Напередодні Року Бугая ми вирішили передати нашим читачам привітання від безпосереднього символу наступного року. Проте знайти живого бугая там, де він мав бути, тобто на державній племінній станції, нам не вдалося. Замість живих бугаїв-плідників там зберігають лише те, заради чого їх там колись утримували. У замороженому вигляді. У ВАТ «Рівненський облплемселектцентр» впевнені, що з часом із замороженої сперми бугаїв вдасться відновити колишнє поголів’я великої рогатої худоби. Останній живий символ 2009 року вагою понад тонну був зданий на м’ясо ще рік тому. Те, що залишилось від бугаїв, заморозили, тож майже півмільйона доз, готових до запліднення, очікують у холодильнику кращих часів. Значить, ще будуть на Рівненщині чемпіони — такі, як шестирічний бугай Варяг на Здолбунівщині. Він важить 1200 кілограмів і, звісно, віддає перевагу природному заплідненню.
— Наш центр у селі Біла Криниця працює понад тридцять років, — розповідає заступник голови ВАТ «Рiвненський облплемселектцентр» (колишня держплемінна станція) Валентина Богута. — Звісно, раніше справи були не те що тепер. Тоді понад 400 господарств області мали 180 тисяч корів, а ще багато худоби утримувало населення. У нас було 130 бугаїв-плідників, щороку купували по 20 бугаїв-плідників з усієї України та зарубіжжя. Бики були вагою 12001300 кілограмів, найбільший — бик Мирний — важив півтори тонни. З колишніх утриманців у пам’яті залишились також Зоряний, Ізюм, Кочубей. Їхня сперма, до речі, використовується досі, адже від одного плідника можна заморозити до 50 тисяч і більше доз і зберігати їх сотню років. Починаючи з 1995 року, в області почався різкий спад поголів’я великої рогатої худоби, а отже, зменшилась потреба в племінних бугаях, і їх почали поступово здавати на м’ясокомбінати. В минулому році ми продали два останніх бики абердин-ангуської м’ясної породи. Проте спермопродукції маємо ще багато, майже 400 тисяч доз, яких при нинішній потребі вистачить на 57 років. З приходом 2009 року я, як завжди, живу переконанням, що надія вмирає останньою. Тож думаю, що тваринництво буде розвиватись, і селекція — також. На те, що наступний рік принесе центру успіх, сподівається й голова селекційного центру Валентин Шестелюк. Зокрема, за його словами, до 2010 року планується придбати для центру бугаїв-плідників, а також нову технологічну лінію для пакування спермопродукції. — У цьому ми сподіваємось на допомогу з державного та місцевих бюджетів, а також на інвестиції основного власника нашого товариства, — розповідає п. Шестелюк. — Самі ми таких витрат не потягнемо — один хороший племінний бик у середньому коштує 10 тисяч доларів, а вартість виробничої лінії обчислюється сотнями тисяч доларів. Але без такої лінії — не обійтись, оскільки зі вступом України в СОТ, для того щоб продавати сперму, її слід пакувати у спеціальні трубочки, так звані паєти, в яких немає доступу повітрю. На сьогодні ж у нас на складах вдосталь спермопродукції, як у гранулах, так і в паєтах, закуплених в інших центрах. Отож можемо забезпечити потреби всіх господарств та населення, запліднити худоби навіть у кілька разів більше, ніж є зараз в області. Вартість однієї дози становить від 35 до 55 гривень.
Коментар Георгій Грищук, начальник відділу тваринництва управління агропромислового розвитку Рівненської ОДА: — З початку року в області запліднено майже 145 тисяч телиць і корів, причому не тільки штучно, але й природним шляхом. На Рівненщині на сьогодні є понад 100 господарств, які утримують бугаїв-плідників, загалом їх більше 500. Тобто хоча штучне запліднення більш поширене, бо дозволяє отримати продуктивніше потомство, природне або, як його ще називають, «ручне парування» також не зникло. Більше того, наші бугаї «на висоті». Так, єдине господарство в Україні, яке цього року продало племінних биків за кордон — це «Серпанок» з села Грядки Дубенського району. Шестирічний бугай Варяг абердин-ангуської породи, вагою 1200 кілограмів з господарства ім. Шевченка у селі Копитків Здолбунівського району удостоївся звання чемпіона на всеукраїнській виставці «Агро2008».
