже не ті гроші. Тепер новий власник вимагає через суд, щоб я виселився і не перешкоджав йому в користуванні набутим майном. Коментар заступника голови правління Рівненської облспоживспілки Миколи Колодича: — Судам за той будиночок уже 8 років, і остаточне рішення — не на користь Леоніда Потапчука. То взагалі не житло, а будівля з дерев’яних дощечок, утеплена мінватою. У ній тимчасово жили свинарі із свинарника й бійні, розташованих неподалік, які колись працювали на підприємстві. Пан Потапчук ніби й хотів купити його, але де документи про купівлю? Упродовж кількох років платив по 5 тисяч гривень, зволікав. За що він платив ті гроші, я не знаю, може, то не оплата вартості будинку, принаймні підтвердження цього немає. На аукціон з продажу він не прийшов, і ми продали цю нерухомість за 200 тисяч гривень. Усе оформлено в БТІ, і документи на землю також. Ми кілька разів писали панові Потапчуку листи з пропозицією повернути гроші, навіть на суд приносили ті 30 тисяч, проте він відмовився. Ми готові будь-коли повернути їх. А в тому будинку, наскільки мені відомо, постійно ніхто не живе і не зареєстрований. Це вже не наше майно, і більше ніякої нерухомості заготівельно-виробниче підприємство на балансі не має.
