Восьмого березня я намагаюся зайвий раз на вулицю не виходити. Незручно це робити цього дня. Бо слід або вітати жінок із «міжнародним жіночим днем», або ні. Якщо вітати, то далеко не зайдеш — жінок назустріч йде багато і кожну слід привітати з відповідними побажаннями. Саме кожну, бо це унікальне свято передбачає вітання усіх без винятку осіб жіночої статі. Привітати їх слід саме за те, що вони жінки, а не чоловіки. Як це зробити реально? Бо ж поки одну вітаєш, двадцять пройде повз тебе. Доганяти їх потім чи як?
Восьмого березня я намагаюся зайвий раз на вулицю не виходити. Незручно це робити цього дня. Бо слід або вітати жінок із «міжнародним жіночим днем», або ні. Якщо вітати, то далеко не зайдеш — жінок назустріч йде багато і кожну слід привітати з відповідними побажаннями. Саме кожну, бо це унікальне свято передбачає вітання усіх без винятку осіб жіночої статі. Привітати їх слід саме за те, що вони жінки, а не чоловіки. Як це зробити реально? Бо ж поки одну вітаєш, двадцять пройде повз тебе. Доганяти їх потім чи як? Скажете, що слід вітати лише знайомих. Наскільки знайомих? Де критерій, де норма? Коли навіть взяти усіх шкільних однокласниць, інститутських одногрупниць, колег жіночої статі на усіх моїх робочих місцях, то вийде десь під тисячу. Плюс родичі, плюс мої вчительки та викладачки, плюс діти, які теж діляться за статевою ознакою… Як не крути, когось забудеш. Почнуть думати, чому одну привітав, а іншу ні? Можна, звісно, як Янукович чи, перепрошую, Ляшко, розмістити свої вітання усім жінкам на рекламних носіях, у газетах, на радіо та на телебаченні. Але ж у такому разі ніяких газет не вистачить. А коли хтось ту газету не побачить? Знову образа? Хотів пошукати відповіді у класиків. У письменників та поетів, у композиторів та музикантів, які присвятили окремим жінкам незабутні слова та мелодії. Але ж у них усіх ці слова присвячені одній конкретній жінці чи групі жінок. Так, щоб про усіх одразу, ні у кого немає. Ані Шевченко, ані Пушкін, ані Єсенін, ані Байрон із Шекспіром тут не допоможуть. Бо не мали вони такого щастя як день восьмого березня. Словом, досить глузувати. Всі, хто хоче це знати, добре обізнані з тим, що «міжнародний жіночий день» ніде у світі, окрім колишнього СРСР, не існує. І у нас би він залишився лише для окремих аматорів, якби не державна підтримка. Навіщо це нам, як європейській державі? Усі ці «жіночі» та «чоловічі» дні? Бояться політики, що жінки за них не проголосують? Матеріально ж допомогти не виходить. Виходить як у колишньому СРСР, де кожна жінка мала право на привітання восьмого березня. Крім того, вона мала право на працю за копійки. І практично все. Саме звідси, як мені здається, йдуть корені любові нашої влади до усього радянського, яка особливо загострилася в останній рік. Зовні нічого поганого — чому не згадати старі часи, коли і сонце було більш теплим, і трава була більш зеленою, і небо було більш блакитним (у правильному розумінні цього слова). Старі фільми знімають знову, старі пісні співають тисячний раз… Добре було тоді, чи не так? Справді було непогано. Головне — у ті щасливі часи ніхто не думав про владу. А що про неї думати? Вона просто була. І ми просто були. І жодного відношення до влади не мали. У ті часи навіть думки про зміну влади ні у кого не виникало. Саме цього і сьогодні прагнуть від нас любителі «радянської ностальгії». Хтось заперечить. Скаже, що тепер ми вільно критикуємо Януковича і навіть сміємося з нього. А що, з Брежнєва хіба не сміялися, відкрито розповідаючи про нього анекдоти? І що, це Брежнєву заважало? Думаю, що нічого з цього не вийде. Більшість наших жінок, а точніше, практично усі, чудово знають, хто їх насправді любить і шанує. Так само знають наші жінки ціну восьмиберезневих привітань. Тому я вирішив вас, шановні жінки, із тим восьмим березня не вітати взагалі, тим самим показавши, як я вас усіх поважаю за ваші розум та розсудливість. Звісно, не всі жінки розумні однаково, так само як і чоловіки. Але нерозумні газет не читають. Чи не так? І останнє. У тих же Штатах свято восьмого березня нині неможливе у принципі. Тому що воно дискримінує жінок за статевою ознакою. Так само, як дискримінував би чорних американців «міжнародний день негра». Тож і ми давайте без дискримінації…
