Її заносить невідь-яким вітром. Звідси, певне, й назва — вітрянка. Збудник цього інфекційного захворювання досить летючий, і заразитися ним можна навіть не бувши у безпосередній близькості до хворого. Останнім часом почастішали випадки захворювання на вітрянку. Із чим це пов’язано? Наскільки небезпечна ця інфекція? На ці та інші запитання відповідає завідувачка діагностично-інфекційного відділення НДСЛ «Охматдит» Раїса Мостовенко.
— Іноді кажуть: вітрянка в легкій формі. Наскільки заспокійливим для батьків може бути такий діагноз? Які можливі ускладнення при вітрянці? На що потрібно звернути увагу, щоб їм запобігти? — Загалом, якщо в маленької дитини вітрянка перебігає в легкій формі, це не дуже добре. Чому? Або є загроза ускладнення, або буде нестійкий імунітет, і тоді дитина може захворіти вдруге. Лікар, який здійснює нагляд за дитиною, повинен застерегти батьків, на що важливо звертати увагу, щоб не прогледіти ускладнення. Передбачити, виникне воно чи ні, неможливо — це залежить від імунного статусу дитини, природних задатків здоров’я, інших чинників. Я завжди попереджаю батьків, щоб вони пильнували за станом дитини, її поведінкою. Зокрема, таке грізне ускладнення, як енцефаліт (запалення головного мозку), проявляється насамперед у поведінці дитини — вона стає сонливою або, навпаки, кричить. Перший із названих симптомів — сонливість — повинен насторожити навіть більше, ніж коли дитина плаче. Друге, що має стривожити батьків, — дитина квола, не може ходити, стати на ноги, хитається, втрачає здатність говорити. При таких симптомах слід негайно викликати лікаря і розпочати адекватне лікування у стаціонарі. Іноді виникає й інше ускладнення — тяжка вітрянкова пневмонія. В такому разі також необхідно госпіталізувати дитину.
— Вітрянку сприймають як типову дитячу інфекцію, що не потребує лікування «хімією». Однак деякі лікарі кажуть, що при цьому захворюванні слід приймати також противірусні препарати. Очевидно, для цього мають бути певні показання? — Звичайно. Коли вітрянка перебігає без ускладнень, то противірусних препаратів не призначають. Рекомендується симптоматична терапія — для зменшення свербежу, вітаміни, за необхідності — жарознижувальні препарати, давати хворому якомога більше пити. Якщо до захворювання вітрянкою в дитини були серйозні проблеми зі здоров’ям — призначається специфічне лікування в умовах стаціонару.
— А як бути у випадках, коли загалом стан дитини не викликає особливого занепокоєння, але все тіло всіяне пухирцями, які дуже сверблять? Зазвичай лікарі радять змазувати їх зеленкою, що створює естетичні незручності. Чи існують якісь сучасні засоби для застосування при висипах? — Такі антисептичні засоби є, але найкраще для обробки висипів застосовувати всім добре знайому з дитинства зеленку — вона зменшує свербіж (на стадії появи пухирців він буває іноді нестерпним). Це дуже важливо, адже дитина розчухує пухирці, що може призвести до інфікування та виникнення септичного ускладнення. Зняти сліди зеленки (після того як припиняться висипання) не складно ваткою, змоченою перекисом водню. Треба пам’ятати, що після перенесеної вітрянки дитина впродовж місяця абсолютно не здатна захищатися від інфекцій (це захворювання дуже пригнічує імунну систему).
— Чи є нині підстави говорити про епідемію вітрянки? — Інфекційні хвороби мають свої підйоми (або піки) і спади, які з певною періодичністю повторюються. Кілька років тому був спалах кору, ще раніше, у 90-х роках, — дифтерії. Сьогодні є підстави говорити про пік вітрянки. Зростання захворюваності спостерігається з початку зими, нині також реєструється багато випадків цієї інфекції. Як розвиватиметься ситуація далі — значною мірою залежить від того, як спрацюють епідеміологічна служба і лікарі — педіатри, інфекціоністи.
— Побутує думка, що краще перехворіти вітрянкою в дитинстві, щоб не захворіти в дорослому віці, коли ця «дитяча» хвороба має тяжчий перебіг. Нині хворіють не тільки діти, а й дорослі, що породжує чутки про специфічний характер інфекції. — Мені відомо про випадки вітряної віспи також і в дорослих, але навряд чи є достовірні дані про кількість захворілих. Річ у тому, що вітрянка може мати різний перебіг — як тяжкий, з яскраво вираженими симптомами, так і так звану легку форму, майже без висипу. У таких випадках хворий не звертається до лікаря, може навіть не підозрювати, що в нього інфекційне захворювання, ходить на роботу, їздить у громадському транспорті, заражаючи інших. Те, що дитячі інфекції «подорослішали», сьогодні не викликає сумніву. Якщо іще десять років тому ми вважали, що коли дитина перехворіла вітрянкою в будь-якій формі, то більше ніколи нею не захворіє, оскільки формується стійкий пожиттєвий імунітет, то зараз уже так сказати не можемо. Трапляються випадки, коли на вітрянку хворіють і двічі, й тричі. Подібна ситуація спостерігається не тільки з вітрянкою, а й, зокрема, зі скарлатиною. Один хлопчик перехворів нею аж сім разів. Імунна система дитини не спроможна виробити стійкого захисту від інфекції.
— Лікарі застерігають, що інфекції стали агресивнішими… — Це й не дивно. Лікуючи інфекційні захворювання, ми застосовуємо широкий спектр медичних препаратів, проти яких у збудників хвороб із часом виробляється резистентність, тобто стійкість. Особливість вірусів у тому, що вони дуже часто змінюють свою структуру, через що лікувати їх дуже важко. До того ж люди зловживають усілякими імунопротекторами. Ну і, як я вже сказала, імунна система чинить слабкий спротив інфекціям.
