«Кривбас» — «Верес» — 2:2 (2:0)
Чемпіонат України. 13 тур. 22 листопада. Кривий Ріг. Стадіон «Гірник». 600 глядачів.
«Кривбас»: Маханьков, Дібанго, Вілівальд, Конате, Юрчец, Араухо, Бекавац (Шевченко 60), Задерака, Мендоза (Каменський 89), Парако (Мулик 75), Микитишин (Майя 89).
«Верес»: Горох, Сміян, Вовченко (Гончаренко 46), Ціпот, Стамуліс, Харатін (Кльоц 78), Веслі (Годя 78), Бойко, Шарай (Куція 90), Айдін, Тарануха (Пушкуца 87).
Голи: Задерака 6, Конате 36 — Шарай 52, 80.
Шкода, що гру між «Кривбасом» та «Вересом» побачили на власні очі лише кількасот людей на стадіоні та кілька тисяч по телевізору. Подивитись було на що! І справа не у тому, що футболісти обох команд показали якусь виняткову майстерність. Майстерність була така, як у всіх. Вирізняло цю гру те, що обидві команди з першої до останньої хвилини грали у футбол. Не «виконували задачу», не «здобували результат», не «грали по рахунку» і таке інше, до чого за багато років привчили глядачів українські команди, поступово зменшуючи число згаданих глядачів. І господарі поля, і гості, як виглядає, вже вирішили свої турнірні завдання, набравши перед цим, відповідно, 20 («Кривбас») та 16 («Верес») очок. Командам не потрібно було конче здобути перемогу чи не програти. Чому так? Тому що команді із Кривого Рогу, яка привезла до України велику групу маловідомих іноземців з усього світу, слід було показати цей «товар» потенційним покупцям.
Теоретично того ж самого прагнув і «Верес», але у Рівному ейфорія від привезених іноземців, здається, вже минає. Результат дають не бразильці, турки чи камерунці, а українці, яким іноземці щонайменше не заважають. Виборовши у серйозній конкуренції місце в складі, українські новобранці команди Бойко і Тарануха разом із Харатіним, Сміяном, Вовченком, Шараєм поступово надихаються задумами тренера і видають цілком якісний, як для України, футбол.
По-хорошому «Верес» мав би виграти у Кривому Розі, але завадила надійна, до певного часу, гра резервного воротаря господарів та фантазії центрального захисника Ціпота. Словенець «допоміг» криворожанам забити двічі і не забити ще. Але навіть два не дуже логічних м’ячі у власні ворота не збили настрій команді тренера Шандрука. Рівняни не дали зіграти хваленим-перехваленим криворізьким венесуельцям, майже постійно диктуючи власний ритм і темп гри. У другому таймі «Верес» забив двічі і міг забити ще. До останніх хвилин команди неслися вперед, намагаючись забити переможний м’яч! Ніхто не валявся на газоні, імітуючи смертельні страждання, ніхто не тягнув час. Як приємно було на це дивитися! І це враження не змінилося б навіть якби рівняни програли, пропустивши на останніх хвилинах!
Було добре видно, що гравці «Вереса» знають, що робити у кожний момент гри, що мають кілька варіантів атаки і захисту, відпрацьованих на тренуваннях. Щоправда, рівень майстерності гравців не завжди дозволяє виконувати задумане, але, може, воно і на краще! Футболістів із Рівного поки що не розхвалюють «експерти» та «аналітики», аби допомогти агентам їх дорожче продати. У відповідь гравці «Вереса» ще не розфарбовують волосся на голові у червоний колір як надутий невідомо за що Мендоза із «Кривбасу». Хіба що Веслі підфарбовує свої бразильські кучері, але не він визначає гру команди.
Все це додає інтриги матчу з «Карпатами», які «Верес» прийматиме цієї суботи на «Авангарді». Командам і тренерам є що доводити і собі, й один одному, і тим, хто довкіл. Хочеться вірити, що обидві команди гратимуть у футбол, а не працюватимуть футболістами. І у підсумку переможе сильніший!
Микола НЕСЕНЮК.
