Щойно Валентина Дадіані задрімала, як її розбудили чужинці в масках, що зненацька в темряві з’явились біля ліжка. Жінку зв’язали, заклеїли рота, накинули на голову мішок, а її напівсонного чоловіка Амірана Дадіані скували наручниками. За мить подружжя вже було мотузками туго прив’язане до стільців. Грабіжників цікавило одне: де голова приватного сільгосппідприємства та його дружина зберігають гроші та коштовності. Аміран не побажав ділитися з розбійниками сімейними доходами. Тоді в хід, як останній доказ, пішла праска, якою й почали катувати впертого чоловіка. Все це відбувалось близько 22 години у понеділок на тихій вуличці на околиці села Милятин Острозького району.
…Аміран Дадіані народився у Грузії. Коли настав час служити у війську Радянського Союзу, його відправили в Україну. Тут він зустрів Валентину, яка жила з рідними у селі Милятин Острозького району, і з першого погляду закохався. Невдовзі вони одружились, і другою батьківщиною для Амірана стала Україна. Молоде подружжя оселилось у батьківській хаті, розташованій майже на околиці села. Незабаром у них народився син. Аміран почав займатись комерцією, деякий час реалізовував цитрусові та спирт у Рівному, охоче допомагав у бізнесових справах своїм землякам із Грузії. Кажуть, що його поведінкою були якось невдоволені й одесити, і кияни, з якими мав партнерські стосунки, проте згодом все владналось, борги їм повернув. А тим часом односельчани, які вважали Амірана вдалим комерсантом, дали йому більш звичне для них ім’я — Гриша. Років з п’ять тому, коли у Милятині зовсім занепало сільськогосподарське підприємство, люди, що були у відчаї, прийшли до Дадіані з проханням стати його новим керівником. І він погодився. На зборах за нього проголосували майже всі присутні. Справи в господарстві не швидко, але впевнено налагоджувались. Та коли туди з’явились якось судовиконавці, щоб описати техніку, новий голова зустрів їх із… рушницею, мовляв, забирайтесь геть, не заважайте працювати. І ті забрались, а голова отримав адміністративне покарання за таку непокору. У Милятині кажуть, що Аміран був людиною доброю, активно займався благоустроєм їхнього села, а нещодавно завіз труби, щоб його газифікувати, проте не встиг завершити цю справу. Недобудованим залишився і двоповерховий дім, який Аміран будував кілька років поспіль напроти нинішнього, що виглядає дуже скромним і відрізняється від решти хатинок у селі хіба що наявністю біля нього супутникової антени. Він мріяв, щоб у новій хаті оселився син із внуками. Та дожити до цього йому не судилось.
Троє грабіжників у понеділок, коли у вікнах оселі Дадіані погасло світло, порізали колеса в його авто, яке стояло на подвір’ї, а потім витягнули шибки з дверей, перерізали телефонний дріт. Пса родина не тримала, отож ніхто не став їм на заваді. Не виключено, що серед грабіжників був той, хто раніше гостював у цій оселі — орієнтувались вони у кімнатах чудово. У хатині провели ретельний обшук. Що і як відбувалось далі, оперативники не кажуть — таємниця слідства.
Односельчани подружжя розповіли, що Амірана Дадіані напівголим знайшла близько сьомої ранку сусідка, яка вийшла годувати худобу. Він лежав посередині дороги, руки — сковані наручниками, рот — заклеєний скотчем, на спині — сліди від розпеченої праски. Він не дихав. За кілька хвилин про трагедію знало все село. Валентину Дадіані знайшли, на щастя, живою. Поки що оперативники мають дві версії: або Дадіані вивели на вулицю самі злочинці і там добили, або він сам поспішав за допомогою до сусідів, проте був у такому знесиленому стані, що довелося повзти дорогою, і серце від пережитого стресу в нього зупинилось.
— Кримінальну справу ми порушили за ч.4 статті 187 Кримінального кодексу України, тобто за фактом розбою, спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, вчиненому організованою злочинною групою, — сказав «РВ» прокурор Острозького району Олексій Семенюк.
Односельчани кажуть, що в Амірана, якому в грудні цього року мало виповнитися 50 років, не було ворогів, а злочин скоїли чужинці, бо місцеві парубки, мовляв, на таку жорстокість нездатні. Міліцейський пес, якого привезли до будинку Дадіані, на слід злочинців не вивів.
