Спостерігаючи за спробою реалізувати сценарій децентралізації, не можу не відзначити: усе це за симптомами дуже схоже на... фальстарт децентралізації. Принаймні, на Рівненщині. Що ж ми маємо? Час знову втрачено... Ідею спаплюжено... Зробити це вже значно важче, аніж було чотири місяці тому, коли все ще починалося.
1. Процес об’єднання абсолютно хаотичний. Натомість, наука під назвою «менеджмент змін» глаголить, що це призводить до невизначеності. Саме так і слід характеризувати процес, що відбувається. Він — і є сама невизначеність.
2. Науковий підхід у питанні регіонального розвитку не відбувається — адже, це зовсім не оцінка нинішнього стану бюджетоутворення: ті, мовляв, самодостатні, а ті — ні, тому їх треба «приліпити» до тих громад, у кого є гроші (щоб вони їх і годували). Та кому потрібен зайвий баласт? А мову слід вести не про «фотографію» ситуації (як нам пропонується), а через врахування нових можливостей, які з’являються та оцінювати їх потенціал (з т.з. «нового формату»): оцінку ресурсів об’єднаної громади, вигоди укрупнення земель, їх конфігурація та нова специфікація. Типу, тут ми зможемо поставити сонячні колектори — для них і погана земля підійде; поруч — потужне тепличне господарство, бо тут земля с/г призначення, яке буде використовувати енергію природи; далі — логістичний центр поставимо, бо є ділянки із земель запасу (промислового призначення).
Юрій ТРАЧУК
Власне, приклад банальний, та приблизно так ми можемо уявити заходи з підготовки інвестиційних майданчиків. Адже саме від їх підготовки і залежить місцевий економічний розвиток, а без нього неможливо покращити якість життя громади. Це — аксіома для державного менеджера — ефективного чиновника.
3. Жодних експертних груп чи досвідчених консультантів не залучено до процесу; люди просто не розуміють вигод для громад та особисто для себе. Я пропонував допомогу міжнародних експертів, на грантових умовах їх оплати — безрезультатно...
4. Місцеву еліту не активізовано — немає кому виступити гарантом успіху зміни, а чиновникам віри немає, вони ж бо змінні, як і державний курс.
5. Лобістська кампанія схожа на популістську — авжеш, звідки ж візьметься конкретика, усі кількісні показники базуються лише на статистичних показниках департаменту економіки та торгівлі ОДА. А статистика, як відомо, чи не найбільше зло, особливо в руках невігласів.
6. Стратегія ресурс-оцінки прогнозує значне збільшення потреб у енергії. Акцент на агрологістику давно визначений, як пріоритетний. Виробництво харчових продуктів, їх контрактація, переробка та логістика, енергія природи та біо-енергія — основа конкурентоздатності регіону. Основа нашого майбутнього. Наші робочі місця та якість життя рівнян.
7. Рівненщина повинна конкурувати з європейськими територіями. Натомість, Румунія (з якої ще 10-12 років усі ми сміялися), демонструє найвищі показники економічного зростання та боротьби з корупцією у Європі! А це, до речі, взаємопов’язані речі. Водночас, нас вже обходять не тільки іноземці, а й сусіди (принаймні, за кількісним показником — якісного ми поки-що не маємо змоги оцінити). Наприклад, Хмельниччина вже утворила 23 об’єднаних громад. Оголосила в них вибори. Що ж тут хорошого, скажете? Та, принаймні, вони зекономлять кошти на кандидатах у депутати (адже об’єднані громади обирають одного голову, замість п’яти), фокусують ресурси: людей, гроші, землю, видатки на МЕР та соціальну сферу, отримають податкові преференції.
8. А чому ж так? Тому що сам процес відбувався з чергового «доручення вищого керівництва», тому що регіональні менеджери від держави не розуміють значення цього, не планували цілей, а тому не можуть досягнути результату.
