«Нужно вовремя разбираться со своими женщинами», — сказав відомий кіногерой Жеглов вустами актора Володимира Висоцького. Ця порада слушна в ситуації, в якій опинився рівнянин Юрій Сьомкін, військовий пенсіонер, в житті якого було три жінки, кожна з яких залишила свій слід в його долі.
У листі до редакції Юрій Сьомкін детально описав своє життя упродовж останніх десяти років: «Я вже був одружений, маю дорослу дочку і сина, котрий є інвалідом з дитинства. Всі неприємності у моєму житті розпочалися після другого шлюбу в 1998 році. Для моєї другої дружини — тепер уже колишньої — це також був другий шлюб. Марія вже мала двох доньок. Одна з них на момент нашого одруження була неповнолітньою, і дружина наполягла, щоб я її усиновив. Згодом дружина зажадала, щоб я продав свою квартиру в центрі міста. Марія швиденько продала свою, котра знаходилася на околиці міста, і в 2001 році, об’єднавши заощадження, ми придбали будинок у селі Великий Житин. Зрозуміло, що моя частка при купівлі цього житла була більшою, адже вартість житла у центрі та на околиці міста — різна. Після переїзду у Великий Житин і почалася моя боротьба за виживання — зневага, скандали, приниження, зради… Такі історії, мабуть, частіше можна почути від жінок, а не від чоловіка, до того ж, військового пенсіонера з двома вищими освітами. У 2004 році дружина поселила в сусідній кімнаті свого першого чоловіка Миколу, а тим часом спішно приватизувала його квартиру. Невдовзі цей чоловік помер, а його квартира перейшла у спадок старшій дочці. Після чергового сімейного скандалу дружина оголосила, що з допомогою своїх знайомих та зв’язків у міліції зробить мене недієздатним і заволодіє усім моїм майном на правах мого опікуна! Із втіленням цих задумів Марія не забарилась: спочатку намагалася зробити із мене хронічного алкоголіка, поставивши мене без мого відома й участі на облік в обласний наркологічний диспансер, хоч я ніколи такої залежності не мав. Наступним кроком була спроба зробити мене психічно хворим. 24 травня 2007 року дружина спровокувала конфлікт, потім викликала міліцію і вже за вісім хвилин з’явився наряд міліції на чолі з дільничним Сергієм Фоміним. Міліціонери склали протокол і силоміць відвезли мене до Острозької психіатричної лікарні. Там мені почали вводити невідомі психотропні речовини від не відомої мені досі хвороби. Відчаю моєму не було меж: я зрозумів, що завдяки цим «лікам» незабаром перетворюся на рослину, і оголосив голодування. Не торкався їжі п’ять діб, після чого лікар, злякавшись, що я можу померти з голоду у його відділенні, зателефонував моїй дружині й наполіг, щоб вона забрала мене додому. До речі, на всі мої звернення у цей медичний заклад з проханням надати епікриз чи хоча б будь-яку виписку з діагнозом відповіді я так і не отримав. З лікарні вона мене забрала, але по приїзді додому одразу заявила, що мети своєї все одно досягне. З того часу і почалися погрози фізичною розправою, рекетирами, спекуляції зв’язками з міліцією. Дружина покинула мене і господарство, а сама з донькою, котра на той час уже вийшла заміж, переїхала жити у ще одну свою квартиру в Рівному. А я подав документи на розлучення. Після тривалої тяганини і перешкод з боку дружини нас усе ж розлучили у суді. Я зустрів іншу жінку — повну протилежність колишній дружині. Ми почали жити з Мирославою у цивільному шлюбі в моєму помешканні в Житині. І тут знову з’явилася колишня дружина зі своїм зятем і, погрожуючи, почала вимагати, аби я продав будинок, а гроші віддав їй. Усі мої пропозиції чесно розділити спільно нажите майно навпіл Марія зі сміхом відхилила. 21 лютого цього року, коли я був на роботі, до мого будинку увірвалася колишня дружина з дочкою та зятем. Виволікши на подвір’я босу Мирославу, вони били і принижували її посеред сільської вулиці. А потім скрутили жінку і відвезли в міліцію. Це при тому, що моя колишня дружина була знайома з Мирославою і знала, що ми тривалий час живемо разом. Наступного дня Мирослава зняла побої й подала заяву про завдання їй тілесних ушкоджень. Справу передали на розслідування дільничному Фоміну. Через кілька днів дільничний надіслав нам відповідь, що складу злочину в діях Марії та її зятя немає. Виходить, людину можна серед білого дня привселюдно побити, але це не вважатиметься злочином! Через два дні після того інциденту колишня дружина Марія з дочкою, зятем і племінником, коли я був на роботі, приїхали у мій дім і вивезли звідти усі меблі, посуд, продукти. На моє чергове звернення у міліцію знову прийшла нечітка відписка того ж дільничного. Далі були численні набіги сімейства, безкарне присвоєння мого майна, псування дверей, навмисне псування-зрізання-заливання клеєм замків, звернення у міліцію, звідки я отримував чергові відписки. А 23 травня колишня дружина знову з дочкою та зятем вкотре з’явилася на порозі мого дому. Вони почали бити нас із Мирославою палками, кулаками, ногами, зробили погром у помешканні, що зафіксовано на фотографіях. Ми з Мирославою знову звернулися у Рівненський райвідділ міліції із заявою про побиття нас групою осіб. Про побої свідчить акт судово-медичної експертизи. Однак, як і раніше, ми отримали відписку Фоміна з порадою звернутися до суду у приватному порядку, оскільки складу злочину в цьому випадку немає. Ми вже не знаємо, куди звертатися і де шукати захисту, коли наша міліція не бачить злочину в очевидних на погляд звичайної людини подіях. Тепер уже Марія нарешті подала позов про розподіл майна. А в той час у суд на мене з Марією подала і її дочка Світлана з претензією на третину нашого будинку! Що іще чекати від цих людей, я вже не знаю».
Коментарі З розповіді дільничного Сергія Фоміна ситуація виглядає дещо по-іншому, ніж про це написав у листі Юрій Сьомкін. Однак п.Фомін відмовився, щоб його коментар був надрукований. Марія, колишня дружина Юрія Сьомкіна: — Останнім часом ми з колишнім чоловіком увесь час судимося. Спочатку — з приводу розлучення, а зараз через розподіл майна та бійки. Упродовж року він тричі мене бив. Усі три випадки засвідчені у міліції, є висновок експертів про завдані мені побої. До речі, чергове засідання суду по тих трьох випадках відбудеться 14 жовтня. А майно ділитимемо, мабуть, ще роками, оскільки там складна ситуація. Річ у тім, що моя дочка не включена у договір купівлі-продажу будинку, що в Житині, адже на момент купівлі будинку вона була неповнолітньою. Однак є вказівка колишнього міського голови Віктора Чайки включити дочку в цей договір, адже вона була співвласницею квартири у Рівному, яку я продала. Тому Світлана має право претендувати на третину будинку, що в Житині. До речі, за той будинок ми з чоловіком платили порівну, адже моя колишня квартира була двокімнатною, а його — однокімнатною. Перша серйозна сутичка зав’язалася ще 2 листопада минулого року. Тоді ми були ще не розлучені. Суд по розлученню був лише у квітні. Тож уявіть собі, що я, тоді ще дружина Юрія, приходжу до себе додому, а там інша жінка. Мирослава тоді пішла, а у нас з чоловіком зав’язалася сварка, яка вкотре закінчилася бійкою. Що ж до конфлікту 21 лютого, то я з зятем і дочкою прийшли до будинку ночувати. Але там знову застали Мирославу. Тож ми викликали таксі й завезли її в міліцію, аби довести, що вона справді знаходилася в нашому будинку як господиня. В міліцію прийшов і Юрій, і теж зі скаргою, мовляв, ображають Мирославу. Через кілька днів я приїхала до будинку і забрала свої речі. Це неправда, що я все вивезла звідти — і холодильник, і меблі, й телевізор залишилися у будинку. Упродовж останнього року я не могла зайти в ту хату, бо він понавішував на ворота замки. Тому їх довелося зрізати. Як на мене, це психічно хвора людина, яка періодично вигадує різні історії й розказує їх чужим людям. А сам уже не раз «прославився» і в мене на роботі, і в Острозькій лікарні, і в селі. Тетяна Павловська, секретар Великожитинської сільської ради: — Юрій Сьомкін, коли не п’яний, то є цілком нормальною людиною. Ми в селі одразу справді думали, що Марія у всьому винна, а потім зрозуміли, що ситуація зовсім інша. Юрію треба звертатися або в прокуратуру, або до лікаря. Але це не наша справа, нехай самі розбираються. Що ж до Марії, то вона дуже хороша жінка, господиня. Вони неодноразово зверталися ще минулого року в сільраду, тоді ці звернення розглядав наш дільничний Сергій Фомін. Петро Єзгор, начальник Рівненського районного відділу УМВС України в Рівненській області: — Юрію Сьомкіну відмовили у порушенні кримінальної справи, оскільки для цього немає підстав. Якщо цей чоловік не погоджується з таким рішенням, нехай звертається до прокурора.
