Торік рівненські атомники розпочали новий етап в історії української атомної енергетики: Державна інспекція ядерного регулювання продовжила термін експлуатації двох перших енергоблоків РАЕС ще на 20 років. І от перші підсумки: енергоблок №1 успішно відпрацював свій перший понадпроектний рік. Невдовзі річниця і у блоку №2.
А починалося все у важку, але сприятливу для енергетики епоху — кінець 60-х — середина 80-х років ХХ століття. Ось як згадує ті часи перший і багаторічний директор Рівненської АЕС Володимир Коровкін: — Ініціаторами такого бурхливого поступу були тодішній прем’єр-міністр Союзу Олексій Косигін і міністри Юхим Славський та Петро Непорожній. Було розпочато безпрецедентний за своїми масштабами проект, який охоплював територію від Далекого Сходу аж до Ленінградської області. Сьогодні хочеться зняти капелюха перед будівельниками, без яких нічого не було б — це і тодішній начальник «Союзатоменергобуду» Михайло Калінін, і його перший заступник Євген Решетніков, і начальник нашого українського «атомбуду» Яковенко, і безпосередні виконавці: Куксов, Смоктій, Максимов, Гамрикелі, Рощин, Харчук, Синицький, Бондаренко. На чолі цього будівельного комплексу стояв заступник міністра Олександр Сапожніков — талановитий керівник, людина з гострим розумом і глибокими знаннями. У 1976 році на будівництві майбутньої РАЕС функціонував бетонний завод, було організовано монтажні та будівельні дільниці. Того ж року на День будівельника у фундамент станції було закладено перший кубометр бетону. А через чотири роки, 22 грудня 1980 року, о 17.37 енергоблок №1 увімкнули в мережу. — Терміни були надзвичайно короткі, — згадує Володимир Коровкін. — були і недопрацювання, і непорозуміння. Два перші блоки ми пускали практично «з ходу», з мінімальними затратами на усунення вібрацій та інших неточностей у роботі обладнання. Другий блок Рівненської АЕС будували практично одночасно з першим, і саме на другому блоці ВВЕР-440 було вперше змонтовано гідроамортизатори на парогенераторах і насосах, що підвищило їхню сейсмостійкість. Рівно через рік, 22 грудня 1981 року, о 23.56 до енергомережі підключено турбогенератор ТГ-3. Учасник пуску другого енергоблоку РАЕС Сергій Федорченко пригадує: — На той час я працював начальником зміни реакторного цеху. Все було налагоджено належним чином, у нас уже був досвід. Пригадую, було організовано змагання між змінами за право вивести реактор на мінімально контрольований рівень потужності. Наша зміна закінчувалася о 12-й ночі, напруження було величезне, і фізичне, і моральне, але ніхто не хотів здавати зміну, і ми таки довели справу до кінця. Пуск енергоблоку №2 пройшов без інцидентів. На обох блоках впродовж 2004-2010 років здійснено масштабну роботу з модернізації, реконструкції та підвищення безпеки. На енергоблоці №1 було виконано 60 заходів, спрямованих на забезпечення ядерної, радіаційної і технічної безпеки енергоблоків, на енергоблоці №2 — 37. Але безпека, кажуть атомники, — це процес безперервний, тому модернізація триватиме й надалі. Позитивними є і результати нещодавно проведених стрес-тестів, які не виявили дефіцитів безпеки на українських ядерних енергоблоках.
