Екс-голова Рівенської облдержадміністрації, голова обласної організації Народної партії Микола Сорока в перші місяці після відставки намагався не критикувати свого наступника. Очевидно, хотів дати йому можливість проявити себе на відповідальній посаді керівника області. Але вже через півроку Миколі Сороці стало зрозуміло, що не варто чекати дива. Він публічно заявив, що область за час керівництва Василя Червонія фактично не розвивається. А нещодавно Микола Сорока був взагалі шокований виступом голови ОДА Василя Червонія на телеканалі «Ера», в якому той заявив, що нова влада Рівенщини вперше забезпечила Рівне цілодобово водою. Таку заяву Микола Сорока називає повним абсурдом і ось як її коментує:
Екс-голова Рівенської облдержадміністрації, голова обласної організації Народної партії Микола Сорока в перші місяці після відставки намагався не критикувати свого наступника. Очевидно, хотів дати йому можливість проявити себе на відповідальній посаді керівника області. Але вже через півроку Миколі Сороці стало зрозуміло, що не варто чекати дива. Він публічно заявив, що область за час керівництва Василя Червонія фактично не розвивається. А нещодавно Микола Сорока був взагалі шокований виступом голови ОДА Василя Червонія на телеканалі «Ера», в якому той заявив, що нова влада Рівенщини вперше забезпечила Рівне цілодобово водою. Таку заяву Микола Сорока називає повним абсурдом і ось як її коментує: — Завдання забезпечити Рівне цілодобовим постачанням води я поставив перед командою в перші дні роботи на посаді голови Рівенської ОДА. У 1997 році ми забезпечили технічні можливості цілодобового постачання води у Рівному. Щоб реалізувати це завдання, ми вели водогін з Новомильська. Нагадаю, що це були важкі часи, значно важчі, ніж нині. В області була величезна заборгованість із заробітної платні. Коштів для вирішення проблеми води не було ні в обласному, ні в державному бюджеті. Для будівництва водогону довелося використати труби недіючої каналізації від Квасилова до Рівного. Їх витягували із землі, належним чином готували до нового застосування. Окремі ділянки будівництва водогону були фактично неприступними через сильну заболоченість. Але, очевидно, сам Господь Бог почув наші благання, змилостивився і послав на нашу область сильний мороз. Через болото змогла пройти важка техніка. І що не менш дивно, як тільки ми успішно впоралися із земляними роботами на цій ділянці, температура повітря різко підвищилася і болота знову стали неприступними. Треба віддати належне Івану Шапрану, тоді він був моїм заступником, і Катерині Варницькій, колишньому начальнику управління житлово-комунального господарства. Вони в чоботах і фуфайках у тридцятиградусний мороз працювали на Новомильському водогоні. Були також задіяні тисячі солдатів, студентів. Пригадую, що тоді нестерпно було знаходитися на вулиці, а люди працювали цілий день і в декілька змін. А тому я стурбований зухвалістю та нахабством Василя Червонія, який хоче присвоїти собі ту роботу, яка була зроблена ще вісім років тому. Сьогодні перекреслено роботу комунальників, а їх працювало тисячі на водогоні. Вважаю, Василю Червонію треба попросити вибачення в цих людей, якщо він стверджує, що це він зробив воду. А якщо він заявляє, що це найбільше із зробленого ним в області, то, значить, він не зробив нічого. У Воскодавах Гощанського району ми побудували греблю, водосховище на 40 тисяч кубометрів води. Коли з’явилися технічні можливості подавати воду цілодобово, з’ясувалося, що міські мережі до цього не готові, довелося переробляти і їх. Перший рік вода в оселях рівнян була цілодобово. Але згодом стало зрозуміло, що продовжувати це робити можна лише в тому разі, якщо мешканці міста платитимуть більше. У той же час підвищувати тарифи забороняла постанова Верховної Ради України. Тому ми пішли шляхом подачі води лише у денний та вечірній час. Тим більше, дослідження свідчили, що в нічний час вода не використовується і підприємство працює собі у збиток. Сьогодні усе робиться за рахунок людей. Тому говорити про якісь успіхи влади у сфері водопостачання не лише недоречно, але, на мій погляд, і неетично. Бо до безперебійного забезпечення рівнян водою жодним чином не причетний ні Василь Червоній, ні нинішній директор водоканалу Володимир Хомко. Крім того, щоб забезпечити мешканців обласного центру гарячою водою, окрім діючої на вул. Князя Романа ТЕЦ, треба спорудити ще дві. І в мене є великі сумніви, що нинішня влада області зможе це зробити. Жоден обласний центр не має такої ТЕЦ. Обладнання для неї ми «стягували» звідусіль. Шукали де тільки могли, домовлялися... У Шпанові, наприклад, на колишньому цукровому заводі придбали турбіну за 300 тисяч гривень, при тому, що її вартість становить близько півтора мільйона гривень. Словом, є над чим працювати, але, схоже, що нема кому...
Коментар Володимир Нецький, екс-керівник облводоканалу: — До приходу в 1997 році Миколи Сороки на посаду голови Рівенської ОДА воду рівняни мали погодинно зранку і ввечері. Новий голова поставив завдання забезпечити цілодобове постачання води. Склали відповідний план, побудували близько десятка свердловин у Новому Дворі, Бабині на ділянках водозабору. Зазначу, що тоді головним інженером облводоканалу був Володимир Хомко. Втрати води становили 50 відсотків, неефективно працювали насоси, було до 30 проривів в день, які не ліквідовували протягом доби. З основних заходів були заплановані водопровід діаметром 500 мм від Нового Двора до Новомильська. Роботи виконували за рахунок коштів підприємств міста. На вул. Київській у Рівному була збудована потужна насосна станція, де можна було в нічний час зберегти воду, щоб вранці в часи пік подати її в більшій кількості. На відкриття цих водозаборів і насосних станцій у грудні 1997 приїжджав прем’єр-міністр Валерій Пустовойтенко. З січня 1998 року вода в помешканнях рівнян була цілодобово, за винятком Боярки, бо будівництво водопроводу із Новомильська до Боярки продовжувалося. Першого липня 1998 року воду на Боярку теж почали подавати постійно. Технічно ці питання були вирішені з допомогою ОДА і підприємств міста. Коштів на будівництво нового водогону не було передбачено ні в обласному, ні в міському і тим більше в державному бюджетах. Це була воістину народна будова. Страшенно був роздутий штат облводоканалу. За сім років ми скоротили понад 500 чоловік. До речі, за останній рік штат знову зріс на 100 чоловік, які в основному працюють в адміністративно-управлінському апараті. У 1999 році була підвищена вартість питної води до 81 копійки за кубометр, але згодом комплексні заходи дозволили знизити тарифи до 72 копійок. Характерно, що в той період теперішні працівники ОДА, які були в опозиції, різко виступали проти підняття тарифів, а прийшовши до влади, тарифи підняли майже одразу. З метою економії електроенергії, насосного обладнання в нічний час до шостої години ранку ми подавали воду на місто з пониженим тиском. Якщо в минулому році щомісячно платили 830-850 тисяч гривень за електроенергію, то зараз водоканал платить 1мільйон 200 тисяч гривень. А все це кошти споживачів. Незважаючи на труднощі в минулому році, за електроенергію заплатили за ввесь рік та ще частково погасили борги попередніх років. Розрахувалися з усіма боргами податками, підняли зарплату працівникам. І питання про підвищення тарифів не виникало. Екс-керівник облводоканалу Володимир Нецький припускає, що цілодобове водопостачання, яким пишається Червоній, стало можливим завдяки використанню в нічний час потужних насосів. Таким чином, витрати електроенергії зросли приблизно на 30 відсотків. При цьому тарифи зросли на 50 відсотків, а для підприємств на 100 відсотків. Отож насправді ніякого дива не сталося, хтось вирішив, що рівняни мають платити більше. Що ж стосується такого «ноу-хау», як цементування водопроводів, яке у Рівному пов’язують з приходом Володимира Хомка, то Володимир Нецький зазначає, що цементування водопроводів в Україні проводиться вже понад десять років. Ще в 2000 році рівенський облводоканал закупив цементну установку за кошти ОДА. Рівне, стверджує Володимир Нецький, було другим містом в Україні, яке почало застосовувати цей метод. Щороку облводоканал цементував до 4-х кілометрів водопроводу. За останні роки зацементували ввесь водопровід першого підйому в Горбакові протяжністю понад 20 кілометрів.
