Чи є життя після смерті?

17005 0

Ми у соцмережах:

Чи є життя після смерті?

Рівнянину Віктору Лагодюку — 61 рік. Тривалий час він працював вчителем інформатики в школі №12. Раніше особливих проблем зі здоров’ям чоловік не відчував, доки торік не переніс інсульт. Столичні медики, яких запросили прооперувати чоловіка, після огляду пацієнта тільки розвели руками — мовляв, дуже складний випадок. Тому вирішили не ризикувати. Рідні звернулися по допомогу до місцевих фахівців. Перебуваючи на операційному столі, чоловік двічі побував у стані клінічної смерті, потім кілька днів пролежав у комі… Та, на щастя, все благополучно скінчилося. Фахівці зі столиці після останнього огляду пацієнта знову тільки розвели руками і додали: «те, що зробили місцеві лікарі — це «вищий пілотаж». Нині здоров’я пана Лагодюка відновлюється, хоча після інсульту у нього відняло ліву сторону тіла. А сьогодні він знову поволі починає ходити. Але найголовніше, стверджує чоловік, похитнулися його атеїстичні переконання.

Життя смерть драбина небо рай — Так вже склалося, що більшість людей мого віку виховувалися на атеїстичних переконаннях, — розповідає пан Лагодюк. - Не був винятком і я. Про Бога, про рай і пекло я чув чимало, але особливого значення цьому не надавав. Після клінічної смерті моє ставлення до релігії змінилося. Одразу вас розчарую. Ніякого тунелю зі світлом у кінці я не бачив. Все ж таки певне видіння у мене було. Я думаю, що то було пекло. Перебуваючи у стані клінічної смерті, чоловік побачив височенний вулкан з кратером. Цей кратер був накритий кришкою, а зверху на ній вирувало життя. Спочатку, як зізнається пан Лагодюк, всю цю картинку він бачив збоку, немов по телевізору, а згодом став її безпосереднім учасником. — Я опинився на цій кришці, — продовжує розповідь вчитель. — І бачу, як частина людей, які поруч зі мною, починають падати у кратер вулкану. Через якусь мить настала і моя черга. Я відчуваю, як падаю туди, але в якийсь момент мене щось втримало у підвішеному стані. Неначе на мотузках. Втім, вони не були матеріальними. Це були молитви людей за мене. Згодом, коли чоловік прийшов до тями, дружина розповіла, що коли він був на операційному столі, за нього молилося дуже багато людей. Окрім рідні та знайомих, молитви за його здоров’я читали у кількох церквах одночасно. Після почутого чоловік повірив у Бога. Вивчив кілька молитов, які тепер тричі на день читає. Він впевнений, що людське життя в руках Господа Бога і тільки від нього залежить, кому скільки відміряно прожити і коли призначено померти.

Що таке клінічна смерть Наука пояснює клінічну смерть як своєрідний перехідний стан між життям і смертю. Починається вона з моменту припинення діяльності центральної нервової системи, кровообігу і дихання і триває невеликий проміжок часу, поки не стануться незворотні зміни в головному мозку. Тобто, оскільки до головного мозку не надходить достатня кількість кисню, він не може повноцінно функціонувати. Проте клітинний обмін речовин певний час ще триває. Поступово через брак кисню мозок виснажується, і його нервові тканини починають відмирати. З цього моменту починається смерть біологічна. Медики називають дві найбільш поширені причини, через які людина може потрапити у стан клінічної смерті. Це важка черепно-мозкова травма і раптова зупинка серця. У таких випадках у лікарів є не більше п’яти хвилин, аби провести невідкладні реанімаційні заходи. Якщо все зробити правильно і вчасно, то, за словами завідуючого реанімаційним відділенням Рівненської міськлікарні Валентина Королюка, людину можна повернути до повноцінного життя без шкоди для його організму. Але, як зізнається лікар, це не завжди вдається. В середньому лише 30 пацієнтів зі 100 медики встигають повернути до життя.

Звідки світло в кінці тунелю… Валентин Королюк має 23-річний стаж лікаря анастезіолога-реані­матолога. З випадками клінічної смерті йому доводиться зустрічатися ледь не щодня. Зізнається, що свого часу дуже цікавився цим питанням. Перечитав чимало літератури і навіть намагався законспектувати описи побаченого пацієнтами, які пережили такий стан. — На жаль, нічого нового для себе я не почув, — говорить пан Королюк. — Те, про що вже говорилося не один раз. Тунель, по якому летить душа, і приємне світло в його кінці. Світло, за описами пацієнтів, подібне до сонячного, але не засліплює. В офіційної медицини існує кілька пояснень видінь, які бачить людина, перебуваючі у стані клінічної смерті. Найпоширеніша — галюцинації, спричинені кисневим «голодуванням» головного мозку. Втім, пояснити ідентичність цих видінь у різних людей досі ніхто не може. Не може пояснити їх і пан Королюк, щоправда, має з цього приводу власну версію. — Родовий шлях має форму труби, — пояснює лікар. — Коли людина народжується, то проходить через своєрідний тунель і в момент самого народження бачить світло. Можливо, це й закарбовується в підсвідомості. Тому в момент смерті людина бачить те саме. Світло завжди приємне — під час народження і дитинка, і мати відчувають певні муки, після чого настає полегшення. Причини, які передують смерті, завжди пов’язані з фізичним болем і стражданням. Коли ж душа покидає тіло, людина відчуває полегшення. Всі, з ким я спілкувався після їх клінічної смерті, «проходили» через цей тунель до світла. Щоправда, кожен додатково бачив власні елементи видінь. Як приклад пан Королюк навів один із нещодавніх випадків. В реанімацію потрапив чоловік із крововиливом у головний мозок. Пацієнт був у стані клінічної смерті. На щастя, лікарям вдалося його врятувати. Після успішного повернення він розповідав, що бачив тунель, по якому летіла його душа, і приємне яскраве світло. Коли ж його душа наблизилася до нього, по краях цього світла він розгледів своїх знайомих, які почали смикати його за нитки, наче маріонетку. Не хотіли відпускати далі. Потім він бачив своє тіло в реанімаційній палаті і всі ті маніпуляції, які з його тілом робили лікарі. За словами пана Королюка, пацієнти, які під час клінічної смерті бачили зі сторони своє тіло, казали, що душа «зависала» у правому верхньому кутку палати. Чому так — ніхто пояснити не може. Але те, що це насправді була душа, доводять їхні детальні описи тих маніпуляцій, які проводили лікарі. Так було і у випадку з вже згаданим пацієнтом.

Згадати все… В людей, які пережили клінічну смерть, після повернення до повноцінного життя досить часто проявляються нові здібності. Хтось починає малювати, хтось досконало спілкуватися іноземною мовою або з легкістю розв’язувати складні арифметичні задачки. Подібні випадки були і з пацієнтами пана Королюка, щоправда, лікар впевнений, що здібності ці для таких пацієнтів не нові: — Був випадок, коли після клінічної смерті пацієнт певний час досконало говорив англійською мовою. А згодом з’ясувалося, що колись він вчив цю мову, але з часом призабув. Взагалі, головний мозок людини використовується всього на 10%. Це загальновідомий факт. Якщо людина використовує його на 15% — вона вважається дуже ерудованою, а на 20 — взагалі генієм. Уявіть, що решта, 80%, просто не задіяні в роботі. А це невичерпний потенціал. Лікар вважає, що клінічна смерть стає для організму людини своєрідним шоком, який стимулює роботу решти мозку. Відтак після повернення «з того світу» починають виявлятися різні здібності. Іншими словами, всі здібності людини після клінічної смерті «викристалізовуються» і стають більш вдосконаленими. Причому вони можуть бути як позитивні, так і негативні. Все залежить від особистості людини.

Смерті боятися не варто Наскільки болісною є сама смерть і чи є після неї якесь продовження життя, нині ніхто стверджувати не береться. У Валентина Королюка є припущення, яке він намагається пояснити з наукової або філософської точки зору: — Є такий мудрий вислів: «Хочеш жити блаженно — навчись помирати блаженно». Людина має зрозуміти, що смерть є неминучою. З самого народження у немовляти відлущується шкірка на тілі. Це вже є елементом відмирання певних клітин тіла. Кожна секунда життя наближає до єдиного фіналу — смерті. Це потрібно усвідомити і жити, думаючи про духовні цінності, а не матеріальні. Тоді, коли прийде час, з вірою у Бога і в те, що за життя ти зробив чимало добра, вмирати буде значно легше. Впевнений лікар і в тому, що існує життя після смерті. Вже давно доведено, що тіло людини — це набір хімічних елементів. Валентин Королюк, як і більшість медиків, впевнений, що цей «набір» не може мислити та відчувати. Тому має існувати ще духовна сутність людини. Саме вона залишається від матеріального тіла людини після її біологічної смерті і трансформується в інше життя. Яким буде те життя і чи буде взагалі, ми всі дізнаємося.

Коментар Євсевій, Митрополит Рівненський і Острозький УПЦ КП: — Про стан клінічної смерті я знаю не з чуток. Свого часу, коли я був ректором Духовної академії у Львові, пережив обширний інфаркт. Під час транспортування у лікарню я знепритомнів. Згодом від медиків дізнався, що певний час перебував у стані клінічної смерті. І саме у цей час у мене було певне видіння. Я йшов по світлій дорозі. Обабіч цієї дороги стояли мої вже давно померлі родичі і вітали мене. Вони махали руками і щось говорили, але їх слів я не чув. До тями я прийшов тільки у лікарні. Після пережитого я прочитав чимало книжок про клінічну смерть, свідчень людей, які її пережили і вважаю, що це явище заслуговує на увагу та більш ретельне вивчення. Що означають ці тунелі, які бачать люди у стані клінічної смерті, або дорога, яку особисто я бачив — не знаю. Можливо, це перехід з нашого плотського життя в життя духовне. Але я, розмінявши дев’ятий десяток свого життя, впевнений, що життя після смерті існує. Тіло перетворюється у порох, а наша душа продовжує жити.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також