Двадцять вісім тисяч жителів Рівненщини чекають на те, що їм таки колись виділять безкоштовне житло. Тим, хто розуміє, що чекати марно, держава пропонує брати так звані доступні кредити. В області діє кілька програм, за якими можна купити житло дешевше. Зокрема, на програму "Доступне житло", яка почала діяти два місяці тому, із державного бюджету виділили на нашу область 25 млн. гривень. Попри те, що кредитування обіцяють під 3% річних, черг за "доступним" житлом не спостерігають. Лише п'ятеро рівнян скористались поки що цією програмою. Отримати "доступну" позику більшість не може через неплатоспроможність.
Іпотечний кредит надають людям віком до 35 років терміном до 15 років під 16% річних. За умови, що позичальник при розрахунковій сумі кредиту зробить перший внесок — 25% власних коштів, держава щомісяця компенсуватиме 13%. Людина ж сплачує лише сам кредит та 3%. Якщо держава затримуватиме з виплатами, банк не матиме претензій до позичальника, запевняють чиновники. Щоб отримати кредит, не обов'язково перебувати на квартирному обліку. Претендувати може й сім'я, в котрої є житло, але на кожного члена припадає менше 6 кв. м (при цьому враховуються лише рідні люди, а не двоюрідні), або та, яка проживає у приміщенні, що не відповідає санітарним і технічним вимогам. Окрім того, кредит надають тим, хто має тяжкі хронічні хвороби і не може перебувати в одній кімнаті з іншими членами своєї сім'ї. До списку входять і ті, хто винаймає за договором житло в державних, комунальних, кооперативних чи приватних будинках, а також в гуртожитках. Сергій Пандрак, директор Рівненського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву: — Той, хто зараз візьме цей кредит, буде у виграші. Ціни ще не кусаються, а будинків у нас дуже мало. Далі не буде з чого вибирати, та й через років два ціна квадратного метра зросте на 15-20%. В основному, за нашими програмами ми будуємо житло-напівфабрикат. Квартира лише поштукатурена і до неї підведено комунікації, поставлено вікна, броньовані двері, опломбовані лічильники. А далі людина все робить за своїм смаком. Якби все здавалося "під ключ", то ціна одного квадратного метра була б не меншою 1300-1400 доларів. Юрій Сідлецький, начальник головного управління з питань будівництва Рівненської ОДА: — Ми пропонуємо 399 квартир в 11 будинках по області. З них 8 — у Рівному. Всю інформацію щодо програм доступного житла можна отримати в кабінеті №110, що на першому поверсі (тел. 695-473) На сьогодні опрацьовано 330 поданих заяв людей, які хочуть придбати житло. Однак є проблеми. Банки не беруть до розгляду заяви на отримання кредитів на "доступне житло" від підприємців, на індивідуальне будівництво, а також не звертають уваги на гарантії заявників стосовно того, що кредит будуть допомагати оплачувати батьки. Тобто основна проблема сьогодні — у співпраці з банками. Найкраще спрацював Укргазбанк, який видав 5 кредитів. Руслан Прокопчук, заступник начальника Рівненського відділення Ощадбанку: — Жодній людині ми не відмовили у консультації. Не можу погодитися, що проблема в банках, проблема в тому, що не йдуть люди. Володимир Романюк, заступник начальника регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву: — Проблема в неплатоспроможності людей. Приходять ті, які потребують поліпшення житла, які проживають в гуртожитках, винаймають квартири, але після сплати кредиту щомісяця на кожну дієздатну особу сім'ї має залишатися 1102 грн., що є прожитковим мінімумом. При цьому на погашення кредиту сім'я повинна віддавати не більше 50% офіційно зареєстрованого сукупного доходу. Люди з нашими зарплатами не витягують цю програму.
Особлива думка Віктор Матчук, голова Рівненської обласної державної адміністрації (2006-2010 рр.): — "Пільгове" кредитування в такому вигляді, який пропонує нинішня влада — удавка для молодої сім'ї, і воно не вирішить проблему із житлом. Кожен громадянин укладатиме двосторонню угоду з банком не на три відсотки, а на шістнадцять. Держава виступатиме лише як третя особа, і якщо у бюджеті на 2013 рік або будь-який наступний рік раптом не закладуть потрібних коштів на цю програму, сім'я погашатиме борг самотужки або доведеться віддати банку не до кінця виплачену квартиру. Чотири місяці тому на засіданні профільного комітету Верховної Ради я пропонував прийняти закон, який би зобов'язував щороку протягом 15 років обов'язково передбачати у держбюджеті витрати на відшкодування різниці відсотків на цю програму. Без такого закону влада не може (а можливо, і не хоче) нічого гарантувати. Проте закон не прийняли, і це має спонукати до роздумів. Моя позиція — Держава не мусить допомагати всім. Допомагати потрібно лише тим, хто не може самостійно забезпечити себе житлом. Я б пропонував таким людям надавати квартири безкоштовно, в пожиттєву оренду. Проблему із житлом для всіх інших може вирішити одне — достатній рівень заробітних плат. Якщо люди отримуватимуть нормальні зарплати, їм не потрібно буде стояти із простягнутою рукою перед державою.
