Міський голова Радивилова Микола Карапетян знову перебуває під слідством. Досі триває судовий розгляд кримінальної справи, в якій міському голові інкримінують організацію злочинного угруповання, яке, як підозрюють правоохоронці, займалося рекетом місцевих підприємців. Під час слідства по цій справі міський голова Радивилова перебував впродовж 10 місяців у СІЗО, звідки зміг вибратися тільки у лікарню з підірваним здоров’ям. У той же час нещодавно пану Карапетяну висунули чергове кримінальне обвинувачення — зацікавлення працівників обласного УБОЗу викликав ремонт міських доріг, проведений підприємцем Самвелом Асатряном. Про цю нову справу розмовляємо із паном Миколою.
— Минулорічну нашу розмову ми закінчили на тому, що прийде час і ви вкажете на замовників вашої справи. Часи ніби змінилися, ваші імовірні замовники вже не при посадах… — Дійсно, часи вже ніби не ті. І якщо раніше фабрикування справ проти мене я міг пояснити мотивами політичними (я — член партії «Батьківщина», помічник-консультант народного депутата Віталія Цехмістренка), то зараз навіть і важко щось сказати. Хоча, думаю, без відома нинішнього голови облдержадміністрації нічого не відбувається. — У чому вас звинувачують цього разу? — Як не дивно, у «нецільовому використанні бюджетних коштів». Мова йде про ремонт радивилівських доріг, який на замовлення міської влади зробив підприємець Асатряном у 2002 та 2003 роках. Мене дивує таке формулювання слідчих, адже гроші йшли із спеціального фонду міського бюджету, виконавець відбирався на основі представлення цінових пропозицій. Я рішень ніяких одноосібно не приймав, бо не є фахівцем з ремонту доріг. Зібрали комісію, зупинилися на пропозиції, яка була найдешевшою — підприємець зголосився ремонтувати метр квадратний дороги за 29 гривень. І тоді, й зараз — це смішні ціни. — А якими були пропозиції від інших учасників конкурсу? — Пропонували свої послуги і тернопільські шляховики («якість» їх роботи вже мали змогу оцінити рівняни), і рівенські. Але вони оцінювали свої послуги вище за 40 гривень. От і ввесь «кримінал» — я намагався зробити все, як краще для міста. Можете зараз переконатися в якості виконаних підприємцем (з яким, я до речі, раніше не був навіть знайомий) робіт — його дорога ще й досі в хорошому стані. Слідчі не могли, напевне, повірити, що два вірменини зібралися щось зробити і… нічого не вкрали. — Ще вам інкримінують «розкрадання в особливо великих розмірах»… — Це теж по дорогах. Нам тернопільські шляховики надали 100 тонн асфальту спонсорської допомоги. Причому за допомогу просив навіть не я, а голова райдержадміністрації — хотіли в Радивилові довести дороги трохи до пуття. Частково силами комунального підприємства, частково — підприємця Асатряна той асфальт у дорогу вклали. Витратили на ремонт, як потім виявилося, 101 тонну асфальту. Наш тернопільський спонсор тепер пише, що він місту дав тільки 70 тонн асфальту. Якщо й так, то в чому моє зловживання? У тому, що «зайвий» асфальт на дорогу ліг? Слідчі разом з автодором (зацікавленою стороною) минулого року з весни до осені шукали ямки на дорогах, заміряли обсяги робіт — робили експертизу. Навіть за тією експертизою виходить, що Асатрян виконав на півтисячі метрів квадратних робіт більше, ніж міська влада в нього прийняла. Де мої зловживання? Ще й Асатряна посадили на три доби в СІЗО. — Для чого? — Ясно для чого — надавити, гроші викачати. Я тепер вже «розумний», думаю, може, варто було тоді з автодором домовитися — по 46 гривень за метр квадратний, зробити дешевше, а різницю собі в кишеню покласти. Напевне, так воно і робиться. Напевно, так все законно. Але я ж справді переживаю за міський бюджет. У 2002 році наш бюджет був 900 тисяч і чотириста тисяч — борги. Що там говорити — світло в міськраді відключили за несплату. На 2005 рік — бюджет вже півтора мільйона, боргів у міста, крім поточних, немає. — Тож так і незрозуміло, хто за цими справами на вас стоїть? — Не знаю. Скажу тільки, що нікому і з найбільших своїх ворогів не побажав би знайомства із «нутром» нашої правоохоронної системи. Таких грубих методів, такого тиску я ще не зустрічав. Уявіть собі, коли під вікнами помешкань моїх родичів цілодобово чергують здоровані сумнівної зовнішності, але з міліцейськими посвідченнями. Коли залякують сусідських дітей, «вираховуючи» мою доньку. Та, зрештою, всього не переказати… — Ви і далі працюєте на посаді міського голови? — Так, звичайно. Хоча повноцінною роботою це важко назвати. Брат, якого теж утримували в СІЗО, у нього знову інфаркт, потребує негайної операції на серці. Триває суд по одній кримінальній справі. Ось вже і друга справа підоспіла… Але працюю, вчуся. Провели сесію міськради, прийняли бюджет, депутати з власної ініціативи звернулися до прем’єр-міністра та Президента України щодо моєї ситуації. У неділю звітуватимусь перед громадою міста за виконану роботу — добре, що свою передвиборчу програму я встиг виконати за півтора року, ще до того, як мене посадили…
Коментарі Із прокуратури Рівенської області «РВ» повідомили, що друга справа Карапетяна вже відправлена в суд, отож коментувати її поки що не будуть. Підприємець Самвел Артуши Асатрян: — Нікому не пораджу опинятися в тій ситуації, в якій опинився я. Живу в Україні майже двадцять років, а такого ще не бачив. Прийшли, забрали, посадили, водять на допити і кажуть: «Чого тут сидиш? Зізнайся, що Карапетяну гроші давав, і ми тебе відпустимо». А для чого мені Карапетяну гроші давати? Хай він мені моє віддасть — міська рада Радивилова ще й досі мені винна гроші за ремонт доріг. А чому я дешевше роблю, ніж хтось інший? Та тому, що у них тільки управлінців — 150 чоловік, а може, й більше. Я ж в одній особі і директор, і бухгалтер, потрібно — з лопатою стою. Людям роботу даю. Якість моєї роботи знають у Дубні, у Почаєві, у Привітному, Мирогощі. Які претензії до моєї роботи? Провели якусь експертизу. Мене до неї не залучали, але хіба може бути правдивою експертиза, проведена конкуруючою фірмою, яка брала участь у цьому ж тендері на ремонт радивилівських доріг? Голова облдержадміністрації Василь Червоній ще на своїй першій прес-конференції висловив свою думку з приводу «справи Карапетяна»: — Я думаю, що потрібно ще належним чином оцінити діяльність колишнього начальника УБОЗу Самолюка, який своїми справами займався замість того, щоб займатися такими, як Карапетян, який вивозив людей в ліс і бив битами, займався рекетом. — Чи не передчасно називати, ще до рішення суду, цих людей злочинцями? — Я не боюсь брати на себе надмірну відповідальність, говорячи таке про кримінальних авторитетів. Але нехай краще «ображені» подадуть позов до суду, ніж я буду терпіти беззаконня.
