Епілепсія вважається хворобою вибраних людей, які можуть жити і бачити світ інакше, ніж усі. Колись епілепсію називали ще божественною хворобою, дослідники припускають, що нею хворіли такі видатні особи, як Олександр Македонський, Юлій Цезар, Наполеон. А ось російський письменник Федір Достоєвський під час нападів епілепсії бачив такі яскраві видіння і чув такі прекрасні дзвони, що відмовлявся лікуватись, бо нічого подібного у реальному житті не було. Однак цей транс є проявом хвороби, яка виснажує мозок так, що може призвести до недоумства. Ось тоді не до естетики.
— Іноді епілептичний напад може початись від певного запаху чи спалаху світла або миготіння вогнів, — розповів лікар-психіатр Василь Галябар. — У мене був один пацієнт, хлопчик, який в епілептичному нападі бачив дуже гарні картини, а провокувала це швидка зміна світлого й темного. Хлопець сам викликав видіння, мигаючи гілкою дерева проти сонця. Але так буває не у всіх пацієнтів, до когось приходять неприємні видіння, хтось схоплюється серед ночі й блукає, а дехто, голосно викрикуючи, корчиться, синіє і падає, захлинаючись піною з рота. Людей, які ніколи такого не бачили і мало обізнані в медицині, таке видовище може дуже налякати. Сам хворий після такого нападу нічого не пам’ятає і не хоче вірити у те, що потрібно лікуватись. А що залишається робити, коли, приміром, молода жінка, хазяйнуючи біля газової плити, раптом падає у судомах, а коли опритомніє, виявляє, що у неї попечене обличчя й обгоріле волосся?!
У кожному без винятку суспільстві 0,5% людей хворіють на епілепсію, себто серед двохсот з нас є один такий хворий. У Рівному, приміром, у психіатрів зареєстровано 444 хворих на епілепсію, в тому числі 24 дитини. 233 рівнянина з названого числа, серед них 18 дітей, мають інвалідність. Відсоток хворих не залежить ні від місця проживання, ні від рівня життя, хіба що у розвиненіших країнах більше техногенних факторів, які можуть спровокувати епілептичний напад, та вищий рівень діагностики. І, незалежно від рівня цивілізації, суспільство відштовхує й уникає таких людей, не знаючи, чого від них можна чекати.
— Ще не так давно епілепсія вважалась прогресуючою і маловиліковною хворобою, яка призводить до недоумкуватості, а тому й лікували хворих переважно психіатри, тобто лікували не хворобу, а її наслідки, — продовжив п.Галябар. — Нині ж епілепсію узагалі трактують не як психічну хворобу, а як неврологічне порушення, яке може виникнути на тлі спадковості або генетичної схильності з різних причин. Іноді це вікова криза, інсульт, черепно-мозкова травма, сильне отруєння тощо. Є навіть форма епілепсії «п’ятого дня життя».
У 80 відсотках випадків епілепсії при правильному лікуванні можна досягти контролю над нападами, нормально жити, уникаючи висоти, вогню, водойм та електрики. На Заході, приміром, навіть не кожна епілепсія є підставою до того, щоб не видати посвідчення водія. Однак лікування довге й марудне, і хоча має бути безкоштовним, у нас за нього доводиться платити з власної кишені, приблизно 1,5-3 тисячі гривень на рік. Одним пацієнтам достатньо кількох років, іншим лікування потрібне усе життя. А є й такі форми, які не потрібно лікувати, здоровий спосіб життя, відмова від алкоголю та цигарок, дотримання режиму дня — оце й усі ліки. Народжувати дітей хворим на епілепсію також не заборонено, як дехто вважає, тільки перед початком вагітності лікар має розрахувати порядок прийому ліків.
— У мене були пацієнтки, які народили здорових дітей, і після багаторічних спостережень я не виявив у них епілепсії, — каже п.Галябар. — Але й родичам такої жінки треба взяти до уваги, що фізичні перевантаження, недосипання і нічна побудка їй протипоказані. Відсутність нападів — ще не показник повного позбавлення від хвороби.
