Він міг залишитися осторонь. Міг продовжувати ремонтувати цивільні автівки у власному сервісі, чекаючи на завершення війни. Але коли в березні 2022 року його старший син вирушив на Сумщину захищати Україну, Юрій не зміг сидіти вдома. Чоловік добровільно пішов до військкомату й уже чотири роки тримає фронт — не з автоматом у руках, а за допомогою зварювання, ключів та інженерної кмітливості.
49-річний старший сержант Юрій Георгійович родом із Дубенщини, що на Рівненщині. Його життєвий шлях — це поєднання мирної праці підприємця та відповідальної військової служби. До повномасштабного вторгнення він працював на власній станції технічного обслуговування, займався монтажем і підприємницькою діяльністю. Життя було стабільним: робота, дружина, двоє синів. Старший уже служив у війську, молодший навчався.
Рішення, яке змінило все
Лютий 2022 року змінило життя мільйонів українців. Родина Юрія не стала винятком. Його старшого сина направили на Сумщину. Чоловік згадує: «Я не зміг просто сидіти вдома. Прийняв рішення також стати частиною нашого війська. Україна потребувала захисників».
У 90-х роках він проходив строкову службу в інженерних військах, тому мав мінімальний досвід. У березні 2022 року Юрій самостійно прийшов до ТЦК. Після медкомісії його направили до 23 інженерно-позиційного полку Сил підтримки Збройних Сил України. Завдяки цивільному досвіду роботи з технікою він одразу потрапив до ремонтної майстерні інженерного озброєння.
Чотири роки на передовій
Відтоді минуло чотири роки. За цей час військовий пройшов через ротації на різних напрямках фронту, виконував напружену роботу з відновлення техніки та евакуації машин із районів бойових дій. Щоденний ризик і величезна відповідальність за побратимів стали звичною частиною його служби.
Разом із колегами з ремонтного підрозділу він забезпечує роботу техніки, від якої часто залежить успіх бойових завдань. Практично постійно Юрій перебуває на Сході. Були моменти, коли він опинявся зовсім поруч зі своїм сином. Інколи навіть вдавалося зустрічатися — і це було особливо цінно.
Тилова підтримка та побратимство
Вдома на Юрія чекає дружина, яка також проходить через непрості випробування й всіляко підтримує чоловіка. Нещодавно вона організувала збір на «Чуйку» — обладнання, яке допомагає військовим почуватися безпечніше. Чоловік згадує: «Дуже приємно, що наша громада швидко відреагувала: люди оперативно зібрали кошти і допомогли з придбанням необхідного обладнання».
Особливе тепло військовий говорить і про побратимів. Вони стали братами. Навіть коли їдеш у відпустку, вже сумуєш. Телефонують, питають, як доїхав, як справи. Діляться історіями, іноді звертаються за порадою. Цей зв’язок, взаємопідтримка та довіра — одна з головних опор для військових.
Нагороди
За мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету, вірність військовій присязі, незламність духу та високий професіоналізм старший сержант Юрій отримав відзнаки Міністерства оборони України «За зразкову службу» та медаль «Хрест доблесті», а також почесну відзнаку 23 інженерно-позиційного полку — «Надійний захист у бою».
