Заробляють на сусідстві зі знахарями і цілителями

У багатьох куточках України є місця, куди з’їжджаються сотні і тисячі прочан, віруючих. Вони їдуть за зціленням від хвороб, подивитися на чудеса. Як правило, всі ці місця знаходяться не у великих містах, а часом і в глухих селах, де в людей практично немає роботи, і живуть вони зі своїх городів. Але кмітливі й заповзятливі місцеві жителі давно зрозуміли, що й тут можна заробити. Продавати гарячі напої, випічку, бутерброди, сувеніри і заряджену воду, здавати місця у своїх будинках під нічліг, годувати приїжджих обідами.можуть бути від 500 до 3000 гривень на місяць.

Почаївська лавра: ліжка по 40 грн. і цілющі закваски Свято-Успенська Почаївська лавра в Тернопільській області не тільки одна з найвідоміших православних святинь. У лаврі проводяться рідкісні обряди вигнання бісів. У будень тут збирається від 40 до 50 осіб, а коли тепло, то і до 100. Багато хто приїжджає з віддалених куточків України і залишається тут переночувати. Зняти окрему кімнату в місцевих жителів на ніч обійдеться в 60-80 грн., а просто ліжко у господарів — 40 грн. «Але ви не будете знати, на чому вам доведеться спати, іноді і на підлозі, вкрившись ковдрою. Приїжджайте до нас у лаврський готель. У келії на 6-10 осіб місце коштує всього 25 грн. А всього тут тисяча місць. Зате чисто і тепло, зручності на поверсі. Двомісна келія буде дорожчою — 100 гривень, а келія зі зручностями — 160 грн. Пообідати можете в нашій лаврській трапезній, недорого, гривень 15-25. Щоправда, м’яса там немає, тільки риба і пісні страви, може, ще буде щось молочне. Є трапезна для прочан — там взагалі безкоштовно», — розповів нам воротар Почаївської лаври. Щоб потрапити в лавру, біля входу можна взяти напрокат за 10 гривень хустки і довгі спідниці. Місцеві жителі міста Почаєва теж не втрачають моменту. Біля Почаївської лаври розгорнута торгівля, тут можна купити сувеніри, воду, пиріжки. Пиріжки коштують від 5 до 10 грн., вода 0,5 л — 3 грн., а сувеніри — від 10 до 500 грн. Найдешевші — магнітики і шматочки кремнію (5-20 грн.), є чашки із зображенням святині (від 50 грн.), найдорожчі — ікони. Росіяни люблять купувати тут справжнє сало — по 40 грн. за кілограм. А найзаповзятливіші місцеві жителі почали продавати так звану почаївську закваску — тісто для випікання нібито святого хліба. Продавці говорять, що закваску освячують у самій лаврі і хліб з неї буде цілющим. Коштує вона 20-30 грн. за півкілограма. Насправді в лаврі попереджають, що самі вони закваскою не торгують, а все це обман. Неподалік від лаври є джерело Святої Анни, куди прочани і туристи їдуть зануритися і змити гріхи. Місцеві жителі тут активно продають нічні сорочки по 40-50 грн., які шиють самі. Також можна купити рушник за 40-60 грн. і хустку на голову за 10-15 грн. Ці хустки і сорочки радять занурити в джерело, висушити і потім прикладати до хворих місць. Всього, як кажуть самі жителі, тільки на здаванні ліжок для ночівлі туристам і прочанам вони заробляють від 400 до 2000 грн. на місяць. Місцеві торговці сувенірами і їжею можуть теж заробити від 500 до 2500 грн. на місяць.

Катюжанка: кава і бутерброди з сиром Маленьке село Катюжанка у Вишгородському районі під Києвом прославилося тим, що тут живе отець Олександр Бонар, настоятель місцевого храму Святого Архістратига Михайла. Священик рятує від алкогольної і наркозалежності, а також лікує від безпліддя. Щоп’ятниці і щосуботи до нього на прийом вишиковується довга черга тих, хто хоче кинути пити, курити або приймати наркотики, а також їхні родичі. Люди приїжджають зі всієї України, Росії і Білорусі.

	Катюжанка. На ринку біля церкви алкоголь заборонений

Якщо ще кілька років тому священик приймав стражденних у маленькому сільському сарайчику, то зараз тут красується новенька церква, яку допоміг йому побудувати вдячний клієнт: отець Олександр своїми молитвами позбавив його дружину від безпліддя. Місцеві алкоголіки не квапляться на прийом до отця Олександра, але жителі Катюжанки виявили кмітливість і розвивають тут свій бізнес. Біля самої церкви для відвідувачів продають хустки по 10-50 грн. З’явилися й українські сувеніри — магнітики із зображенням церков, обереги, рушники, серветки. Ціни — від 5 до 150 грн. Щоп’ятниці і щосуботи з раннього ранку місцеві жінки виносять на продаж на ринок біля церкви домашню їжу — пиріжки з капустою, картоплею, яблуками, булочки (3-10 грн.), бутерброди із сиром та ковбасою (5-12 грн.), вареники (7-10 грн. порція), чай і кава в термосах (від 3 до 5 грн. за стаканчик). Отець Олександр забороняє торгувати спиртним. «Люди приїжджають о 5-6 ранку, де їм гарячу їжу взяти? А нам неважко, та й заробіток, у селі, самі знаєте, живих грошей немає. За два дні зароблю 200 грн., тиждень буду жити, і то добре», — розповіла місцева продавщиця Ольга. У церковній крамниці своя торгівля — окрім свічок (1-3 грн.), продають ікони (20-50 грн.), хрестики (срібні, до 100 грн.), церковну літературу.

Груша: свята вода і десятина У селі Старицьківці Полтавської області росте свята груша. Два з половиною роки тому місцевий житель Руслан Литовченко на зрубі дерева виявив силует Богоматері з дитиною на руках. Тут всього півсотні дворів і кілька вулиць, але груша зробила село центром паломництва. Іномарки, набиті бажаючими доторкнутися до самого дерева, створювали затори на сільських вулицях. Популярність груші зростала, і місцеві жителі вирішили набирати в хазяїна священної груші воду з колодязя і продавати її на трасі. «На табличці було написано — священна вода взята біля священної груші. Продавали по 10 грн. за півторалітрову пляшку. Це для тих, у кого не було часу приїхати сюди в село. І дехто купував, хоча воду набирали де доводилося, а зовсім не з колодязя», — говорить сусідка Руслана Людмила. Сам хазяїн офіційно грошей із прочан не бере і з колодязя пити воду дозволяє безкоштовно. Але місцеві жителі розповідають, що поруч із грушею стояла коробка для збору пожертвувань, на ній було написано: «На будівництво храму». Туди кидав хто гривню, хто десять, а були і такі, хто і п’ять сотень залишав. Тоді хазяїн поміняв коробку на металевий ящик з прорізом, щоб сусіди не заздрили. У місцевій церкві говорять, що за день часом набігало до 10 тис. гривень. Щоправда, потім місцева церква вирішила, що Руслан повинен з ними ділитися по-братськи — 30% йому, інше церкві. У результаті грушу в Руслана хотіли взагалі забрати. «Через суди намагалися довести незаконність купівлі цієї ділянки, де росте моя груша. Але я виграв суд, тепер їх сюди не пускаю», — сказав Литовченко. Потім він хотів продати свій будинок разом з ділянкою за 500 тисяч гривень. Але бажаючих так і не знайшлося. Нині сюди приїжджає значно менше прочан. Якщо раніше городом могли пройтися кілька тисяч у день, то тепер — 20-30 людей у тиждень. «Холодно поки, дороги в снігу, а от весна буде, до Великодня знову потягнуться», — впевнений Руслан Литовченко.

Кулевча: шестигранний туалет і домашній хліб Село Кулевча (Колісне) в Одеській області відоме на всю Україну. Тут у Свято-Миколаївському храмі вже майже десять років мироточить ікона Казанської Божої Матері. Щороку перед Великоднем на її поверхні з’являється густа червоно-коричнева рідина. А на Великдень за склом ікони розквітають засохлі гілочки лілії, які дають пагони і цибулинки, що саме по собі чудо, оскільки в природі цибулинки з’являються в землі. Їх потім висаджують у звичайні квіткові горщики і вирощують звичайні лілії. Щодня, особливо навесні і влітку, до святої ікони приїжджають автобусами туристи і прочани з різних областей України.

	Село Кулевча. Ця ікона приваблює сотні паломників

Біля воріт храму селяни організували жваву торгівлю. Можна купити пиріжки (5-10 грн.), справжній домашній хліб (8-10 грн.), домашню бринзу (40 грн./кг). Є і сувеніри (від 10 до 300 грн.), продають хустки, рушники, ікони, свічки. «Для дорогих гостей на їхнє прохання ми готуємо банніцу — із бринзи й масла. Це місцева страва, дуже смачна і ситна, різновид болгарського пирога. Його люблять туристи», — розповідають місцеві жителі. Порцію пропонують за 20 грн. З напливом туристів село оживилося — тут вже працюють 16 кафе і барів, де можна посидіти і перекусити. При храмі відкрито маленький готель — там можна переночувати за 30-50 грн. Місцеві жителі самі із задоволенням здають ліжка на нічліг — 50 грн. за ніч. Та й сама церква має чималий прибуток. Останнім часом священики побудували навіть єдиний у селі громадський туалет — у вигляді шестигранника, з хорошою сантехнікою, стіни туалету викладені кахлем. Самій церкві це обійшлося в 120 тисяч гривень. А для туристів і прочан туалет безкоштовний. Тепер його показують як місцеву визначну пам’ятку.

Кобеляки: кулиничі й гарячий чай Місто Кобеляки в Полтавській області прославилося тим, що тут жив і працював відомий костоправ Микола Касьян. Нині тут побудований мануальний центр, у якому веде прийом його син, Ян Касьян. Місцеві вважають, що саме доктор Микола Касьян підняв їхнє місто. І досі на його імені місцеві жителі можуть заробляти хоча й невеликі, але гроші. Неподалік від мануального центру розкинувся ринок. Тут можна купити фірмові полтавські кулиничі — це такі гарячі пиріжки з начинками. Коштують кулиничі від 3,5 до 4,5 грн. при собівартості менше 1 грн. Продають тут і хот-доги, піцу — 5-10 грн. Також місцеві пропонують гарячу каву і чай за 2-3 грн. Сувеніри на ринку продають від 5 до 350 грн. Обереги (10-70 грн.), чашки (30-60 грн.), рушники (40-150 грн.) і серветки з полтавською вишивкою, вишиванки (250-350 грн.), в’язані шкарпетки і рукавиці (30-60 грн.). Оскільки ринок поряд з мануальним центром, куди приїжджають лікуватися люди, то для них місцеві торговці спеціально пропонують корисні речі: підставки-нагрівачі для кухлів (40 грн.), невеликі каганці (50-100 грн.), настільні вентилятори (50 грн.). Також продають гарячі обіди — печену картоплю, вареники, салати. Порція коштує від 10 до 15 грн. Проживання в самому мануальному центрі не з дешевих — за добу — 365 грн. з лікуванням. Але місцеві жителі з радістю здадуть вам місце у своєму будинку за 50-70 грн. Або кімнату за 100-150 грн. У такий спосіб вони можуть заробити від 500 до 3000 грн. на місяць.