У неділю ввечері під час обшуку в оселі дубенчанина Володимира Максимчука міліціонери вилучили сім багнетів, п’ять ножів, 41 патрон калiбру 7,62 мм, 275 гільз від різних патронів, кілька несправних гвинтівок, два приклади, наручники, а також сучасний металошукач. Окрім того, до цієї колекції «приписали» й гранату часів війни, знайдену на городі неподалік оселі колишньої дружини Володимира. За неповних дві години подібна процедура відбулась і в будинку товариша та кума Володимира 28-річного єгеря районної організації УТМР Олександра Новікова. В нього вилучили заржавілу колекцію з двох гвинтівок та автомата ППШ без ударно-спускових механізмів, два ножі-багнети.
— Всі вилучені предмети направлено в науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при обласному управлінні внутрішніх справ. Після проведення дослідження прийматиметься рішення про притягнення до відповідальності шукачів. А санкція частини першої статті 263 Кримінального кодексу України (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. — Авт.) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, — повідомила помічник начальника дубенської міліції Світлана Тимчук.
Тим часом дубенчани Володимир та Олександр досі не розуміють, чому потрапили під приціл місцевої міліції.
— По-перше, міліція виставляє нас «чорними археологами», хоча насправді ми не розкопуємо якісь кургани чи могили, місця захоронень, не нищимо історичні чи археологічні пам’ятки. Мало того, ми офіційно є членами Товариства колекціонерів і нумізматів міста Дубна і вважали, що маємо право збирати по полях і лісах предмети часів першої чи другої світових воєн, — доводять чоловіки. — А щодо зброї… Та яка ж то зброя, якщо з неї вже давно стріляти неможливо, це просто заржавілий метал. Якщо ж йдеться про багнети й ножі як про холодну зброю, то начебто Кримінальний кодекс такі предмети тільки носити забороняє, а зберігати — будь ласка. Втім, ми досі не знаємо, що нам міліціонери будуть інкримінувати.
— Два місяці тому Володимир розлучився з дружиною і перебрався до нас, — розповідає його батько. — Притягнув з собою й те залізяччя, яке назбирав по полях. Я йому давно казав викинути все те чи в музей здати, а він все смішком: «Свій музей, тату, відкриємо!». Ось і доказуй тепер міліції, що і як насправді.
Думку батька Володимира поділяє й директор Державного історико-культурного заповідника міста Дубна Петро Смолін:
— Міліція, чого доброго, може постановити знищити ті предмети як зброю, а хлопців ще й покарати за її зберігання. Тому, звісно, краще б вони нам свої знахідки передали. Для прикладу, як місяць тому це зробив такий же фанат, як вони. Той чоловік чи то боявся, що хтось його «здасть» міліції, чи з якихось інших причин, але прийшов і навіть без натяків про якусь винагороду віддав нам шикарну колекцію військових багнетів, ножів і штик-ножів. Один з них датується ще часом війни з Наполеоном у 1812 році. Людина прийшла і просто так, задарма, ці знахідки віддала. Єдине, так це побажала не афішувати себе.
