Через років десять Олександра Медведька можуть назвати символом нестабільності епохи Ющенка, символом його невизначеності, а може, і поразок. Представлення Президентом нового нікому не відомого Генерального прокурора у листопаді 2005 року було одним з найяскравіших проявів оптимізму Ющенка. Минуло лише два місяці з відставки уряду Тимошенко, і на Медведька частково покладали місію повернення довіри тих, хто стояв на Майдані. Але менш ніж через рік на адресу Генпрокурора почали лунати ті ж докори, що раніше чув Святослав Піскун. І справа була не в бездіяльності. Попри надії Банкової, під час баталій з урядом Віктора Януковича Медведько не приєднався до команди Президента.
— Наскільки нам відомо, ви тільки із зустрічі з Президентом і Юрієм Луценком? — Так. Ми зустрічались вчотирьох: я, Віктор Андрійович, Луценко і Пукшин. Але це була не перша моя зустріч з главою держави на цьому тижні. Ще дев’ятого січня я доповідав йому про стан злочинності в державі за минулий рік, про те, як спрацювали органи прокуратури на різних напрямах, доповів йому стан розслідування у найбільш резонансних кримінальних справах. І тоді Ющенко поставив переді мною завдання підготувати в п’ятиденний термін програму дій органів прокуратури на 2008 рік. У вівторок я маю віддати йому цю програму. — Тобто сьогоднішня зустріч була не плановою? — Сьогоднішня зустріч була плановою і більше присвячена пріоритетним напрямам роботи органів внутрішніх справ у взаємодії з органами прокуратури. Сьогодні Луценко розказав основні п’ять напрямів, які є для нього головними. Перш за все, це безпека дорожнього руху, оскільки 9,5 тисячі людей загинули тільки минулого року. Потім іде нелегальна міграція, незаконний обіг наркотиків, питання боротьби з корупцією і виявлення та розслідування посадових злочинів. Багато ми говорили про права людини... — Щось незрозуміло: в той час як вся країна говорить про вашу можливу відставку, ви мирно збираєтесь у Президента і говорите про права людини? — А що тут такого? Атмосфера на зустрічі була нормальною. До речі, це моя не перша зустріч з Юрієм Віталійовичем: ми зустрічалися в грудні, проводжали в аеропорту Президента. І ніяких проблем не було! Повірте, в мене ніколи ні з ким не було проблем, де б я не працював і з ким би не працював, в тому числі з Луценком... — Але ж він — автор постанови Верховної Ради про висловлення вам недовіри! Під постановою стоїть підпис 180 депутатів, вона офіційно зареєстрована. — Знаю... Ну, можливо, він як політик ставив підпис... Він же її ініціював, коли був народним депутатом. Я чув, що таке є, і знаю про це лише зі ЗМІ, але відверто кажу, що я не бачив цю постанову. — В день, коли затверджували цю постанову, Юрій Луценко казав, якщо вас не знімуть, він не піде очолювати міністерство... — Але ж пішов, ви ж бачите. Мабуть, міняється ситуація... — Як ви уявляєте роботу на посаді Генерального прокурора, якщо більше третини парламенту проти вас? — Я не залежу від парламенту. Я ж не піднаглядний парламенту… Ні як посадова особа, ні взагалі Генеральна прокуратура не піднаглядна. Третина проти мене — ну, це право депутатів. Я працюю. Якщо буде вирішено питання про недовіру — треба пройти певну процедуру. — А кадрові зміни в Генпрокуратурі обговорювались? — Сьогодні — ні. Ті кадрові зміни, яки повинні були статися, вже сталися. Наприклад, ротація прокурора Рівненської області на прокуратуру Львівської області. Скажу відверто, це перш за все пов’язано з особистим проханням прокурора Львівської області про те, що він в силу тих чи інших причин бажав би перейти на іншу область, не обов’язково на Рівненську. — В нього там якісь проблеми? — Ніяких проблем. Просто є певна ситуація. В нього є особисте таке прохання. Більше того, ми знаємо потенціал прокурора Рівненської області Баганця. Він як професіонал, людина з великим досвідом, я вважаю, здатен виконувати й більшу роботу. А у Львівській області, до речі, одна з найскладніших після Києва і Донецької області криміногенна ситуація. — До речі, довгий час і Президент, і Гелетей, і багато інших людей критикували вас за те, що в керівництві Генпрокуратури працює дуже багато прокурорів донецького походження. — Ну, по-перше, у Гелетея взагалі немає компетенції критикувати прокуратуру. А по-друге, що значить «дуже багато»? Давайте йти по заступниках. Перший заступник — Винокуров. Хто він? Киянин. Далі — Шинальський. Житомирянин і киянин. Корнякова — Дніпропетровська область і Київ. Блажівський — львів’янин, зараз киянин. Присяжнюк Василь — волинянин, киянин чи з Рівненщини. Голомша — львів’янин, киянин. Кудрявцев — киянин. Далі Щоткін. Він із Донецької області, але він з 1995 року живе в Києві й працює. Який він донеччанин? Пшонка Віктор Павлович. Він дійсно донеччанин. Він з 2003 року з Васильєвим працював тут в Києві. І Кузьмін донеччанин. Так кого ж більше? 5 млн. Донецька область, і всього 2 донеччанина працює! — А як, до речі, просувається справа про отруєння Віктора Ющенка? — Розслідується. Все нормально. — А чому оперативно-розшукові роботи з цієї справи були передані до СБУ? — Генеральна прокуратура не відповідає за розкриття злочинів. У Законі про прокуратуру не виписано, що я відповідаю за розкриття злочину. Основна функція про розкриття злочину, якщо він не розкритий — це наші оперативні служби: МВС, СБУ. Ще раз кажу: питання про розкриття справи про отруєння Віктора Андрійовича — це питання Служби безпеки. Я міг би направити справу в СБУ з першого дня, коли став працювати. Я цього не робив. І я цей тягар, всі ці удари тримаю на собі. Не критикують керівників СБУ, тому що справа знаходиться у нас. А взагалі, я міг би її направити. І, можливо, хтось це й зробив би на моєму місці. Я вважав і зараз вважаю так: якщо ми взялися, то, як кажуть, «взялся за гуж, не говори, что не дюж». Тому я не віддав цю справу розслідувати в СБУ. Хай уже я буду відповідати за цю кримінальну справу. Подробиці я ніколи не розкажу.... Це таємниця слідства, ви ж знаєте. — Я правильно розумію, що ця таємниця зберігається і стосовно Президента — він не повинен знати всі деталі? — Безумовно, не повинен. Він потерпіла людина, але таємниця слідства розповсюджується і на нього. — Тоді поясніть мені, звідки в нього дані про трьох свідків у Росії, про те, що є люди, яких вже зараз можна арештовувати? Це інформація або від СБУ, або від Генеральної прокуратури. Ви йому таку інформацію не давали? — Це питання до Віктора Андрійовича… Я не можу давати оцінку Президенту. Я кажу, що ми звузили коло осіб, які зараз відпрацьовуються. І, можливо, найближчим часом буде вирішене питання про притягнення їх до відповідальності. — Це коло — це скільки людей? Десятки, тисячі... Вони всі знаходяться в Україні? — Ні, не десятки і не тисячі... На сьогодні це чотири-п’ять осіб. Я ще не знаю, де вони знаходяться. — Це живі люди? — Так, живі люди. Вони є, і ми ними займаємося. — Як вирішилась справа стосовно запиту до Генпрокуратури Росії? Ви дійсно подавали запит про екстрадицію якихось свідків? — Свідків ми не можемо екстрадіювати з Російської Федерації. Можемо тільки обвинувачених. Треба винести постанову, оголосити в розшук... Але насправді був дещо інший запит, де не йшлося про екстрадицію. Мова йшла про встановлення їхнього місцезнаходження і про допити. — Це про цих людей казав Президент, коли говорив про трьох свідків? — Так, про них, але нам досі не вдалося їх допитати. — А Росія вже дала згоду на експертизу діоксину? — Росія відповіла, що такої формули діоксину, як ми в них просили, у них зараз не виготовляється. Мені сьогодні занесли додатковий лист на ім’я генпрокурора Росії, який я повинен підписати. — А в 2004 році такий діоксин вироблявся? — Ми зараз займаємося з’ясуванням цього, бо фактично вони повідомили, що діоксину такої формули в них зараз немає. Він виготовлявся в Росії раніше, але за межі Росії не поставлявся. — Особисто ви як Генпрокурор вірите в те, що ця справа не перетвориться на справу вбивства Кеннеді? — Я думаю, що не перетвориться. Ми в цьому році поставимо крапку. — Таку вимогу поставив Президент? — Взагалі-то Президент не ставить вимоги. Для нього це дійсно дуже болюче питання. І ми все робимо, щоб розкрити цей злочин і поставити крапку в цій справі. Це справа нашої честі, всіх правоохоронних органів. — Що зараз зі справою про Чорновола? — Ми продовжуємо відпрацьовувати дві основні версії: перша — це ДТП звичайна, а друга — це умисне вбивство, замасковане під ДТП. — Існували якісь протоколи про те, що до цього причетні якісь посадовці російських спецслужб. Ви в це вірите? — Я зможу сказати, правда це чи ні, коли буде підтвердження. — А в отруєння Голомші ви вірите? — ЗМІ неправильно пояснюють цю ситуацію. Я скрізь читаю, що Голомша написав рапорт на моє ім’я, що має місце таке отруєння. Насправді я був у відпустці, й рапорт він писав на ім’я виконуючого обов’язки. Коли була порушена кримінальна справа, я теж був у відпустці. Я прочитав постанову лише коли повернувся. І дійсно, я розмовляв з Голомшею. Він каже: «Так, отаке відчуття». Він розповів, що і присмак металу в роті відчував, і скаржився на стан здоров’я. І я погодився з рішенням про порушення кримінальної справи за цією справою. От і все. — Що зараз із розшуком Пукача? — Пукач перебуває в розшуку, як і його співмешканка. Стосовно неї порушена кримінальна справа за приховування злочину. Я не можу її називати. Крім того, нами встановлені дві особи, які їм надавали допомогу в пересуванні. В нас була інформація, що вони певний час знаходилися на території України. Зараз складено фотороботи, ми встановлюємо цих двох осіб. — Взагалі, відомо, чи він живий? — Я вважаю, що він живий. Але якщо ми не знаємо, де зараз ця людина, хто дасть на 100% відповідь, живий він чи ні? — Чим закінчився слідчий експеримент за участю Мельниченка у кабінеті Балоги? — 9 грудня був проведений цей експеримент за участю Мельниченка. Він розповів, куди клав диктофон — під диван. От витримка з довідки по справі: «Під час відтворення обстановки і подій в приміщенні Секретаріату Президента з використанням вилученого слідством раніше оригінального звукозаписуючого пристрою диктофону «Тошиба» і пульта дистанційного керування перевірена і практично підтверджена можливість здійснення звукозапису в спосіб, показаний Мельниченком». До речі, спочатку проводили експертизу, той це диван чи ні. Фотознімки давали і таке інше. І експертиза показала, що це той диван. — Зараз цей диван вилучили? — Так. До справи залучено також ПАРЄ. До речі, ПАРЄ звернулася до США, і є домовленість, що на підставі цих відтворень будуть проведені повторні експертизи працівниками ФБР. Зараз все знаходиться на стадії визначення персонального складу експертів. До речі, Мельниченко з нами співпрацює. Бере участь у всіх цих слідчих діях. Ми його неодноразово допитували. Він заявляє, що коли буде визначено склад експертів, він у їх присутності передасть для проведення експертизи. — Ви вірите, що це станеться? — Я вірю в це. Як Генеральний прокурор. — Про закриті справи. Скажіть, ви дійсно вірите в те, що Кравченко скоїв самогубство? — Я безумовно вірю, що було самогубство. Одна група слідчих була, вона прийшла до висновку. І один зам курував цю справу. Він теж погодився, що це було самогубство. Потім інша група розслідувала. Теж прийшла до висновку, що це було самогубство. Виконали все, що виніс у своїй ухвалі суд при скасуванні постанови про закриття справи. І знову прийшли до цього висновку. Тому я вірю. — Є багато людей з міліцейських кіл, які не вірять в це. Наприклад, Микола Джига... — Так! Стосовно Миколи Джиги! Коли його допитували, нічого ж конкретно він не сказав. Так, заяви робить. А що з цих заяв ми або слідчі хіба взяли якусь інформацію, щоб дійсно сказати, що це було вбивство. — Деякі люди кажуть, що в тому сараї, де знайшли тіло, були сліди снігу ще до того, як прийшли слідчі. — Я такого не знаю. — Чим закінчились справи проти Рудьковського? — Та кримінальна справа, яка була порушена СБУ за статтею про розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах, там майже 400 тисяч гривень, закінчена досудовим слідством. Зараз він повинен ознайомлюватись з матеріалами кримінальної справи. — Він приходить? — Він ще не приходив. В усякому разі 9 числа його не було. Був його адвокат. — Кажуть, що сам Рудьковський зараз у Росії. — Я не знаю. Але він перебуває на підписці про невиїзд і, безумовно, не може нікуди виїжджати. — Як вам зараз працюється з Юлією Володимирівною? — Зміна уряду нашої держави не стосується органів прокуратури. Ми ж незалежний орган. Ми не піднаглядні Кабінету Міністрів. Навпаки — ми наглядовий орган за всіма міністерствами і відомствами. Але ми, безумовно, будемо співпрацювати. Все ж тільки почалося! — Як вам ініціатива Юлії Тимошенко про те, щоб віднести Генеральну прокуратуру до Мін’юсту? — Я особисто з цим не згоден. І сьогодні я направив Юлії Володимирівні відповідного листа. Ми розробили нову редакцію Закону про прокуратуру і надали свої пропозиції Віктору Андрійовичу. Свого часу ми підготували зміни до Конституції щодо розділу про прокуратуру. Ці документи направили на розгляд Венеціанської комісії. Я особисто виїжджав у жовтні 2006 року у Венецію, де брав участь у розгляді нашого законопроекту. І висновок був позитивний. Згідно з цими пропозиціями, з висновком Венеціанської комісії, органи прокуратури повинні належати до судової гілки влади. А Мін’юст — це виконавча. Я написав про це Юлії Володимирівні. — Після приходу Тимошенко щось змінилося? Якщо ви наглядовий орган і якщо зараз, наприклад, КРУ виявить якісь порушення в «Нафтогазі», то це буде означати, що ви щось недогледіли. — Давайте не будемо загадувати наперед. Зараз за моєю згодою як Генпрокурора до складу цієї комісії, яка буде перевіряти «Нафтогаз України», включено два представники прокуратури. Якщо будуть виявлені якісь порушення, буде складено акт документальної ревізії, ми отримаємо цей акт. Будуть підстави — ми порушимо кримінальну справу.
